Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/9151/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/9151/21 пров. № А/857/23037/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді - Ніколіна В.В., суддів - Гінди О.М., Пліша М.А., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року (суддя - Братичак У.В., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у червні 2021 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Головного управління МВС України у Львівській області, в якому просив: визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 21.10.2015 №850 (далі - Порядок №850), оформленої листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 20.05.2021 № 21920/15-2021; зобов`язати Головне Управління МВС України у Львівській області повторно надіслати МВС України документи для призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850; зобов`язати МВС України прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850 у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач безпідставно відмовив йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки при прийнятті такого рішення не покликається на жодну з обставин, передбачених пунктом 14 Порядку № 850, який встановлює вичерпні підстави для відмови у призначенні такої допомоги. Вважає, що дії МВС України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, оформленої листом від 20.05.2021 №21920/15-2021 порушують право позивача на таку допомогу. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії МВС України щодо відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, вчинені у формі письмової відповіді, оформленої листом від 20.05.2021 № 21920/15-2021. Зобов`язано МВС України прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850 у зв`язку з встановленням ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням в частині задоволення позову, його оскаржило МВС України, яке із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідача. Зазначає, що відповідно до пунктів 8,9 Порядку №850 МВС України наділене дискреційними повноваженнями приймати рішення про призначення або відмову у виплаті грошової допомоги. Покликається на невідповідність окремих медичних документів вимогам законодавства, як на підставу відмови в призначенні одноразової грошової допомоги. Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Враховуючи те, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України. Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 29.01.2020 серії 12 ААА №011346 ОСОБА_1 встановлено 70% втрати професійної працездатності з врахуванням раніше визначених 55%. Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК від 29.01.2020 серії 12 ААБ №333380 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 21). Відтак, позивач звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності. Ліквідаційною комісією Головного управління МВС України у Львівській області скеровано документи до МВС України для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Згідно з листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 07.04.2020 № 11221/15-2020 (а.с. 31) за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги, зокрема, ОСОБА_1 , які стосуються медичних питань, Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України вказано на неналежне оформлення документів, що унеможливлює прийняття рішення за надісланими матеріалами. Відтак, матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги повернуто на доопрацювання. Вважаючи протиправними дії МВС України, ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з відповідним позовом. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року в справі №380/8147/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року, визнано протиправними дії МВС України щодо повернення без прийняття рішення заяви про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності; зобов`язано МВС України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановлення ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та за результатами її розгляду відповідно до пункту 9 Порядку № 850 прийняти відповідне рішення; зобов`язано Головне управління МВС України у Львівській області у 15-денний строк після отримання заяви та повного пакету документів повторно надіслати до МВС України подані документи та висновок щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, відповідно до пункту 8 Порядку №

850. З метою виконання зазначеного рішення суду, позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області із заявою від 24.03.2021 (а.с. 16) та долученими до заяви матеріалами для призначення одноразової грошової допомоги. Ліквідаційна комісія ГУ МВС України у Львівській області склала Висновок від 18.05.2021 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року у справі №380/8147/20 (а.с. 17). Згідно даного висновку розмір одноразової грошової допомоги до виплати становить 156100,00 грн. Зазначений висновок разом з поданими позивачем документами Ліквідаційна комісія ГУ МВС України у Львівській області скерувала до МВС України для прийняття відповідного рішення. Розглянувши матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги, Департаментом фінансово-облікової політики МВС України прийнято рішення про відмову та 18.05.2021 затверджено відповідний висновок. Листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 20.05.2021 №21920/15-2021 (а.с. 15) повідомлено, що лікарями Державної установи "ТМО МВС України по Львівській області" ОСОБА_1 на МСЕК не навправлявся та представники закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії не залучалися. Вказане унеможливлює затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Листом ГУ МВС України у Львівській області від 01.06.2021 №86 (а.с. 14) повідомлено позивача про необхідність прибути до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області для отримання копії заяви з додатками, копій листа Департаменту фінансово-облікової політики МВС України та висновку. В подальшому, ОСОБА_1 отримав вказані матеріали. Вважаючи відмову в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що чинне законодавство передбачає чіткий алгоритм дій щодо порядку та умов призначення і виплати відповідної одноразової грошової допомоги, а також чітко регламентовані повноваження МВС за результатами розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги, а саме: прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову у призначенні такої допомоги. Разом з тим, відповідач виклав мотиви відмови лише в листі від 20.05.2021 № 21920/15-2021, який не є рішенням відповідача прийнятим відповідно до Порядку №850. Також звертає увагу, що МВС України не вказує документ, на підставі якого прийшло до висновку про те, що до складу комісії не входили представники закладів охорони здоров`я МВС України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України. Питання пов`язані з виплатою одноразової грошової допомоги працівнику міліції регламентував Закон України "Про міліцію" (далі - Закон №565-ХІІ). Частиною шостою статті 23 Закону №565-ХІІ передбачено, що, зокрема, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності, що настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності II групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. 07.11.2015 Закон №565-ХІІ втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VІІІ). Абзацом 3 пункту 15 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VІІІ визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" , зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію". Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що за позивачем, який проходив службу в органах внутрішніх справ, і якому встановлено інвалідність, у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з проходженням цієї служби, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону №565-ХІІ . Такий підхід щодо застосування норм права реалізовано Верховним Судом, зокрема, в постановах від 7 березня 2018 року у справі №464/5571/16-а, 21 червня 2018 року у справі №822/31/18 та від 28 серпня 2018 року у справі №804/6297/17. 21.10.2015 КМУ затвердив Порядок №

850. Згідно із пунктом 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Підпунктом 2 пункту 3 Порядку №850 передбачено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи. Згідно з пунктом 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: - заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; - довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: - довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією; - постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; - акту розслідування нещасного випадку та акту, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; - сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; - документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України). Відповідно до пункту 8 Порядку № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає Міністерству внутрішніх справ в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку №850, висновок щодо виплати грошової допомоги. Пунктом 9 Порядку №850 передбачено, що Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Підстави для відмови у виплаті грошової допомоги встановлені пунктом 14 Порядку № 850, а саме, призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, зокрема, якщо інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги. Відтак, встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у призначенні грошової допомоги. З аналізу зазначених норм вбачається, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих працівником міліції для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, повинен закінчуватись прийняттям МВС відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги). Відмова повинна бути належним чином обґрунтована та мотивована у відповідному рішенні. При цьому, суд зауважує, що рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги повинно містити вичерпні підстави, які передбачені пунктом 14 Порядку № 850, за яких призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються. Однак, в даному випадку, відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги шляхом проставлення відповідної резолюції про відмову у затвердженні висновку про виплату такої, без належного обґрунтування . В даному випадку мотиви відмови викладені лише в листі від 20.05.2021 №21920/15-2021, який не є рішенням відповідача в розумінні Порядку №850. Відтак, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії відповідача стосовно відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, вчинені у формі листа від 20.05.2021 №21920/15-2021 суперечать вищезазначеним нормам. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №822/1579/17, 05 лютого 2020 року у справі №580/103/19. Щодо посилань відповідача на те, що на засідання МСЕК не запрошувався та не був присутнім представник закладу охорони здоров`я МВС, що є порушенням вимог "Положення про медико-соціальну експертизу" , затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009 №1317 "Питання медико-соціальної експертизи" (далі - Положення №1317, Постанова №1317 відповідно), то апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 10 Положенням № 1317 передбачено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю. Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров`я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери. До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог. З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що склад комісії затверджується МОЗ, а участь представника закладів охорони здоров`я МВС не є безумовною. Крім цього, суд звертає увагу, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання органами державної влади своїх функцій щодо залучення представника закладів охорони здоров`я МВС до складу комісії. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відмовляючи у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку з тим, що до складу комісії, яка проводила зазначену експертизу не був залучений представник закладів охорони здоров`я МВС України, останнє діяло всупереч нормам чинного законодавства. Щодо покликання скаржника на втручання суду у дискреційні повноваження, то колегія суддів вважає такі необґрунтованими, з огляду на наступне. Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може . Верховним Судом у постанові від 22 березня 2018 року у справі № 823/795/17 зроблено правовий висновок, згідно якого якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Відтак, повноваження не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень, а тому апеляційний суд констатує відсутність порушень законодавства в цій частині. Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення адміністративного позову. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року в справі № 380/9151/21 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш Повне судове рішення складено 22.03.2022.