Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/24143/19

Справа № 127/24143/19 Провадження № 22-ц/801/851/2020 Категорія: 76 Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф. Доповідач:Береговий О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2020 рокуСправа № 127/24143/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Берегового О.Ю. (суддя-доповідач), суддів: Шемети Т.М., Якименко М.М., за участю секретаря судового засідання Куленко О.В., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ДП «45 експериментальний механічний завод», розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «45 експериментальний механічний завод» про визнання наказу щодо відсторонення від роботи незаконним, його скасування та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2020 року постановлене в залі судових засідань місцевого суду під головуванням судді Романюк Л.Ф., дата виготовлення повного тексту додаткового рішення 17 лютого 2020 року, встановив: Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «45 експериментальний механічний завод» про визнання наказу щодо відсторонення від роботи незаконним, його скасування та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 31 січня 2020 року позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «45 експериментальний механічний завод» про визнання наказу щодо відсторонення від роботи незаконним, його скасування та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ директора ДП «45 експериментальний механічний завод» від 28 серпня 2019 року № 140к про відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків на підставі КЗпП України, положення статуту ДП «45 ЕМЗ», Положення колективного договору з 20 серпня 2019 року без збереження заробітної плати на час проведення службового розслідування. Стягнуто з ДП «45 експериментальний механічний завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення з 20 серпня 2019 року по 23 вересня 2019 року в сумі 11950, 56 грн., з якої підлягають сплаті відповідні податки та інші обов`язкові платежі. Стягнуто з ДП «45 експериментальний механічний завод» на користь держави судовий збір в розмірі 1536, 80 грн. В решті позову відмовлено. 04 лютого 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області із заявою, в якій просив ухвалити додаткове рішення у вказаній справі та вирішити питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із правничою допомогою. Підставою для звернення позивача із заявою про ухвалення додаткового судового рішення стало те, що Вінницький міський суд Вінницької області ухвалюючи 31 січня 2020 року рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , не вирішив питання щодо судових витрат, пов`язаних із оплатою правової допомоги адвоката позивача. Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «45 експериментальний механічний завод» про визнання наказу щодо відсторонення від роботи незаконним, його скасування та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди відмовлено. Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області мотивоване тим, що при видачі довідки від 31 січня 2020 року адвокатом Савченко І.А. не було додержано встановленої форми та змісту документу відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Положення про форму і зміст розрахункових документів від 11 лютого 2016 року за № 220/28350, а тому такий документ не прийнято, як розрахунковий. Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилався на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення заяви в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції невірно прийшов до висновку про недотримання представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Савченко І.А. встановленої процесуальним законодавством форми та змісту до документів на підтвердження оплати витрат на професійну правничу допомогу. Разом з тим позивач вважає, що ним надано всі можливі належні, достовірні та допустимі докази понесених ним таких витрат. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам. Судом достовірно встановлено, що між адвокатом Савченко І.А. та позивачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги від 05 серпня 2019 року, предметом якого є надання адвокатом правової допомоги клієнту (а.с.106). Відповідно до акту №3 приймання - передачі наданої правової допомоги від 31 січня 2020 року, вартість правової допомоги адвоката Савченко І.А. у справі № 127/24143/19 становить 6550, 00 грн. (а.с. 108). Відповідно до довідки від 31 січня 2020 року виданої адвокатом Савченко І.А., Дзюбенком В.В. оплачені послуги, передбачені п. 2.1. - 2.5. розділу 2 додатку № 1 до договору № 11/19 про надання правової допомоги від 21 серпня 2019 року на загальну суму 6550, 00 грн.(а.с.109). Відповідно до звіту про виконану роботу (надані послуги) від 31 січня 2020 року адвокатом Савченко І.А. надано професійну правничу допомогу в обумовленому договором від 05 серпня 2019 року № 1 обсязі. Відповідно до ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати. Частинами другою-п`ятою статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені. Згідно зі статтею137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Закон України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Відповідно до п.

1. Розділу 1 Положення "Про форму та зміст розрахункових документів" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 (далі - Положення №13) положення розроблено відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Цим Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг, а також комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами при прийманні готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів, та розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти. Порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичними особами визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 (далі - Положення №148). Підпунктом 10 пункту 3 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» визначено, що касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Згідно вимог статті 137, 141 ЦПК України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо. Відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність. Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Також колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що статтею 137 ЦПК України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено понесені ним витрати на правничу допомогу. Як вбачається з матеріалів справи, між адвокатом Савченко І.А. та позивачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги від 05 серпня 2019 року (а.с.106), що відповідно до норм ст. 141 ЦПК України, є одним із самостійних доказів понесених стороною витрат на правничу допомогу, яку відповідно до акту №3 приймання - передачі (а.с.108) та звіту про виконану роботу від 31 січня 2020 року (а.с.110) було надано в обумовленому договором обсязі та вартість якої, склала 6550,00 грн. Разом з тим, 31 січня 2020 року адвокатом Савченко І.А. видано ОСОБА_1 довідку на підтвердження оплати послуг, передбачених п. 2.1. - 2.5. Розділу 2 Додатку №1 до Договору №11/19 про надання правової допомоги від 21 серпня 2019 року, на загальну суму 6550,00 грн (а.с.109). Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що видана адвокатом Савченко І.А. довідка про понесені та оплачені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, яка складена в довільній формі на суму 6550 грн., за наявності їх документального підтвердження є належним, допустимим та достатнім доказом щодо здійснення останнім оплати, оскільки процесуальним законодавством не визначено конкретної форми та змісту до документу, що має надаватись до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача щодо ухвалення додаткового рішення є неправомірним. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 в повному обсязі. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2020 року задовольнити. Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нове. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити. Стягнути з Державного підприємства «45 експериментальний механічний завод» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 6550,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий О.Ю. Береговий Судді М.М. Якименко Т.М. Шемета