Постанова 4820 № 686/1527/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/1527/20 Провадження № 22-ц/4820/1019/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В.,Талалай О.І. секретар судового засідання Гриньова А.М. розглянув в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/1527/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2020 року (суддя Мазурок О.В., повне судове рішення виготовлено 30 березня 2020 року) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про відшкодування шкоди. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду ОСОБА_1 зазначав, що постановою старшого слідчого Другого СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області Цепляк Я.М. від 07 грудня 2018 року закрито кримінальне провадження №42013240010000053 і ця постанова ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 18 грудня 2019 року скасована. Позивач вказує, що внаслідок постановлення старшим слідчим незаконної постанови йому завдано моральної та майнової шкоди, яка полягає у душевних стражданнях і приниженні, перенесенні стресу і розчарування через відчуття несправедливості, порушенні його честі і гідності та вжитті додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, для скасування незаконної постанови та відновлення порушених прав позивач витрачав особистий час на підготовку скарги, поїздки до суду та участь у судових засіданнях, ніс витрати на проїзд у громадському транспорті. За таких обставин ОСОБА_1 просив суд стягнути з державного бюджету України через Держказначейство на свою користь 5 000 000 000 грн. моральної шкоди та 60 030 грн. майнової шкоди. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2020 року в позові відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку та вказує, що зазначене рішення постановлено з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню. Апелянт вказує, що суд першої інстанції виніс свавільне рішення, яким порушено права позивача на правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність працівників органів державної влади; право споживача на доброякісну послугу від органів державної влади України в частині правомірності та добросовісності; конституційне право на свободу пересування територією України, оскільки зазначена постанова породила певні права та обов`язки; право на честь і гідність та інші немайнові права; право на справедливий суд. Апелянт зазначає, що відповідачами не було надано доказів на спростування обставин, викладених у позові, однак суд першої інстанції надавши перевагу доводам відповідачів прийняв незаконне рішення на їх користь, чим порушив принцип рівності сторін. Крім іншого апелянт вказує, що суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв до уваги рішення Верховного Суду в справах №686/20012/18, №638/6944/16, №638/17403/15, №638/1892/16, №638/12068/16, №638/12259/16, №646/1591/18, №464/3789/17, №199/6713/14, №640/14909/16, №761/991/18, №577/3791/18, №554/4970/18, №554/49/18, №6-501цс17 та 920/715/17, а також рішення Великої Палати Верховного Суду у справі №904/4494/18, №688/2479/16 та рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №750/6330/17, №509/4156/15-а. З цих підстав ОСОБА_1 просив суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу, поданому Головним управлінням Національної поліції в Хмельницькій області, відповідач погоджується із рішенням суду першої інстанції, вважає його законним і обґрунтованим. Вказує, що мотиви зазначені апелянтом у скарзі є безпідставними, оскільки незаконність дій слідчого під час прийняття ним постанови у встановленому законом порядку визнано не було. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відповідач вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами заподіяння йому моральної та матеріальної шкоди, а посилання ОСОБА_1 на такі обґрунтування завданої йому шкоди як понесення витрат для написання та подачі скарги на постанову про закриття кримінального провадження та участь у розгляді справи не можуть бути належною правовою підставою для відшкодування матеріальних збитків в розумінні ст. 1174 ЦК України. Крім того позивач не довів, що витрати на проїзд згідно наданих квитків та копіювання документів понесені ним саме внаслідок прийняття постанови слідчого про закриття провадження. Тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. ОСОБА_1 , представник ГУНП в Хмельницькій області та представник Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області до суду не з`явились, хоча про день і час розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника ГУНП в Хмельницькій області надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, інші учасники справи про причини неявки суд не повідомили. Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Тому суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасника справи та представників учасників справи. Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржуване рішення - зміні. Так, відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. В силу ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак, зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає. Так, ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 грудня 2019 року в справі №686/22852/19 встановлено, що після скасування 16 листопада 2017 року слідчим суддею Хмельницького міськрайонного суду попередньої постанови начальника ВСВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області Мельничука В.М. від 29.09.2017 року про закриття кримінального провадження №42013240010000053 досудове слідство фактично не здійснювалося та 07.12.2018 року винесено чергову постанову про закриття кримінального провадження. І за таких обставин вказана постанова не може залишатися чинною та підлягає скасуванню. Цією ж ухвалою задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову старшого слідчого другого відділення СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області Цепляка Я.М. від 07.12.2018 року про закриття кримінального провадження №42013240010000053 (а.с. 13). Обґрунтовуючи свій позов ОСОБА_1 зазначав, що постановою старшого слідчого СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області Цепляка Я.М. від 07 грудня 2019 року, як незаконним рішенням, йому було спричинено матеріальну шкоду в розмірі 60030 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000000000 грн. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем незаконності постанови про закриття кримінального провадження №42013240010000053 від 07 грудня 2018 року, що ухвалена старшим слідчим СВ Хмельницького ВПГУНП в Хмельницькій області Цепляком Я.М. Однак з такими висновками суду судова колегія не погоджується, виходячи із наступного. Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування, матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно ч. ч. 1 - 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. В силу положень ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Положеннями ст. 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплені в ст. 1167 ЦК України. Відповідно до роз`яснень, викладених в ч. 2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи. Відсутність хоча б однієї складової виключає обов`язок по відшкодуванню шкоди. Тобто, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади, так і докази спричинення йому шкоди, а також наявності причинного зв`язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків ( ст.76 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З огляду на вищенаведене судова колегія вважає, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади і на спричинення йому шкоди, а також наявності причинного зв`язку між винесенням слідчим 07.12.2018 року постанови про закриття кримінального провадження та спричиненню позивачу матеріальної і моральної шкоди. А тому позовні вимоги не підлягають до задоволення. Разом з тим, оцінюючи доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, адже відповідно до презумпції завдавача шкоди не позивач доводить вину відповідача, а відповідач доводить відсутність своєї вини, судова колегія вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, адже в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Встановлено, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження зазначених обставин, а згідно положень ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги рішення Верховного Суду по справі №686/20012/18 судовою колегією відхиляються, оскільки Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61). З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, тому апеляційний суд при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин враховує висновки Верховного Суду, що викладені в постановах від 04.07.2018 року по справі №638/14260/16-ц та від 31.07.2019 року по справі № 686/22133/18 і висновки Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.11.2017 року по справі №751/10092/16-ц та від 01.11.2017 року по справі №464/172/16-ц. Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення не враховано правові висновки Верховного Суду в справах №638/6944/16, №638/17403/15, №638/1892/16, №638/12068/16, №638/12259/16, №646/1591/18, №464/3789/17, №199/6713/14, №640/14909/16, №761/991/18, №577/3791/18, №554/4970/18, «№554/49/18, №6-501цс17 та 920/715/17, а також висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №904/4494/18, №688/2479/16 та рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №750/6330/17, №509/4156/15-а є безпідставними, оскільки обставини у цих справах та обставини у зазначеній справі не є тотожними. Також, безпідставними є доводи апелянта на порушення його особистого немайнового права щодо правомірної, добросовісної і кваліфікованої діяльності слідчого, як працівника органу державної влади, що не було захищено судом, адже ОСОБА_1 скористався своїм правом, передбаченим ст. 303 КПК України на оскарження рішення, дій або бездіяльності слідчого або прокурора і в такий спосіб отримав захист своїх прав, які вважав порушеними. Як наголосив Європейський суд з прав людини у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», суди зобов`язані викладати мотиви своїх рішень, проте це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожен аргумент сторони. Оскільки зазначені в апеляційній скарзі інші аргументи є взаємопов`язаними між собою та фактично зводяться до власної правової оцінки ОСОБА_1 обставин справи і трактування норм матеріального права на власний розсуд, тому відсутні підстави для надання оцінки кожному аргументу окремо. З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення підлягає до зміни з викладенням мотивувальної частини в редакції цієї постанови. І така зміна рішення не тягне зміну судових витрат. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2020 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 27 травня 2020 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай