Постанова 4857 № 380/23949/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/23949/21 пров. № А/857/16026/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Кухтея Р.В., Онишкевича Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року, прийняте суддею Мричко Н.І. у місті Львові у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Ліквідаційна комісія Головного управління МВС України у Львівській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії, встановив: ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (надалі відповідач) про визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із захворювання пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ і встановленням ІІІ-ї групи інвалідності та за результатами розгляду прийняти рішення про призначення та виплату вказаної допомоги; зобов`язання розглянути заяву про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із захворювання пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ і встановленням 3-ї групи інвалідності та призначити одноразову грошову допомоги у зв`язку із захворювання пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ і встановленням 3-ї групи інвалідності. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 позов задоволено частково: визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності через захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ; зобов`язано повторно розглянути заяву про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності через захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, і додані до неї документи разом із висновком Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та прийняти одне із рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №

850. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суд виходив з того, що за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», виходячи з положень якого обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено у цій справі саме на МВС України. Згідно з випискою з акта огляду Медико-соціальною експертною комісією №354195 від 19.08.2020 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. На підставі акта огляду МСЕК позивачу видано довідку серії 12 ААА №011736 від 19.08.2020 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, що становить 45% ступеня втрати професійної працездатності. Крім цього, комісія встановила, що причиною втрати професійної працездатності є захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Суд зазначив, що вичерпний перелік випадків, за яких позивачу може бути відмовлено у призначенні і виплаті спірної грошової допомоги, наведено у пункті 14 Порядку №850. Відповідач обов`язку щодо прийняття одного з рішень, передбачених у пункті 14 Порядку №850 не виконав, жодного з рішень не прийняв. Суд критично оцінив аргументи, викладені в листі Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України № 39223/15-2021 від 26.08.2021 про те, що незалучення при проведенні позивачу медико-соціальної експертизи представників закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії унеможливило прийняття рішення за надісланими матеріалами згідно з Порядком № 850, оскільки це у відповідності до пункту 14 Порядку №850 не є підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Виходячи з того, що МВС України не прийняло рішення відповідно до пункту 9 Порядку №850, а протиправно повернуло заяву позивача без прийняття рішення, то позовні вимоги про зобов`язання його прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги та здійснити нарахування (розрахунок) та виплату такої є передчасними, а тому не підлягають до задоволення. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що саме лише подання позивачем передбачених п.7 Порядку документів, не свідчить про наявність в нього безумовного права на отримання одноразової грошової допомоги. В компетенції МВС України є аналіз та дослідження змісту таких документів. У разі виявлення невідповідності таких документів встановленій формі, а також суперечності чи неповноти наявної в них інформації щодо обставин отримання особою травми, каліцтва чи захворювання, ня обставина виключає можливість прийняття МВС України будь якого з рішень, чи то про виплату одноразової грошової допомоги чи про відмову у виплаті такої. Звертає увагу на те, що при проведенні медико-соціальної експертизи позивачу представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися. Зазначені факти послужили підставою для повернення матеріалів щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку з отриманням інвалідності на доопрацювання. Щодо рішення суду про зобов`язання МВС прийняти рішення про призначення позивачу одноразової допомоги, то таке задоволенню не підлягає, оскільки суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу. Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 28.09.2015 № 680о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (через хворобу) з 30.09.2015. Відповідно до свідоцтва про хворобу №357 Військово-лікарської комісії ГУ МВС України у Львівській області від 20.08.2015 позивачу встановлено захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Згідно з випискою з акта огляду Медико-соціальною експертною комісією №354195 від 19.08.2020 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. На підставі акта огляду МСЕК позивачу видано довідку серії 12 ААА №011736 від 19.08.2020 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, що становить 45% ступеня втрати професійної працездатності. Крім цього, комісія встановила, що причиною втрати професійної працездатності є захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Позивач звернувся до третьої особи із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності. 28.07.2021 за результатами розгляду вказаної заяви та долучених до неї документів третя особа прийняла висновок про призначення одноразової грошової допомоги. Листом від 28.07.2021 № 216/31/01-2021 Ліквідаційна комісія ГУ МВС України у Львівській області направила на адресу відповідача документи для призначення позивачу одноразової грошової допомоги. Листом від 08.09.2021 № 147 третя особа повідомила позивача про те, що матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги повернуто МВС України. Відповідно до інформації, визначеної у листі Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 26.08.2021 № 39223/15-2021, за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України вказано на те, що медико-соціальна експертна комісія проведена з порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи», відповідно до якого медико-соціальну експертизу колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров`я МВС. При проведенні позивачу медико-соціальної експертизи представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися, поліклінікою ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» позивач для проходження МСЕК не скеровувався. Зазначене унеможливило прийняття рішення за надісланими матеріалами згідно з Порядком. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), відповідно до частини 1 статті 97 якого одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». Вказаними абзацами пункт 15 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII доповнено згідно із Законом №900-VIII від 23.12.2015 року, який прийнято з метою відновлення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей, реалізації конституційних принципів рівності, справедливості, пропорційності й недискримінаційності під час унормування Законом соціального й правового захисту як поліцейських, так і колишніх працівників міліції, у тому числі пенсіонерів, інвалідів, а також членів їх сімей, інших осіб. Таким чином, особа, яка втратила працездатність у зв`язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ не повинна позбавлятися права на отримання одноразової грошової допомоги та ставитися у менш вигідне становище порівняно з працівниками міліції, які змогли реалізувати своє право після звільнення з органів внутрішніх справ, або поліцейськими, які втратили працездатність під час проходження служби в поліції. До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» порядок виплати одноразової грошової допомоги врегульовувався нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 №850. Так, відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-XII (в редакції Закону України від 13.02.2015 №208-VIII, який набрав чинності 12.03.2015) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 07.03.2018 (справа №464/5571/16-а), від 21.06.2018 (справа №822/31/18), від 28.08.2018 (справа №804/6297/17), від 05.11.2019 (справа №405/705/17(2-а/405/30/17)). Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» постановою Кабінет Міністрів України від 21 жовтня 2015 №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850), відповідно до пункту 2 якого днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності. Згідно з пунктом 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. Таким чином, за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання чи встановлено інвалідність, що пов`язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850. Таке право обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов`язане, з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13.02.2018 у справі №808/1866/16, від 18.10.2018 у справі №369/13187/17 та від 28.03.2019 у справі №296/10138/16-а, від 17.04.2020 у справі №822/736/17, від 16.03.2020 у справі №641/10426/16-а. Як вже зазначалось судом вище, відповідно до виписки з акта огляду Медико-соціальною експертною комісією №354195 від 19.08.2020 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Відтак, ОСОБА_1 набув право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності. Пунктами 7 - 9 Порядку №850 встановлено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції. МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського повинен бути дотриманий як заявником, так і органом, уповноваженим розглядати таку заяву. МВС України може відмовити в призначенні одноразової грошової допомоги виключно шляхом прийняття відповідного рішення та лише з підстав, передбачених пунктом 14 Порядку №850, відповідно до якого призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги. Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, висловленим у постанові від 14 листопада 2019 (справа №808/3170/16). Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002). В свою чергу, як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, у межах спірних правовідносин, відповідач не здійснював розгляд заяви позивача по суті, а саме щодо наявності у позивача підстав для отримання одноразової грошової допомоги, не досліджувалися з цього приводу надані позивачем документи і не прийнято жодного передбаченого законом рішення за наслідками вирішення питання стосовно призначення і виплати позивачу спірної грошової допомоги, а тому суд апеляційної інстанції, надаючи правову оцінку аргументам сторін, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо невідповідності дій Міністерства внутрішніх справ України критерію правомірності, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 2 КАС України. На переконання суду апеляційної інстанції, у відповідача були відсутні правові підстави та повноваження для прийняття рішення про повернення документів позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу. Вказане відповідає правовій позиції щодо застосування норм матеріального права, висловленій Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі №822/1579/17, від 23.06.2020 у справі №822/1545/17, від 23.06.2020 у справі №296/10884/16-а. З приводу покликання апелянта на те, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу, колегія суддів зазначає наступне. Поняття дискреційних повноважень наведене у пункті 7 частини першої статті 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» 17 лютого 2022 № 2073-IX (далі - №2073-IX; вказаний Закон набере чинності 15 грудня 2023) дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 2073-IX здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов: 1) дискреційне повноваження передбачено законом; 2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом; 3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом; 4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків. Тобто дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 у справі № 361/7567/15-а, від 7 березня 2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 у справі № 820/4554/17, від 3 квітня 2018 у справі № 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 справі № 826/8803/15, від 21 червня 2018 у справі №274/1717/17, від 14 серпня 2018 у справі №820/5134/17, від 17 жовтня 2019 у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 у справі № 320/5007/20, від 27 вересня 2021 у справі № 380/8727/20 та від 22 вересня 2022 у справі №380/12913/21, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). У даному випадку, відповідач, всупереч вимогам законодавства не прийняв рішення з приводу призначення чи відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, а вибрав спосіб не передбачений нормативно правовими актами, зокрема, повернув заяву ОСОБА_1 без прийняття рішення. Відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що зобов`язання судом відповідача повторно розглянути заяву позивача і прийняти одне із рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 не є втручанням у дискреційні повноваження останнього, а є належним та ефективним способом захисту порушеного права. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності дій Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення заяви позивача про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності без прийняття рішення, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року у справі № 380/23949/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Р. В. Кухтей Т. В. Онишкевич