Постанова 4857 № 500/2636/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2636/19 пров. № А/857/2986/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Носа С. П., суддів Кухтея Р. В., Шевчук С.М.; за участю секретаря судового засідання Джули В. М.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської міської ради на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року про закриття провадження в справі № 500/2636/19 (головуючий суддя Мірінович У. А., м. Тернопіль, повний текст виготовлено 17 лютого 2020 року) за позовом Тернопільської міської ради до Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: Тернопільським окружним адміністративним судом було зареєстровано позовну заяву Тернопільської міської ради до Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльності Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області у формі ненадання відповіді на запит виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 03.09.2019 вих. № 1782/05 та зобов`язання Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області надати відповідь на запит виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 03.09.2019 вих. № 1782/05 відповідно до вимог чинного законодавства; про визнання протиправними дії Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області щодо зазначення у листі-відповіді від 27.02.2018 № 265/117-18 інформації, яка ґрунтується на даних державної статистичної звітності форми 6-зем та зобов`язання Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області привести у відповідність до вимог чинного законодавства склад відомостей Державного земельного кадастру та внести відповідні зміни в інформацію надану у листі від 27.02.2018 № 265/117-18 шляхом виключення недостовірної інформації державної статистичної звітності форми 6-зем, а саме: виключити речення "Згідно даних Державного земельного кадастру, у т.ч. державної статистичної звітності форми 6-ЗЕМ (станом на 01.01.2016) земельна ділянка площею 15,2600 га обліковується за Тернопільським відділенням Львівської залізниці графі 24 (колективне садівництво)". Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року закрито провадження у справі за позовом Тернопільської міської ради до Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області та Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області щодо зазначення у листі-відповіді від 27.02.2018 № 265/117-18 інформації, яка ґрунтується на даних державної статистичної звітності форми 6-зем та зобов`язання Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області привести у відповідність до вимог чинного законодавства склад відомостей Державного земельного кадастру та внести відповідні зміни в інформацію надану у листі від 27.02.2018 № 265/117-18 шляхом виключення недостовірної інформації державної статистичної звітності форми 6-зем, а саме: виключити речення "Згідно даних Державного земельного кадастру, у т.ч. державної статистичної звітності форми 6-ЗЕМ (станом на 01.01.2016) земельна ділянка площею 15,2600 га обліковується за Тернопільським відділенням Львівської залізниці графі 24 (колективне садівництво)". Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивачем - Тернопільською міською радою було оскаржено його в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, висловлено прохання скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що спір в даній категорії справ повинен вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, так як у даних правовідносинах є наявним суб`єкт владних повноважень, який виконує владні управлінські функції. Також вказано, що апелянт вважає, що інформація яка міститься у листі від 27.02.2018 № 265/117-18 є недостовірною, як наслідок порушують права позивача в отриманні достовірної інформації, а тому звернувся з даним позовом до суду, в якій просить, зокрема зобов`язати відповідача привести у відповідність до вимог чинного законодавства склад відомостей Державного земельного кадастру та внести відповідні зміни в інформацію надану у листі від 27.02.2018 № 265/117-18 шляхом виключення недостовірної інформації державної статистичної звітності форми 6-зем, а саме: виключити речення "Згідно даних Державного земельного кадастру, у т.ч. державної статистичної звітності форми 6-ЗЕМ (станом на 01.01.2016 року) земельна ділянка площею 15,2600 га обліковується за Тернопільським відділенням Львівської залізниці графі 24 (колективне садівництво)". Представник Тернопільської міської ради, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримала та просить таку задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Інші особи, у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за їхньої відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін з таких підстав. Встановлено, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.07.2019 відкрито провадження у справі за позовом садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської залізниці до Тернопільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління культури і мистецтв Тернопільської міської ради, комунальне підприємство "Тернопільбудінвестзамовник" Тернопільської міської ради про визнання недійсними рішень (арк. справи 63-65). Згідно пояснень сторін, з матеріалів вказаної господарської справи Тернопільська міська рада дізналася про існування листа Міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 27.02.2018 № 265/117-18. Зі змісту листа Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 27.02.2018 № 265/117-18 вбачається, що такий лист є відповіддю на заяву Голови садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської залізниці від 26.01.2018 та адресована, саме заявнику Голові садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської залізниці, а не на звернення позивача та адресована не позивачу (арк. справи 10). Зокрема, Міськрайонне управління у зазначеному листі зазначило, що "Згідно даних Державного земельного кадастру, у тому числі державної статистичної звітності форми 6-зем (станом на 01.01.2016 року) земельна ділянка площею 15,2600 га обліковується за Тернопільським відділенням Львівської залізниці графі 24 (колективне садівництво).". Однак, позивач вважає, що Міськрайонне управління вказало у зазначеному листі недостовірну інформацію, яка полягає у наданні інформації з державної статистичної звітності форми 6-зем, яка на день формування відповіді вже не могла бути використана, оскільки 01.01.2016 Наказ № 377 втратив чинність. При цьому, позивач зазначив, що така земельна ділянка перебуває у комунальній власності Тернопільської міської ради, тобто у комунальній власності позивача. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Водночас, статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких і право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України). Відповідно до пункту 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" від 28.03.2007 № 01-8/184 за змістом приписів статті 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта (підприємця). Право юридичних осіб, державних органів і органів місцевого самоврядування на спростування недостовірної інформації передбачено приписами статті 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" та статті 33 Закону України "Про інформаційні агентства". Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до частини першої статті 277 ЦК України та право на недоторканність ділової репутації відповідно до частини першої статті 299 ЦК України. За приписами частини третьої статті 277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною. Дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання (частина друга статті 34 ГК України). Згідно із частиною першою статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (частина перша статті 201 ЦК України). Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 № 1 юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Встановлено, що спірні правовідносини пов`язані, зокрема з інформацією, яка викладена Міськрайонним управлінням у листі від 27.02.2018 № 265/117-18 та яка адресована Голові садівничого товариства робітників і службовців Тернопільського відділення Львівської залізниці, тобто така інформація поширена у листі надісланому третій особі, та яка на думку позивача, не відповідає дійсності або викладена неправдиво, а саме щодо особи якій належить право на земельну ділянку, а саме позивачеві чи третій особі. Таким чином, даний спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, надаючи інформацію на заву (запит) третій особі, хоч і мав владні-управлінські повноваження, проте щодо третьої особи, а не позивача. В свою чергу, позивач власне і доводить неправомірність дій відповідача недостовірністю інформації наданої третій особі, а отже а вданому випадку між сторонами відсутній публічно - правовий спір, а спір що існує має приватноправовий характер і обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, в даному випадку не майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Таким чином, з аналізу зазначених норм, виходячи із суб`єктного складу сторін та предмету спору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що даний правовий спір у відповідній частині позовних вимог повинен вирішуватись за правилами господарського судочинства (частина друга статті 34 ГК України). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства суд закриває провадження в адміністративній справі. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття провадження в справі, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Керуючись ст. 229, 243, 250, 272, 311, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Тернопільської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року про закриття провадження в справі № 500/2636/19 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 28 травня 2020 року.