Постанова 4857 № 1.380.2019.001315

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2020 рокуСправа № 1.380.2019.001315 пров. № А/857/4816/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача - Качмара В.Я., суддів - Курильця А.Р., Старунського Д.М., при секретарі судового засідання - Пильо І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року (суддя Карп`як О.О., м.Львів) у справі за його позовом до Дрогобицької міської ради Львівської області про визнання права власності на земельну ділянку, - ВСТАНОВИВ: У березні2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дрогобицької міської ради Львівської області (далі - Міська рада) в якому просив визнати за ним право на приватизацію земельної ділянки для спорудження житлового будинку площею 1000 кв.м. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у цій справі. Роз`яснено, що вирішення даного спору здійснюється в порядку цивільного судочинства. Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В доводах апеляційної скарги посилаючись на окремі обставини справи вказує, що він добросовісно користується земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . Земельною ділянкою користується постійно для ведення господарства, оскільки є інвалідом II групи та не працює. Зазначає, що до 1944 року. його родина користувалась даною ділянкою на праві приватної власності. Таким чином позивач хоче визнати за собою право власності на земельну ділянку. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав. Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки виник з приватноправових правовідносин та має вирішуватись в порядку цивільного судочинства. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Відповідно до підпунктів 3, 6 частини першої статті 171 КАС суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтям 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Положеннями пункту 1 частини першої статті 4 КАС передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Згідно пунктом 2 частини першої цієї ж статті публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Відповідно до частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС). Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Вказаний висновок у подібній категорії справ висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року №11-354апп18. За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність розгляду вказаної позовної заяви за правилами цивільного судочинства. Крім того, судом апеляційної інстанції у ході підготовки до апеляційного розгляду справи встановлено те, що у провадженні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області знаходиться справа №442/5953/18 за позовом ОСОБА_1 , до Міської ради про визнання за ним права на приватизацію за набувальною давністю земельної ділянки площею 1000 квадратних метрів з цільовим призначенням - для спорудження житлового будинку, тобто ті ж самі вимоги, що і заявлені у розглядуваному позові до адміністративного суду. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги вище наведених процесуальних норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді А. Р. Курилець Д. М. Старунський Повне судове рішення складено 28 травня 2020 року.