Постанова 4857 № 1.380.2019.006816

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006816 пров. № А/857/3835/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Носа С.П., Іщук Л.П. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицької міської ради Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року (ухвалене головуючим-суддею Крутько О.В. у м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, в с т а н о в и в : У грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнання протиправним та скасувати п.1.49 рішення 55 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради №1936 від 12.09.2019 «Про відмову у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у продовженні терміну дії рішення Дрогобицької міської ради, у внесенні змін у рішення у наданні дозволу на укладення строкового сервітуту, у затвердженні матеріалів з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок про відмову у включенні в перелік для продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, у поділі земельної ділянки» в частині відмови у наданні йому земельної ділянки, площею 1000 кв.м. на вул. Наливайка у м. Дрогобичі для будівництва і обслуговування житлового будинку. Позов мотивований тим, що він неодноразово звертався до Дрогобицької міської ради із заявами про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1000 кв.м. на вул. Наливайка в м. Дрогобичі, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Рішенням 55 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради №1936 від 12.09.2019 п.1.49 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки. Вважає, що у вищевказаному рішенні відсутня належна мотивувальна частина, відсутній вичерпний перелік підстав для відмови, а відтак відповідачем не дотримано вимоги Земельного кодексу України (далі ЗК України). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 позов було задоволено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Дрогобицька міська рада подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що по-перше, суд першої інстанції не розібравшись, що предметом позову повинно бути оскарження рішення відповідача про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не про відмову у наданні ОСОБА_1 самої земельної ділянки, ухвалив 22.01.2020 рішення, в якому безпідставно переписав текст прохання та скасував п.1.49 оспорюваного рішення. По-друге, у справі що розглядається, суть позовних вимог зводиться до оскарження рішення, яким вирішувалося питання надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1000 кв.м., тобто, між сторонами існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що 23.08.2018 позивач звернувся до Дрогобицької міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1000 кв.м. на вул. Наливайка в м. Дрогобич, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, проте, 05.09.2018 відповідачем надана відповідь, в якій зазначено, що звернення з земельних питань буде розглянуто на засіданні комісії з питань регулювання земельних відносин. 20.05.2019 позивач повторно звернувся до Дрогобицької міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1000 кв.м. на вул. Наливайка в м. Дрогобич, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Рішенням 55 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради №1936 від 12.09.2019 п.1.49 ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1000 кв.м. на вул. Наливайка в м. Дрогобич, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване рішення не містить обґрунтування та мотивів, з яких виходив відповідач при його прийнятті. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Частиною другою статті 2 цього Закону передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Згідно п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 122, 123 ЗК України. Частиною першою статті 122 ЗК України установлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Пунктом «в» частини 3 статті 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом. Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Зі змісту наведених норм слідує, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Як видно з матеріалів справи, оспорюваним рішенням позивачу було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1000 кв.м. на вул. Наливайка в м. Дрогобич, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку. Аналізуючи оспорюване рішення органу місцевого самоврядування, колегія суддів приходить висновку про його невмотивованість з огляду на відсутність у ньому мотивів його прийняття та не зазначено підстав, для ухвалення цього рішення. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо всебічного розгляду заяви позивача у встановлений спосіб, оскільки положення ЗК України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надають відповідачу повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язують прийняти рішення, а також визначають підстави, з яких може бути прийняте рішення про відмову. Всупереч цьому, відповідач в оспорюваному рішенні вказав лише про результат вирішення заяви без його належного обґрунтування та мотивів, що на думку суду є недостатнім. В контексті наведеного вище, колегія суддів зазначає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний обґрунтовувати рішення, які він приймає, навести/вказати його належне обґрунтування. Таке рішення має бути належно визначеним та зрозумілим, а його мотивування (обґрунтування) у письмовій формі повинно давати можливість особі правильно зрозуміти суть та зміст, а також реалізувати право на оскарження. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що у даному випадку Дрогобицька міська рада не виконала вимог ЗК України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Щодо закриття провадження по справі з покликанням на те, що спірні правовідносини містять приватноправових характер, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи видно, що предметом оскарження є рішення №1936 від 12.09.2019 55 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради, яким було відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1000 кв.м. на вул. АДРЕСА_1 Дрогобичі, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Згідно ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Зі змісту вказаних норм слідує, що безоплатна передача права власності на земельну ділянку можлива лише після надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та його затвердження у подальшому, а саме право виникає з моменту його державної реєстрації. Таким чином, у даній справі первинним є спір, який ґрунтується на протиправності дій суб`єкта владних повноважень, що наділений владними функціями приймати рішення про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, а не спір про право на земельну ділянку. У справі, що розглядається, спірні правовідносини не носять цивільно-правовий характер, не знаходяться на розгляді відповідного суду, не породжують спору про право, як вказує відповідач у поданій ним апеляційній скарзі, а стосуються перевірки правомірності дій відповідача, який здійснює владні управлінські функції, а тому є публічно-правовими та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Таким чином, висновок суду першої інстанції про протиправність п.1.49 оспорюваного рішення є законним та обґрунтованим. Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Керуючись ст.ст. 12, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року по справі №1.380.2019.006538 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос Л. П. Іщук Повне судове рішення складено 02.07.2020.