Постанова 4814 № 552/1187/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/1187/22 Номер провадження 22-ц/814/316/23Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В. за участю секретаря: Ракович Д. Г. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 червня 2022 року у складі судді Самсонової О. А. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про зміну способу стягнення аліментів,- в с т а н о в и в: У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про зміну способу стягнення аліментів. Позов мотивовано тим, що з 23.09.2011 вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , від якого мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 20.04.2017 шлюб між ними розірвано. Вказувала, що неповнолітня донька постійно проживає з нею, а оскільки відповідач не надавав регулярно та в належному обсязі кошти на утримання доньки, вона вимушена була звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25 травня 2018 року у справі № 552/2597/18 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 100 грн щомісячно, починаючи з 08.05.2018 і до досягнення дитиною повноліття. 25.07.2019 вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , у зв`язку з чим змінила прізвище зі « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ». Зазначала, що на даний час ситуація істотно змінилася, аліменти, які стягуються з відповідача за рішенням суду, в умовах збільшення рівня цін, є недостатніми для матеріального утримання спільної доньки, що ставить її у скрутне матеріальне становище. Вона, як мати, намагається самостійно власними силами матеріально забезпечити, доглядати та виховувати дитину. Вказувала, що відповідач аліменти, стягнуті з нього згідно з рішенням суду на утримання доньки сплачує, проте не у повному обсязі та невчасно, а сума аліментів є навіть меншою ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Будь-яку іншу допомогу на утримання, забезпечення розвитку та виховання дитини він не надає. Розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25 травня 2018 року у справі № 552/2597/18, в теперішній час є значно меншим, ніж мінімально гарантований сімейним законодавством рівень забезпечення неповнолітньої дитини. Посилаючись на викладене, просила суд змінити спосіб стягнення аліментів зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнутих на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 травня 2018 року у справі № 552/2597/18 у твердій грошовій сумі 1 100 грн, та стягувати аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення донькою повноліття, починаючи з часу звернення до суду. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено спосіб стягнення аліментів, стягуваних з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 травня 2018 року у справі № 552/2597/18, з 1100,00 грн на місяць на 1/6 частину його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини. Вирішено питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору, які віднесено за рахунок держави. Рішення суду мотивовано наявністю у стягувача аліментів права на зміну способу стягнення та визначення аліментів у частці від заробітку (доходу) платника аліментів, що її суд визначив з урахуванням обставин, передбачених статтею 182 СК України. Не погодившись частково з вказаним рішенням, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття рішення судом всупереч вимогам норм чинного законодавства України, неправильну оцінку наявних в матеріалах справи доказів, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру частки заробітку (доходу) платника аліментів та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом не взято до уваги, що відповідач є інвалідом другої групи безстроково з 02.02.2022, при цьому в матеріалах справи немає жодного належного та допустимого доказу на підтвердження витрат, пов`язаних з інвалідністю відповідача, в тому числі проходження ним курсу відновлюючої терапії, профілактичних заходів на платній основі тощо, а також неможливості працевлаштування та отримання відповідно заробітної плати. Відповідачем також не надано жодного належного та допустимого доказу інвалідності батьків та перебування їх на його утриманні. Заперечує проти доказів, наданих відповідачем, які були направлені та посвідчені адвокатом Бурбак О. В., яка не надала суду свої повноваження як представника відповідача, а тому надані нею докази вважає недопустимими. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Бурбак О. В. просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України. Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Повноваження суду апеляційної інстанції визначені статтею 374 ЦПК України, відповідно до пункту 1 частини першої якої та статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. По справі встановлено, що сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 03.12.2012 Октябрським відділом ДРАЦС Полтавського МУЮ Полтавської області (а. с. 7). Після розірвання шлюбу за рішенням Київського районного суду м. Полтави від 20 квітня 2017 року сторони проживають окремо, дитина сторін проживає з матір`ю - позивачем по справі та перебуває на її утриманні. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25 травня 2018 року у справі № 552/2597/18 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 100 грн щомісячно, починаючи з 08.05.2018 і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 9). Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 25.07.2019 Шевченківським районним у м. Полтаві відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, після укладення шлюбу ОСОБА_9 змінила прізвище на ОСОБА_8 (а. с. 13). Статтями 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку. Відповідно до статті 51 Конституції України, статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішення суду за позовом одержувача аліментів. Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є інвалідом другої групи з 24.12.2021 безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ № 469105 від 02.02.2022, та йому визначено індивідуальну програму реабілітації інваліда (а. с. 28, 29-31). ІНФОРМАЦІЯ_2 у шлюбі з третьою особою - ОСОБА_3 у відповідача народилась дитина - ОСОБА_10 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого виконавчим комітетом Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області 14.09.2018 на підставі актового запису №

23. З 16 липня 2012 року відповідач офіційно ніде не працює, пенсію по інвалідності не отримує, доказів щодо його доходу матеріали справи не містять. Встановивши наявність у платника аліментів іншої малолітньої дитини та стан здоров`я відповідача, який є інвалідом другої групи безстроково, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку про присудження аліментів у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача, що з урахуванням рівності обов`язку батьків по утриманню дитини та прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є необхідним та достатнім для забезпечення її гармонійного розвитку. Висновки суду відповідають наведеним нормам матеріального права та встановленим фактичним обставинам справи і доводами апеляційної скарги не спростовуються. Доказів наявності у відповідача заробітку (доходу), достатнього для сплати аліментів у більшому розмірі, що його заявляє апелянт по справі, наявності в його власності майна і майнових прав, грошових коштів або витрат на суму понад десять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, по справі не надано і суду таких обставин не доведено, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів апеляційним судом не вбачається. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки докази та обставини, на які посилається в апеляційній скарзі позивач, були предметом дослідження судом першої інстанції та їм дана належна правова оцінка, рішення суду є законним та обґрунтованим, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 червня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді О. І. Обідіна О. В. Прядкіна