Постанова 4814 № 535/841/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 535/841/19 Номер провадження 22-ц/814/1305/20Головуючий у 1-й інстанції Якименко Т. О. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І . Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М. при секретарі: Ачкасовій О.Н. учасники справи: представник позивача - адвокат Хворост Д.М. представник відповідача - адвокат Сідько С.І. переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Хворост Дарії Михайлівни на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2020 року, ухвалене суддею Якименко Т.О, повний текст рішення складено - дата не вказана у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку (способу) спілкування з дитиною, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Котелевської районної державної адміністрації, - В С Т А Н О В И В: 12 липня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку (способу) спілкування з дитиною - сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та просив встановити наступний порядок (спосіб) спілкування його з сином, як періодичні так і систематичні побачення з урахуванням розпорядку дня дитини, стану здоров`я та особистого бажання дитини: - в першу п`ятницю, суботу та неділю кожного календарного місяця (з 16.00 год. п`ятниці по 18.00 год. неділі) з правом забирати дитину за місцем свого проживання без присутності матері ОСОБА_2 (якщо місяць починається з суботи чи неділі то спілкування відбувається з 09 год.00 хв. першої суботи чи першої неділі місяця по 18.00 год. неділі та продовжується відповідно з 16.00 год. першої п`ятниці місяця по 18.00 год. першої п`ятниці місяця або суботи (якщо субота перша в місяці); - в третю п`ятницю, суботу та неділю кожного календарного місяця (з 16.00 год. п`ятниці по 18.00 год. неділі) з правом забирати дитину за місцем його проживання без присутності матері; - один літній місяць (всі календарні дні місяця) за попереднім погодженням з ОСОБА_2 конкретного місяця, з правом забирати дитину за місцем свого проживання, без присутності матері, з правом повезти дитину на оздоровлення до моря та/чи до культурно-розважальних місць по території України за попереднім попередженням ОСОБА_2 про адреси та місця куди планується повезти дитину; - 22 серпня парного року із правом забирати дитину за місцем проживання ОСОБА_1 без присутності матері ОСОБА_2 , якщо дата припадає на вихідний день то з 09.00 години ранку по 20.00 годину вечора, якщо дата випадає на робочий день, то з 16.00 години вечора по 20.00 годину вечора; - в новорічні свята через рік починаючи з 31.12.2020 по 02.01.2021, з 10.00 год. ранку 31.12.2020/ 2022/ 2024/ 2026/ 2028/ 2030/ 2032 до 16.00 год. вечора 02.01.2021/ 2023/ 2025/ 2027/ 2029/ 2031/ 2033 року з правом забирати дитину за місцем проживання батька без присутності матері; - 6-7 січня парного року з правом забирати дитину за місцем проживання батька без присутності матері дитини з 16.00 год. вечора 06 січня по 18.00 год. вечора 7 січня. Позовна заява мотивована тим, що сторони по справі є батьками неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син після розірвання шлюбу проживає із відповідачем. Між ним та відповідачем виник спір з приводу його участі у вихованні та спілкуванні з сином. Відповідач створює перешкоди у спілкуванні з дитиною, а саме, не надає дозволу забирати сина за місцем проживання батька та без присутності при цьому матері дитини, а якщо спілкування відбувається, то тільки виключно за місцем проживання відповідача і нетривалий час. Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку (способу) спілкування з дитиною - задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено наступний порядок участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом проведення як періодичних так і систематичних побачень з дитиною, з урахуванням розпорядку дня дитини, стану здоров`я та особистого бажання дитини, а саме: - першої, третьої суботи кожного місяця: з 10-00 год до 15-00 год в присутності матері та другої, четвертої неділі кожного місяця: з 16-00 год до 20 -00 год в присутності матері до досягнення дитиною п`ятирічного віку; - в п`ятницю, суботу та неділю один раз на місяць з 16.00 години п`ятниці по 18.00 годину неділі, з правом забирати дитину за місцем проживання ОСОБА_1 без присутності матері після досягнення дитиною п`ятирічного віку; - 22 серпня парного року із правом забирати дитину за місцем проживання ОСОБА_1 без присутності матері ОСОБА_2 , якщо дата припадає на вихідний день, то з 09.00 години ранку по 20.00 годину вечора, якщо дата випадає на робочий день, то з 16.00 години вечора по 20.00 годину вечора. Один календарний літній місяць - за попереднім погодженням з ОСОБА_2 , конкретного місяця, з правом забирати дитину за місцем проживання ОСОБА_1 без присутності ОСОБА_2 з правом повезти дитину на оздоровлення до моря та /чи до культурно-розважальних місць по території України за попереднім попередженням ОСОБА_2 про адреси та місця куди планується повезти дитину - після досягнення дитиною 8 років. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 384, 20 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу в сумі 2 550 грн. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторони по справі є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відсутність можливості у батька спілкуватися з дитиною порушує не тільки права батька, а в першу чергу, порушує права та суперечить інтересам дитини. Оскільки сторони мають рівні права щодо виховання та розвитку дитини, батько дитини має бажання приймати участь у вихованні дитини, а спілкування між позивачем та дитиною не перешкоджає нормальному розвитку дитини, але суперечності, які виникли між батьками щодо врегулювання питання з приводу побачень батька з дитиною, з урахуванням інтересів та позиції дитини, її віку, поведінки батьків, між якими немає порозуміння, можуть негативно вплинути на розвиток дитини, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково. В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Хворост Д.М., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач фактично просив, щоб йому надали можливість спілкуватися з сином два рази в місяць на вихідних з п`ятниці по неділю з правом забирати дитину до себе додому, без присутності мами; один літній місяць; в день народження сина через рік; новорічні свята через рік. Проте, за рішенням суду позивач має право до досягнення дитиною п`ятирічного віку бачити сина 18 годин в місяць у присутності матері і на день народження сина через рік без присутності матері. Після досягнення дитиною п`ятирічного віку одні вихідні в місяць з 16-00 год. п`ятниці по 18 год. неділі з правом забирати сина до себе додому, без присутності мами та на день народження через рік, тобто 13 разів на рік, та з досягненням сином 8 років зможе забирати його на один літній місяць. Вказує на те, що рішення порушує права та інтереси батька, оскільки визначена судом кількість часу для спілкування не може забезпечити нормального спілкування та виховання та порушує норми сімейного законодавства України. Вважає, що суд обмежив спілкування батька з сином у присутності матері, адже відповідач не забороняє спілкуватися з сином у її присутності та не обмежує дане спілкування часом. Предмет спору полягає у тому, що відповідач не дозволяє позивачу спілкуватися з сином на одинці та забирати його за своїм місцем проживання. Таким чином, суд своїм рішенням вирішив питання, що виходять за межі заявлених позовних вимог. Висновок органу опіки та піклування не є об`єктивним, суперечить зібраним матеріалам справи і не може бути врахований при вирішенні даного спору. Вважає, що суд першої інстанції не врахував позицію Верховного Суду, викладену у постановах у справі №619/3051/17, 753/15487/18 щодо права батька на спілкування з дитиною. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано задоволено вимоги ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що сторони по справі є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 03.09.2015 року відділом ДРАЦС Котелевського РУЮ у Полтавській області (а.с. 11). У даний час шлюб між сторонами розірваний рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 19.09.2018 року (а.с. 7). Між сторонами виник спір щодо участі позивача, як батька малолітньої дитини, у вихованні та спілкуванні з сином. Після розірвання шлюбу дитина проживає із матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 63). Позивач ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 (а.с. 25). Зустрічі з сином можливі тільки з дозволу відповідача, яка не дозволяє йому брати дитину за місцем його проживання і наполягає на побаченнях з сином лише у її присутності. Позивач бажає виконувати свій батьківський обов`язок в повній мірі та хоче брати участь у вихованні дитини, має велике бажання виховувати свою дитину, спілкуватися з нею, проявляти свою батьківську любов особисто і вважає, що йому потрібно проводити більше часу з дитиною, спілкуючись з ним особисто без присутності матері і за місцем свого проживання. Згідно висновку комісії з питань захисту прав дитини при Котелевській районній державній адміністрації Полтавської області про розв`язання спору між батьками щодо участі батька у вихованні дитини від 03.09.2019 року № 01-23/418, з урахуванням рішення комісії з питань захисту прав дитини при райдержадміністрації від 30.08.2019 №10/3, враховуючи вік дитини, думку матері, визнано за доцільне визначення участі батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом проведення побачень, спільного відпочинку, передбачивши можливість відвідування дитиною громадських місць, визначених на його розсуд його місця проживання (без ночівлі) і встановити наступний графік побачень: у будь-який день тижня за попередньою домовленістю з матір`ю, з урахуванням бажання та стану здоров`я дитини, але не менше ніж 10 днів у місяць з обов`язковим поверненням дитини матері до 19 год.00 хв. (а.с.117-118). . Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 151, 153 СК України). Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Статтею 159 СК України встановлено, що у разі, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахування кожних конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (стаття 19 СК України). Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. По справі вбачається і це не заперечується позивачем, що відповідач не забороняє спілкуватися з сином у її присутності та не обмежує дане спілкування часом. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги сторони позивача, що предметом даного спору є те, що відповідач не дозволяє позивачу спілкуватися з сином на одинці та забирати його за своїм місцем проживання, тому позов пред`явлено саме з цих підстав, який частково задоволено судом першої інстанції. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач погодилася з рішенням суду першої інстанції, його не оскаржила, але по справі вбачається, що позивачем на підтвердження існування спору не надано належних та допустимих доказів в частині позовних вимог про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною (акти, звернення в органи опіки та піклування, органи поліції тощо). Виходячи зі змісту заявлених позивачем позовних вимог про встановлення порядку (способу) спілкування з дитиною, то вбачається, що вони заявлені на період до 2032-2033 р.р., тобто до досягнення сином повноліття, проте, з урахуванням вимог ст. 160 СК України, яка передбачає право батьків на визначення місця проживання дитини, встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків; місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини; якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою, тобто, у разі виникнення між батьками спору щодо місця проживання дитини, що є більш ширшим, ніж встановлення порядку (способу) спілкування з дитиною, у залежності від віку дитини законодавцем передбачена згода самої дитини. Отже, вбачається, що у даному випадку позивачем необгрунтовано заявлені вимоги про встановлення порядку (способу) спілкування з дитиною наперед до досягнення дитиною повноліття, наперед невідомо чи буде існувати спір між сторонами до досягнення дитиною повноліття, тому колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, наданих доказів та висновку комісії з питань захисту прав дитини при Котелевській районній державній адміністрації Полтавської області. По справі вбачається, що після надходження до органу опіки та піклування Котелевської РДА Полтавської області ухвали суду від 16.07.2019 р. про відкриття загального провадження у справі, у відповідності до вимог ч. 4-5 ст. 19 СК України був наданий висновок про розв`язання спору між батьками щодо участі батька у вихованні дитини від 03.09.2019 року № 01-23/418, з урахуванням рішення комісії з питань захисту прав дитини при райдержадміністрації від 30.08.2019 №10/3, згідно якого, враховуючи вік дитини, думку матері, визнано за доцільне визначення участі батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом проведення побачень, спільного відпочинку, передбачивши можливість відвідування дитиною громадських місць, визначених на його розсуд його місця проживання (без ночівлі) і встановити наступний графік побачень: у будь-який день тижня за попередньою домовленістю з матір`ю, з урахуванням бажання та стану здоров`я дитини, але не менше ніж 10 днів у місяць з обов`язковим поверненням дитини матері до 19 год.00 хв. (а.с. 117-118). Як вбачається по справі, суд першої інстанції погодився з вказаним висновком, який є достатньо обґрунтованим та не суперечить інтересам дитини (стаття 19 СК України). Апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає підстав, щоб не погодитися в цій частині як з висновком суду першої інстанції, так і з висновком органу піки та піклування, оскільки висновок надано з урахуванням віку дитини, яка має повних чотири роки, з висновку вбачається, що дитина відвідує ДНЗ «Струмочок», вихованням дитини займається мати, хлопчик має з нею тісний емоційний контакт, батько дитини до дитячого садка жодного разу не з`явився, мати не заперечує проти спілкування батька з сином у громадських місцях за місцем проживання дитини (с. Терни), своє рішення вона пояснює малолітнім віком дитини, якій 4 роки, та відсутністю належних побутових умов за місцем проживання батька (внутрішній туалет та ванна кімната відсутні). Також було враховано акт обстеження побутових умов проживання батька, виданий Филенківською сільською радою Чутівського району Полтавської області (а.с. 119)., згідно якого в акті не зазначена загальна та житлова площа будинку, зазначено, що він має дві кімнати, у ньому зареєстровано та проживає троє дорослих: позивач, його мати та повнолітня сестра, та двоє дітей: сестра та племінник позивача, тобто всього п`ять осіб, тому, як зазначено в акті, можливо зробити висновок про недостатність житлової площі та необхідність покращення житлово-побутових умов. Колегія суддів звертає увагу, що не зазначення в акті загальної та житлової площі будинку, перешкоджає встановити дотримання санітарної норми житлової площі на одну особу у разі, коли дитина буде ночувати за місцем проживання батька з вечора п`ятниці до вечора неділі. Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду порушує права та інтереси батька, оскільки визначена судом кількість часу для спілкування не може забезпечити нормального спілкування та виховання сина та порушує норми сімейного законодавства України, що суд обмежив спілкування батька з сином у присутності матері, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки як визнає сам позивач, відповідач не заперечує проти його спілкування з сином у її присутності і в цій частині спір між сторонами відсутній, щодо визначеної судом кількості часу для спілкування, яка на думку позивача не може забезпечити нормального спілкування та виховання сина, то в цій частині вимоги позивача передбачають ночівлю дитини з батьком за його місцем реєстрації та проживання, проте, за висновком органу опіки та піклування Котелевської РДА спілкування батька доцільно без ночівлі. Позивачем не надано інших доказів на спростування вказаного висновку в цій частині, також не надано доказів щодо покращення побутових умов за місцем проживання (облаштування внутрішнього туалету та ванної кімнати чи їх прибудова тощо). Посилання в апеляційній скарзі на те, що житло матері також не має таких зручностей, то вони не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім цього, дитина народилася за місцем помешкання матері, тобто дитина з народження росте та виховується у звичних для неї умовах побуту, а їх зміна може призвести до певних наслідків у фізичному та моральному стані малолітньої дитини, яка потребує постійного догляду в силу свого віку, і повинна буде пристосовуватися до нових побутових умов за місцем помешкання батька. Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд своїм рішенням вирішив питання, що виходять за межі заявлених позовних вимог, оскільки це не відповідає дійсності, при вирішенні спору суд першої інстанції виходив із висновку органу опіки та піклування Котелевської РДА. Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що висновок органу опіки та піклування не є об`єктивним, суперечить зібраним матеріалам справи і не може бути врахований при вирішенні даного спору, оскільки позивачем не надано належних на допустимих доказів на спростування вказаного висновку, зокрема, щодо покращення побутових умов тощо, є не зрозумілим чому він є необ`єктивним, чому він суперечить зібраним матеріалам справи та не може бути врахований при вирішенні спору. Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував позицію Верховного Суду, викладену у постановах у справі №619/3051/17, 753/15487/18 щодо права батька на спілкування з дитиною, оскільки, зокрема у справі №753/15487/18 Верховний Суд вказав, що апеляційний суд у своєму рішенні не зазначив про відсутність чи присутність матері дітей під час зустрічей, не врахував наявність конфлікту між батьками та неможливість самостійно дійти згоди у вихованні дітей, а також наявність перешкод, які відповідач чинила батьку у спілкуванні з дітьми, тому колегія суддів дійшла висновку про доцільність проведення побачень дітей з батьком у запропонованому органом опіки та піклування порядку без присутності матері, оскільки особисті конфліктні відносини між сторонами не повинні порушувати інтереси дітей, спричиняти на них негативний вплив. Отже, фактичні обставини вказаних справ не є аналогічними. Відносно доводів апеляційної скарги в частині необґрунтованого стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 2 550 грн., то по справі вбачається, що адвокатом Сідько С.І., яка представляє інтереси відповідача ОСОБА_2 надано детальний розрахунок наданих послуг адвокатом всього на суму 5 100 грн. (а.с. 161). Також надано акт приймання-передачі виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 22.07.2019 р. (а.с. 162), також надано квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» від 19.12.2019 р. про сплату ОСОБА_2 адвокату Сідько С.І. гонорару у розмірі 5 125,63 грн. за послуги правничої допомоги згідно договору від 22.07.2019 р., як зазначено у квитанції, що є належним підтвердженням оплати послуг за надання адвокатом правничої допомоги. Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то за послуги адвоката правомірно стягнуто на користь відповідача Ѕ частина понесених витрат на оплату правничої допомоги. З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає. Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хворост Дарії Михайлівни - залишити без задоволення. Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27 травня 2020 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов