Постанова 4857 № 380/18532/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/18532/23 пров. № А/857/5040/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Коваля Р.Й., Гуляка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року (ухвалене головуючою-суддею Сидор Н.Т. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України (за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України, відповідач) (за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області) (далі - третя особа, ГУ МВС), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення МВС України, оформлене висновком від 30.06.2023 про відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги та зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб та дату встановленні інвалідності. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 позовні вимоги були задоволені частково. Визнано протиправними дії МВС України щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (далі - ОВС) та зобов`язано відповідача повторно розглянути його заяву про призначення спірної допомоги та додані до неї документи, та прийняти одне з рішень, передбачених п.9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 (далі - Порядок №850). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Встановлено такий спосіб та строки виконання цього рішення суду : ОСОБА_1 упродовж тижня після набрання рішенням суду законної сили повторно подає заяву/рапорт про призначення одноразової грошової допомоги з додатками до ГУ МВС; ГУ МВС в 15-денний строк після отримання цих документів скеровує такі разом із висновком про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 по справі №380/12446/22 до МВС України; МВС України приймає рішення по суті заяви/рапорт в місячний строк після надходження документів від ГУ МВС. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, МВС України подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що за результатами розгляду матеріалів стосовно призначення позивачу одноразової грошової допомоги, Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України вказано на те, що при огляді позивача медико-соціальною експертною комісією допущено порушення вимог Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009 Питання медико-соціальної експертизи (далі - Положення №1317), відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС України, які при проведенні медико-соціальної експертизи позивачу до складу комісії не залучались. Крім того, лікарсько-консультативною комісією лікарні Державної установи Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області (далі - ДУ ТМО МВС) позивач на МСЕК не направлявся. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Третя особа не скористалася правом оскаржити судове рішення в частині, що стосується її інтересів. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що позивач проходив службу в ОВС у період з 08.11.2004 по 01.09.2015 на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Шевченківського районного відділу ЛМУ ГУ МВС та був звільнений у запас згідно наказу №625 о/с. За змістом довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого №008622 від 28.05.2019, ОСОБА_1 було встановлено 25% втрати професійної працездатності в результаті отримання захворювання пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ. Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК до довідки серії 12ААБ №333286 від 14.01.2020 ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в ОВС. 14.01.2020 видано довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках №011318, згідно з якою ОСОБА_1 встановлено 45% втрати працездатності з урахуванням раніше встановлених 25%, у зв`язку з захворюванням пов`язаним з проходженням служби в ОВС. 14.01.2020 складено виписку з акта огляду МСЕК №333286, згідно з яким ОСОБА_1 присвоєно III групу інвалідності у зв`язку з захворюванням пов`язаним з проходженням служби в ОВС. Позивач звернувся до ГУ МВС із заявою про проведення виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності. Департамент фінансово-облікової політики МВС України листом №7074/15-2020 від 02.03.2020 за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги зазначених осіб, які стосуються медичних питань, вказав на неналежне оформлення документів, що унеможливлює прийняття рішення за надісланими матеріалами. Враховуючи викладене, матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги вище особам повернуто на доопрацювання. Листом №21 від 20.03.2020 ГУ МВС повідомило заявника, що відповідно до інформації, зазначеної у листі Департаменту фінансово-облікової політики МВС України за результатами опрацювання матеріалів, які стосуються медичних питань, вказано на неналежне оформлення документів, що унеможливлює прийняття рішення за надісланими матеріалами 06.07.2020 ОСОБА_1 подав заяву (рапорт) про проведення виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановлення III групи інвалідності, до заяви долучені повторно доопрацьовані матеріали. 31.08.2020 вихідним листом №28795/15-2020 МВС України повідомило про те, що за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення зазначеним особам одноразової грошової допомоги Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України вказано на те, що МСЕК кожного з них проведена з порушенням вимог п.10 Положення №1317, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники охорони здоров`я МВС України. При проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров`я МВС України до складу комісії не залучалися, що унеможливило прийняття рішення за надісланими матеріалами згідно з Порядком. 08.09.2020 ГУ МВС повідомило про повернення матеріалів заявника на доопрацювання у зв`язку з інформацією визначеною у листі МВС України від 31.08.2020. ОСОБА_1 повторно подав матеріали із заявою про виплату одноразової грошової допомоги до Ліквідаційної комісії ГУ МВС. 15.10.2020 ГУ МВС листом №370/31/01-2020 повідомило позивача про те, що документи для призначення одноразової грошової допомоги пенсіонеру ОВС ОСОБА_1 повторно направляє до МВС України. 11.12.2020 вих. №42325/15-2020 МВС України повернуло матеріали на доопрацювання із зазначенням про те, що у зв`язку з відсутністю під час проведення медико-соціальної експертної комісії представника закладу охорони здоров`я МВС України, що є порушенням вимог п.10, 16 Положення №1317. 28.12.2020 вих. №255 ГУ МВС повідомило про повернення матеріалів заявника на доопрацювання, у зв`язку з не дотриманням вимог п.10, 16 Положення №1317. 25.02.2021 позивач звернувся із заявою до Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС із заявою про виплату одноразової грошової допомоги. 10.03.2021 вих. №60/31/01-2021 ГУ МВС повідомило позивача про те, що документи для призначення одноразової грошової допомоги пенсіонеру ОВС ОСОБА_1 повторно направляє до МВС України. 23.03.2022 ГУ МВС видало висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України Про міліцію №565-ХІІ від 20.12.1990, згідно з яким на підставі пункту 3.2 Порядку №840, одноразову грошову допомогу призначено ОСОБА_1 у розмірі згідно з розрахунком 315300 грн. 23.03.2022 вих. №115/31/01-2022 ГУ МВС повідомило позивача про те, що документи для призначення одноразової грошової допомоги пенсіонеру ОВС ОСОБА_1 повторно направлено до МВС України. Листом Ліквідаційної комісії ГУ МВС №20790/15-2022 від 28.07.2022 повідомлено позивача про те, що медико-соціальна експертиза йому проведена з порушенням вимог п.10 Положення №1317, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС України. При проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров`я МВС України до складу комісії не залучалися. При цьому, поліклінікою ДУ ТМО МВС ОСОБА_1 для проходження МСЕК не скеровувався. Невідповідність надісланих матеріалів вимогам Положення №1317 унеможливила прийняття рішення за ними згідно з Порядком, тому вони повторно повертаються на доопрацювання. 05.08.2022 ОСОБА_1 було отримано наручно супровідний лист у ГУ МВС, у якому зазначено, що відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, подані матеріали з відповідним висновком було направлено до МВС, для прийняття рішення про призначення грошової допомоги. В подальшому матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги повернуто до ліквідаційної комісії ГУ МВС на доопрацювання, відповідно до листа Департаменту фінансово-облікової політики МВС України №20790/15-2022 від 28.07.2022. Вказані обставини встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 по справі №380/12446/22, яким визнано протиправними дії МВС України щодо повернення без прийняття рішення матеріалів ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням IIІ групи інвалідності та зобов`язано ГУ МВС у 15-денний строк після отримання заяви (рапорту) та повного пакета документів від ОСОБА_1 , надіслати до МВС України подані документи та висновок щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням третьої групи інвалідності відповідно до п.8 Порядку №850 та зобов`язано МВС України повторно розглянути заяву (рапорт) ОСОБА_1 про призначення та виплату йому спірної одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України Про міліцію, Порядку №850 та прийняти відповідне рішення. ГУ МВС подано висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 по справі №380/12446/22. 30.06.2023 МВС України прийнято рішення про відмову в затвердженні вищезазначеного висновку. Листом від 07.07.2023 МВС України повідомило позивача, що за результатами розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України вказано на те, що при огляді позивача медико-соціальною експертною комісією допущено порушення вимог Положення №1317, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС України. При проведенні медико-соціальної експертизи позивачу представники закладів охорони здоров`я МВС України до складу комісії не залучались. Крім того, лікарсько-консультативною комісією лікарні ДУ ТМО МВС позивач на МСЕК не направлявся. Вважаючи оспорюване рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку з тим, що до складу комісії, яка проводила зазначену експертизу не був залучений представник закладів охорони здоров`я МВС України, відповідач діяв всупереч нормам чинного законодавства, оскільки склад комісії затверджується МОЗ, а участь представника закладів охорони здоров`я МВС України не є безумовною. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання МВС України повторно розглянути заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та додані до заяви документи, та прийняти одне з рішень, передбачених п.9 Порядку №850. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Згідно ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині та не вбачає підстав для застосування положень частини другої цієї статті. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, до набрання чинності Законом України Про Національну поліцію №580-VIII, тобто до 07.11.2015, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами ст.23 Закону України Про міліцію №565-ХІІ та Порядком №850. Пунктом 5 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIII, Закон України Про міліцію визнано таким, що втратив чинність. Однак, за змістом п.15 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIII, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України Про міліцію, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №580-VIII. Відповідно до ст.23 Закону України Про міліцію, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. Відповідно до п.2 Порядку №850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Згідно п.3 Порядку №850, грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи. Відповідно до п.7 Порядку №850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції (п. 8 Порядку №850). У свою чергу, згідно п.9 Порядку №850, Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у п.8 Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених п.14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Системний аналіз приведених вище норм дає підстави для висновку, що передумовою отримання особою одноразової грошової допомоги, є звернення до уповноваженого органу, з відповідною заявою та іншими необхідними документами, які в установлений строк розглядаються цим органом, після чого складається висновок щодо виплати грошової допомоги, який направляється МВС України для прийняття відповідного рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги. Таким чином, Порядком №850 передбачено прийняття, за результатами розгляду документів, рішень про призначення або про відмову у призначенні грошової допомоги. Надаючи правову оцінку діям МВС України, щодо розгляду документів позивача стосовно призначення одноразової грошової допомоги, колегія суддів зазначає наступне. Як видно з матеріалів справи, у листі від 07.07.2023 МВС України повідомило позивача, що за результатами розгляду матеріалів про призначення йому одноразової грошової допомоги, Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України вказано на те, що при огляді позивача МСЕК допущено порушення вимог Положення №1317, відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС України. При проведенні медико-соціальної експертизи позивачу представники закладів охорони здоров`я МВС України до складу комісії не залучались. Крім того, лікарсько-консультативною комісією лікарні ДУ ТМО МВС позивач на МСЕК не направлявся. Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення №1317. Згідно п.3 Положення №1317, Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Відповідно до п.4 Положення №1317, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні Згідно п.6 Положення №1317, висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності. Залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю. Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери (п.10 Положення №1317). До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог. Таким чином, склад комісії затверджується МОЗ, а тому, на думку колегії суддів, участь представника закладів охорони здоров`я МВС України не є безумовною. Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання органами державної влади своїх функцій щодо залучення представника закладів охорони здоров`я МВС України до складу комісії. При цьому, покликання скаржника, що при проведенні медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров`я МВС України до складу комісії не залучались є безпідставними, позаяк такі доводи не підтверджені належним чином. Крім того, позивач не обізнаний з тим, хто входить до складу комісії, а з довідки таку інформацію встановити неможливо, оскільки довідка містить підпис лише голови МСЕК. Також висновки відповідної МСЕК, яким позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності 25% внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в ОВС, зацікавленими особами не оспорювалися та недійсними не визнавалися. Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.14 Порядку №850, призначення та виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком : учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги. Колегія суддів наголошує, що приведені вище підстави є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню. Разом з тим, таких обставин МВС України при розгляді документів позивача не встановлено. Отже, за таких обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням ІІІ групи інвалідності. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001). Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року по справі №380/18532/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді Р. Й. Коваль В. В. Гуляк