Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/2491/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2491/19 пров. № А/857/4376/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Матковська З.М. секретар судового засідання Гнатик А.З. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року (головуючий суддя Грицюка П.П., м.Івано-Франківськ) у справі № 300/2491/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Ліквідаційна комісія УМВС України в Івано-Франківській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення, - В С Т А Н О В И В: 18.12.2019 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Ліквідаційна комісія УМВС в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення. Позов обґрунтовує тим, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ. На виконання рішення окружного адміністративного суду від 06.05.2019 у справі №300/389/19, Міністерство внутрішніх справ України прийняло рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги. Листом за № 15/2-3529 від 11.09.2019 повідомлено позивача про неможливість затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що документи не містять достовірну інформацію про службу в ОВC, та про травми отримані в період проходження служби в Івано-Франківському СІЗО № 12 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Івано-Франківській області. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо непогодження висновку від 11.09.2019 про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 (справа №300/389/19) та щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасувати рішення у формі висновку від 11.09.2019 про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 (справа №300/389/19), яким у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відмовлено. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення відсотка втрати працездатності, а саме на 23.11.2016, та провести виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення відсотка втрати працездатності, а саме на 23.11.2016. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права зазначив, що інформація про перебування ОСОБА_1 на службі з 22.01.1998 по 05.10.2010 не відповідає дійсності та потребує уточнень. Вказав, що при повторному огляді позивача у 2017 році йому не встановлено ні вищої групи інвалідності, ні більшого відсотка втрати працездатності. Крім того, вказав, що додані до матеріалів копії акта спеціального розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) 19.06.2000, форми Н-5 від 21.06.2016 та акта про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, форми Н-1 від 21.06.2016, суперечать вимогам п. 7 Порядку, яким передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності, подає за місцем служби копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, закрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС. Надіслані матеріали не відповідали вимогам Закону та Порядку, а прийняте рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 за наявними документами суперечитиме нормам законодавства, оскільки Закон і Порядок не містять норм, які б дозволяли прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку з чим просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились. Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.313 цього Кодексу. Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 у справі №300/389/19 позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення по матеріалах щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути висновок та матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з втратою працездатності під час проходження служби в органах внутрішніх справ України відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ, а також п. 9 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 та прийняти відповідне рішення. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019 апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у справі №300/389/19 без змін. 28.08.2019 Міністерство внутрішніх справ України відмовило в затвердженні поданого УМВС України в Івано-Франківській області Висновку про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019 справа № 300/389/19. Листом від 11.09.2019 №15/2-3529 повідомлено позивача про те, що Міністерство внутрішніх справ України прийнято рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про міліцію", держава гарантує працівникам міліції соціальний захист. Згідно з ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію", у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. Статтею 23 Закону України "Про міліцію", Кабінет Міністрів України постановою №850 від 21.10.2015 року затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (набрав чинності 31.10.2015 року). Відповідно до п.п. 2 п. 2 Порядку №850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Колегія суддів, оглядаючи матеріали справи, зазначає, що відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 10 ААА від 28.07.2011 № 893186 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, причиною втрати працездатності вказано захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а огляд інваліда проводився вперше. Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого Серія 10 ААА № 001078 ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати працездатності 40 % підстава акт огляду МСЕК № 1162. Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках Серія АГ № 0011903 від 23.11.2016 позивачу додано 10 % (до 40 % за 28.07.2011) втрати працездатності - травма, яка пов`язана з виконанням службових обов`язків. Крім того, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019 у справі 300/389/19 встановлено, що підстав для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги передбачених п.14 Порядку №850 не має, відповідач був зобов`язаний затвердити висновок, а відтак нарахувати і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності ІІІ групи, виходячи з розміру 150 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. Підпунктом 2 п. 3 Порядку №850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи. Згідно з пунктом 4 Порядку №850, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Відповідно до п.14 Порядку №850, призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги. Пункт 3 Порядку №850 встановлює підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги: загибель (смерть) працівника міліції, який перебував на службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обов`язків; установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ; часткова втрата працездатності працівником міліції без установлення йому інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків. Вказані підстави визначені як самостійні та надають право на отримання одноразової грошової допомоги при настанні хоча б однієї з них. При цьому, право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з установленням працівникові міліції інвалідності не обмежено у часі, вирішальним є лише наявність причинно-наслідкового зв`язку між інвалідністю та службою в органах внутрішніх справ. Суд апеляційної інстанції зазначає, що 23.11.2016 при огляді позивача встановлено більший відсоток втрати працездатності вперше. Крім того, у Висновку про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019 днем виникнення права на отримання грошової допомоги визначено 23.11.2016. Пунктом 7 Порядку №850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України). Відповідно до п. 8 Порядку №850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції. Пунктом 9 Порядку №850 встановлено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Суд апеляційної інстанції зазначає, що повноваження на прийняття рішення про призначення чи про відмову в призначенні одноразової допомоги є виключною компетенцією Міністерства внутрішніх справ України, а на орган внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, покладено обов`язок по проведенню відповідних процедурних дій по оформленню відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (МВС) розпорядниками нижчої ланки. Отже, у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019 у спірних правовідносинах визначено повноваження на прийняття рішення про призначення чи про відмову в призначенні одноразової допомоги, які є виключною компетенцією Міністерства внутрішніх справ України. Поряд з цим, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" у розмірі, визначеному Порядком №

850. Дані обставини, підтверджуються матеріалами справи та не підлягають доказуванню, оскільки встановлені постановою від 10.07.2019 Восьмого апеляційного адміністративного суду, яка набрала законної сили. Крім того, відповідно до висновку про призначення одноразової грошової допомоги прийнятого відповідно до рішення Висновку про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019 справа №300/389/19, Ліквідаційною комісією УМВС в Івано-Франківській області визначено розмір даної грошової допомоги на підставі п.п. 3.3 Порядку № 850 в сумі 13520 грн. Згідно ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію", у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. Пунктом 1 Порядку № 850, передбачено, що ці Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Пунктом 2 Порядку № 850, що встановлено, днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі: установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи. Підпунктом 3 пункту 3 Порядку № 850 встановлено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі: часткової втрати працездатності працівником міліції без установлення йому інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальними експертними комісіями, - у розмірі, що визначається у відсотках 100-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ступеня втрати працездатності. При цьому розмір грошової допомоги не повинен бути меншим за 20-кратний прожитковий мінімум, установлений законом для працездатних осіб, та більшим за 100-кратний прожитковий мінімум, установлений законом для працездатних осіб. Пунктом 7 Порядку № 850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Колегія суддів вказує, що законодавцем розмежовано порядок нарахування грошової допомоги в разі установлення інвалідності і нарахування грошової допомоги при частковій втраті працездатності без установлення інвалідності. Право ОСОБА_1 щодо призначення і виплати даної грошової допомоги встановлено рішенням від 23.08.2018 у справі № 809/1104/18 та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2019 у справі № 300/389/19,а тому слід застосувати норми підпункту 3 пункту 3 Порядку №

850. Отже, Міністерство внутрішніх справ України, в порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України за № 850, зобов`язане прийняти рішення про призначення позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 150 - кратному прожитковому мінімумі, установленому Законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а тому апеляційну скаргу слід відхилити. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 300/2491/19 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко З. М. Матковська Повне судове рішення складено 27 травня 2020 року