Постанова КЦС ВС № 305/1042/16-ц

Постанова Іменем України 20 травня 2020 року м. Київ справа № 305/1042/16-ц провадження № 61-11062св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Сімоненко В. М., суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач) розглянув в порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу за ОСОБА_1 , подану представником Мариною Віктором Георгійовичем , на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 08 листопада 2017 року у складі суддів: Мацунича М. В., Куштана Б. П., Джуга С. Д., та касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» на рішення Рахівського районного суду від 01 лютого 2017 року у складі судді Тулик І. І. та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 08 листопада 2017 року у складі суддів: Мацунича М. В., Куштана Б. П., Джуга С. Д., учасники справи: позивач - приватне акціонерне товаристве «Закарпаттяобленерго», відповідач - ОСОБА_1 , ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У червні 2016 року приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго» (далі - ПрАТ «Закарпаттяобленерго») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії. Позов мотивовано тим, що між Рахівським РЕМ ПрАТ «Закарпаттяобленерго» та ОСОБА_1 існують договірні відносини щодо постачання електричної енергії. У ході проведення обстеження електроустановки у відповідача було виявлено наступні порушення, а саме: самовільне підключення електроустановок до електричної мережі енергопостачальника з порушенням схеми обліку. За фактом виявленого порушення складено Акт № 113942 від 04 лютого 2016 року. На підставі даного акта комісією з розгляду актів про порушення ПКЕЕН визначено обсяг та вартість електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення відповідачем ПКЕЕН відповідно до положень Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04 травня 2006 року № 562, та встановлено, що останнім завдано збитків ПрАТ «Закарпаттяобленерго» на суму 179 274 грн 37 коп., які позивач просив стягнути з ОСОБА_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Рахівського районного суду від 01 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з матеріалів справи неможливо встановити факт крадіжки електроенергії, а також чи обертався при включеному навантаженні диск електролічильника і чи споживалася при цьому електроенергія, оскільки правопорушенням в електроенергетиці є не сам факт самовільного підключення до електроенергетики, а факт розкрадання споживачем електричної енергії у разі самовільного підключення і споживання електроенергії поза межами приладів обліку, адже за відсутності факту розкрадання електроенергії відсутні і підстави для цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 08 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Закарпаттяобленерго» у відшкодування збитків суму в розмірі 91 494 грн 18 коп. Вирішено питання про судові витрати. Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що в акті зазначено всі необхідні для розрахунку параметри, відображено схему самовільного підключення поза лічильником з порушенням схеми обліку із зазначенням місця підключення та перерізу і характеристик кабелю підключення. В акті про порушення заповнено всі графи та рядки без пропусків. Представниками енергопостачальника здійснено відповідні заміри та зафіксовано факт споживання через таке підключення електроенергії, і такі заміри відображено в акті. При цьому, зареєстрований прилад обліку споживача в той момент не фіксував споживання електроенергії. Крім того, факт розкрадання електроенергії (споживання поза приладом обліку) зафіксовано на відеозапис. Узагальнюючи наведене, позивачем доведено належними та допустимим доказами факт порушення споживачем ПКЕЕН та наявність підстав для розрахунку збитків згідно Методики. При здійсненні розрахунку вартості необлікованої електричної енергії позивач послався на підпункт б) пункту 3.3. Методики, проте суд вважає, виходячи з обставин справи, що розрахунок вартості необлікованої електричної енергі, необхідно здійснювати виходячи з приписів абзацу 3 підпункту а) пункту 3.3. Методики.Позивач виписував і надсилав відповідачу квитанції з певною кількістю спожитих кВт/год, які останній оплачував. Зазначені в квитанціях показники кВт/год не відповідали реальному споживанню електроенергії, що свідчить про необхідність взяття до уваги періоду споживання необлікованої електричної енергії за період з 04 серпня 2015 року по 03 лютого 2016 року, тобто за 6 місяців, що передували дню виявлення порушення. За надання правової допомоги адвокатом Марина В. Г. відповідач поніс витрати у сумі 5 760 грн за витрачені адвокатом 9 годин роботи з надання допомоги (640 грн (40% х 1600) від прожиткового мінімуму; 9 год х 640 грн). Оскільки позовні вимоги задоволено лише частково на 51 %, то на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 49 % від суми понесених ним витрат, що буде становити суму 2 822 грн 40 коп. (5 760 грн х 49 %). АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 . У касаційній скарзі ОСОБА_1 в особі представника Марини В. Г. просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що за згодою енергопостачальника його будинок облаштовано резервним проводом (дублюючий ввід), а тому переключення на нього не є самовільним підключенням поза лічильником з порушенням схеми обліку. Вартість необлікованої енергії йому обраховано не з дати останнього контрольного огляду засобу обліку (28 січня 2016 року), а за 6 місяців до дня виявлення порушення, що не відповідає вимогам закону. Крім того, він поніс витрати на правову допомогу у розмірі 11 тис. грн, а суд апеляційної інстанції виходив із такого розміру в 5 760 грн. (2) Доводи касаційної скарги ПрАТ «Закарпаттяобленерго» У касаційній скарзі ПрАТ «Закарпаттяобленерго» просить скасувати судові рішення та задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що нарахування вартості необлікованої електричної енергії мало здійснюватися за дванадцять календарних місяців, які передували дню виявлення порушення, на підставі підпункту «б» пункту 3.3. Методики. Крім того, апеляційний суд неправильно розрахував розмір збитків за нормами споживання електроенергії. Апеляційний суд стягнув із позивача витрати відповідача на правову допомогу, які документально не підтверджені. (3) Доводи відзиву ПрАТ «Закарпаттяобленерго» на касаційну скаргу відповідача У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 позивач зазначає, що доводи касаційної скарги про використання дублюючого вводу за домовленістю із енергопостачальником не підтверджені доказами. За вимогами ПКЕЕН в об`єктах споживача встановлюється один засіб обліку. Згідно висновку комісії Інформаційно-консультаційного центру ПрАТ «Закарпаттяобленерго» за участю представників сектору НКРЕП у Закарпатській області та Інспекції Держенергонагляду в Закарпатській області акт про порушення відповідачем ПКЕЕН відповідає вимогам Методики. Апеляційний суд стягнув із позивача витрати відповідача на правову допомогу, які документально не підтверджені. Крім того, в межах касаційного розгляду справи позивачем на правову допомогу витрачено 30 тис. грн, які підлягають відшкодуванню відповідачем. (4) Клопотання ПрАТ «Закарпаттяобленерго» щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції Посилаючись на те, що в межах касаційного розгляду справи позивачем на правову допомогу витрачено 30 тис. грн, ПрАТ «Закарпаттяобленерго» просило стягнути вказану суму із відповідача. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ПрАТ «Закарпаттяобленерго» та витребувано матеріали справи з Рахівського районного суду Закарпатської області. Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 . Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів. Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX). Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення. Фактичні обставини, встановлені судами Суди установили, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 та є споживачем електроенергії (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), яка надається ПрАТ «Закарпаттяобленерго». 04 лютого 2016 року представниками позивача складено акт №113942 про порушення відповідачем правил користування електроенергією, яке полягає в самовільному підключенні електроустановок до електричної мережі енергопостачальника з порушенням схеми обліку. В поясненнідо акта вказано, що виявлено дублюючий ввід від опори № 38 (від відпалки від ПЛ-0,4 кВ по АДРЕСА_2 ) до НВ щита будинку, який знаходиться з його тильної сторони. Дублюючий ввід при контрольному огляді виявити неможливо, оскільки самовільне підключення виконано з задньої частини території споживача через територію сусіда. До зазначеного акта надана схема та відеодиск. Також зроблено розрахунок відшкодування збитків, заподіяних енергопостачальнику внаслідок порушення відповідачем Правил користування електричною енергією для населення, де розмір відшкодування за спожиту останнім та невраховану електричну енергію з розрахунку 12 місяців, тобто за період з 04 лютого 2015 року по 04 лютого 2016 року,нараховано в сумі 179 274грн 37 коп. За доводами касаційних скарг оспорюється період нарахування вартості необлікованої електричної енергії, ОСОБА_1 таким періодом вважає 8 днів із 28 січня 2016 року по 04лютого 2016 року, а ПрАТ «Закарпаттяобленерго» - 12 місяців до дня виявлення порушення. Апеляційний суд при вирішення спірного питання виходив із того, що розрахунок вартості необлікованої електричної енергії необхідно здійснювати виходячи з приписів абзацу 3 підпункту а) пункту 3.3. Методики. Позивач виписував і надсилав відповідачу квитанції з певною кількістю спожитих кВт/год, які останній оплачував. Зазначені в квитанціях показники кВт/год не відповідали реальному споживанню електроенергії, що свідчить про необхідність взяття до уваги періоду споживання необлікованої електричної енергії за період з 04 серпня 2015 року по 03 лютого 2016 року, тобто за 6 місяців, що передували дню виявлення порушення. Колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду з огляду на таке. Згідно зі статтею 27 Закону України «Про електроенергетику» правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, порушення правил користування енергією. Відповідно до положень пункту 2 Правил користування електричною енергією для населення, завтерджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, самовільне підключення - це споживання електричної енергії без укладення з енергопостачальником договору про користування електричною енергією або підключення з порушенням цих Правил. Пунктом 48 Правил встановлено, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством, зокрема, за розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку. Відповідно до підпункту 5 пункту 3.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04 травня 2006 року № 562, зазначена Методика застосовується на підставі акта про порушення, складеного з урахуванням вимог ПКЕЕН, та в разі виявлення таких порушень ПКЕЕН, зокрема самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника або іншого споживача (власника мереж) з порушенням схеми обліку. Методика застосовується за умови виявлення місця підключення до відповідних мереж, що зазначається в акті про порушення та позначається на схемі (пункт 3.1 Методики). Відповідно до положень пункту 3.3 Методики розрахунок вартості необлікованої електричної енергії здійснюється: за добовою величиною розрахункового споживання електричної енергії; за тарифами (цінами) для населення, що діяли в період, за який розраховується розмір вартості необлікованої електричної енергії; за кількістю днів: а) якщо споживач установив пристрій, що занижує покази приладу обліку, учинив інші дії, що призвели до споживання необлікованої електричної енергії, виявити які представники постачальника електричної енергії під час проведення контрольного огляду приладу обліку мали можливість, споживачу робиться перерахунок за спожиту електричну енергію з дня останнього контрольного огляду приладу обліку до дня виявлення порушення, але не більше загальної кількості днів за шість календарних місяців, що передували дню виявлення порушення; б) у разі самовільного підключення споживачем електроустановок, струмоприймачів або проводів до електричних мереж енергопостачальника - із дня набуття споживачем права власності на електроустановку чи права користування електроустановкою або із дня здійснення останньої технічної перевірки електричної мережі, до якої було здійснене самовільне підключення, але не більше сумарної кількості днів за дванадцять календарних місяців, що передували дню виявлення порушення, та до дня усунення порушення. Апеляційний суд встановив, що відповідчем допущено порушення ПКЕЕН, визначене підпунктом 5 пункту 3.1 Методики. Відповідно до зафіксованого в акті порушення та згідно з наведеними вище положеннями Методики розрахунок вартості недоврахованої електричної енергії за порушення, зазначене в цьому акті, підлягає проведенню на підставі абзацу 3 підпункту а) пункту 3.3. Методики та за формулою 2.7, оскільки порушення кваліфікується, як інші дії, що призвели до споживання не облікованої електричної енергії, виявити які представники постачальника електричної енергії під час проведення контрольного огляду приладу обліку мали можливість. Підпункт «б» пункту 3.3. Методики застосовується у випадку обставин технічної перевірки електричної мережі, до якої було здійснене самовільне підключення, проте такими фактами акт про порушення відповідачем ПКЕЕН не обґрунтований. Таким чином, розрахунок вартості необлікованої електричної енергії у спірних правовідносинах має здійснюватися за шість календарних місяців, що передували дню виявлення порушення. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо нарахування таких сум за 8 днів також є необґрунтованими. За змістом абзацу 3 підпункту а) пункту 3.3. Методики перерахунок за спожиту електричну енергію здійснюється не більше загальної кількості днів за шість календарних місяців, що передували дню виявлення порушення, у випадку, якщо з дня останнього контрольного огляду приладу обліку до дня виявлення порушення минув більший за шість місяців строк. За змістом пункту 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31 липня 1996 року № 28, контрольний огляд засобу обліку - це виконання комплексу робіт з метою візуального обстеження цілісності засобу обліку (корпусу, скла, кріплення тощо), цілісності встановлених згідно з актом про пломбування пломб та наявності відбитків їх тавр, зняття показів засобів обліку, а також з метою виявлення без використання спеціальних технічних засобів та/або часткового демонтажу будівельних конструкцій або оздоблювальних матеріалів самовільних підключень. Між тим, із доказів у справі суди не встановили, що 28 січня 2016 року відбувся саме контрольний огляд засобу обліку у будинку відповідача, оскільки дата зняття показів приладів обліку у споживача ОСОБА_1 , зазначена у квитанції на оплату послуг, не свідчить про виконання комплексу робіт з метою виявлення без використання спеціальних технічних засобів та/або часткового демонтажу будівельних конструкцій або оздоблювальних матеріалів самовільних підключень. Щодо посилань ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що за згодою енергопостачальника його будинок облаштовано резервним проводом (дублюючий ввід), а тому переключення на нього не є самовільним підключенням поза лічильником з порушенням схеми обліку, такі доводи є припущенням, що не входить до засобів доказування у цивільному процесі. За вимогами абзацу 2 пункту 9 ПКЕЕН у квартирах або інших об`єктах побутового споживача, розташованих за однією адресою, встановлюється один засіб обліку незалежно від кількості господарських будівель. Між ОСОБА_1 та позивачем договір про зміну технічних параметрів діючих електроустановок для підвищення рівня надійності електрозабезпечення або зміни/точки приєднання, а саме - облаштування резервного (додаткового) вводу певної потужності, та договір на приєднання резервного (додаткового) вводу не укладалися. Крім того, 03 лютого 2015 року при здійсненні заміни приладу обліку й електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , працівниками Рахівського РЕМ було проведено технічну перевірку електроустановки, про що зазначено в акті технічної перевірки від 03 лютого 2015 року. Так; в пункті 7 даного акту технічної перевірки працівниками РЕМ зафіксовано однолінійну схему приєднання електроустановки, за адресою відповідача підключено один прилад обліку електричної енергії та змонтовано один головний ввід, який проходить від опори № 26 до мереж споживача. ПрАТ «Закарпаттяобленерго» укасаційній скарзі посилається на те, що апеляційний суд неправильно розрахував розмір збитків за нормами споживання електроенергії. Разом з тим, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 лютого 2015 року № 220 встановлено тарифи на електроенергію, що відпускається населенню. З урахуванням змісту наведеної постанови апеляційний суд керувався тарифами на електроенергію, що відпускається населенню, на період з 01 квітня 2015 року по 31 серпня 2015 року (за обсяг, спожитий до 150 кВт·год електроенергії на місяць (включно) - 36,6 коп., за обсяг, спожитий понад 150 кВт·год до 600 кВт·год електроенергії на місяць (включно) - 63 коп., за обсяг, спожитий понад 600 кВт·год електроенергії на місяць - 140,7коп.) та тарифами на електроенергію, що відпускається населенню, на період з 01 вересня 2015 року по 29 лютого 2016 року(за обсяг, спожитий до 150 кВт·год електроенергії на місяць (включно) - 45,6 коп., за обсяг, спожитий понад 150 кВт·год до 600 кВт·год електроенергії на місяць (включно) - 78, 9 коп., за обсяг, спожитий понад 600 кВт·год електроенергії на місяць - 147,9 коп.). Таким чином, норми матеріального права - постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26 лютого 2015 року № 220 застосована апеляційним судом правильно, що спростовує доводи касаційної скарги ПрАТ «Закарпаттяобленерго» у цій частині. З урахуванням викладеного, доводи касаційних скарг щодо суті спору є безпідставними та не впливають на законність ухвалених у справі судових рішень. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг Відповідно до положень статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Що стосується витрат на правову допомогу, необхідно зазначити таке. За змістом частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України). Як убачається з матеріалів справи, представником ОСОБА_1 у справі був адвокат Марина В. Г., який діяв на підставі договору про надання правової допомоги від 21 травня 2017 року № 12/17. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник відповідача подав до апеляційного суду розрахунок витрат часу № 12/17 з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та копії квитанцій на загальну суму 11 тис. грн (т. 1, а. с. 189-195). Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач поніс ці витрати в розмірі 5 760 грн. Колегія суддів дійшла висновку щодо правильного розподілу апеляційним судом витрат на правову допомогу у зв`язку з тим, що на час ухвалення рішення апеляційним судом діяв Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», за змістом статті 1 якого розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Враховуючи те, що станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1 600 грн, а згідно розрахунку витрат часу № 12/17 адвокат витратив 9 годин, компенсація витрат на правову допомогу відповідачу має становити не більше 5 760 грн, що правильно визначив апеляційний суд. У цій частині доводи касаційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими. Відповідно до підпунту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Щодо витрат заявників на подання касаційної скарги, необхідно зазначити, що касаційні скарги колегією суддів залишаються без задоволення, а тому підстави для відшкодування їм судового збору на подання касаційної скарги відсутні. Щодо клопотання ПрАТ «Закарпаттяобленерго» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, необхідно зазначити таке. У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшла заява ПрАТ «Закарпаттяобленерго» про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, обґрунтована тим, що за підготовку та подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 підприємство витратило 30 тис. грн на оплату послуг професійного адвоката. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу до заяви додано ордери серії ЗР № 49057 та серії НОМЕР_6 , видані на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , копії свідоцтв адвокатів про право заняття адвокатською діяльністю, витяг з договору про надання правової допомоги від 30 січня 2018 року № 38, додаток № 27 до договору про надання правової допомоги, рахунок № 22 від 28 березня 2018 року, платіжне доручення № 3168 від 02 квітня 2018 року про сплату ПрАТ «Закарпаттяобленерго» 30 тис. грн на рахунок адвокатського об`єднання та звіт щодо виконання доручення клієнта від 17 квітня 2018 року, який містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Наведена правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). Касаційну скаргу ОСОБА_1 , на заперечення якої позивач надав відзив, що потребував отримання послуг професійного адвоката, залишено без задоволення, при цьому позов ПрАТ «Закарпаттяобленерго» задоволено на 51 %, тому колегія суддів дійшла висновку про те, що витрати ПрАТ «Закарпаттяобленерго» на професійну правничу допомогу підлягають задоволеннючастково у розмірі 15 300 тис. грн, оскільки саме на цю суму підтверджується доказами надання адвокатом правничих послуг. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатами обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Колегія суддів вважає за необхідне стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 тис. грн за подання відзиву на касаційну скаргу. Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Мариною Віктором Георгійовичем , касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» залишити без задоволення. Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 08 листопада 2017 року залишити без змін. Заяву приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 300 (п`ятнадцять тисяч триста) гривень за подання відзиву на касаційну скаргу. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. М. Сімоненко Судді: А. А. Калараш С. Ю. Мартєв Є. В. Петров С. П. Штелик