Ухвала КЦС ВС № 639/3494/19

Ухвала 22 травня 2020 року м. Київ справа № 639/3494/19 провадження № 61-4979ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання рішення незаконним та його скасування, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним вище позовом. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2019 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року,у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 12 березня 2020 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, що надійшла 17 березня 2020 року, в якій заявник просить суд скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року, й ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано, відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України, зазначити конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження судових рішень, визначених у пункті 1 частини першої цієї статті. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання. У наданий судом строк заявник направив до суду матеріали на усунення недоліків його касаційної скарги, що зазначені в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 квітня 2020 року, помилково вважаючи, що вимоги зазначеної ухвали Верховного Суду виконано. Проведеним аналізом уточненої касаційної скарги ОСОБА_1 судом встановлено, що вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 квітня 2020 року заявником не виконано, оскільки, у порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником не надано до суду касаційної скарги із зазначенням конкретних обов`язкових підстав, на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав). Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення конкретних випадків, наведених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень. Отже, вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку, що подана касаційна скарга не містить належного викладу підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку. Вказівка скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме норми ДБН 360-92 є безпідставною, оскільки зазначена норма ДБН 360-92 є підзаконним нормативно-правовим актом вузько-спеціальної сфери регулювання, яка не потребує тлумачення норм права. Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року). Враховуючи те, що заявник не виконав процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявнику. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання рішення незаконним та його скасування, зобов`язання вчинити певні дії вважати неподаною та повернути заявнику. Копію цієї ухвали разом з доданими до скарги матеріали надіслати скаржнику. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. М. Осіян