Постанова 4876 № 904/4603/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.05.2020 року. Дніпро Справа № 904/4603/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач), суддів Білецької Л.М., Кузнецова В.О., секретар судового засідання Манчік О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2019 (суддя Панна С.П.; повне рішення складено 26.12.2019) у справі № 904/4603/19 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця, м. Дніпро до Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради, м. Дніпро про стягнення збитків за пільгові перевезення громадян у розмірі 5120815,00 грн, - ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції. Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради 5120815,00 грн збитків Позов мотивований відмовою відповідача здійснити компенсацію за пільгове перевезення позивачем громадян залізничним транспортом у період з 01.04.2018 по 30.06.2018. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2019 у справі № 904/4603/19 позов задоволено. Стягнуто з Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» 5120815,00 грн збитків за пільгові перевезення пасажирів у період з 01.04.2018 по 30.06.2018 та судовий збір у розмірі 76812,23 грн. Рішення місцевого господарського суду мотивовано порушенням відповідачем, який є головним розпорядником бюджетних коштів у галузі транспорту та транспортної інфраструктури, покладеного на нього законодавчими актами обов`язку компенсувати підтверджені обліковими формами недоотримані залізницею кошти за перевезення пільгових категорій населення. Посилання відповідача на відсутність фінансування для покриття збитків від перевезення пільговиків залізничним транспортом, місцевий господарський суд відхилив як підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки нормами діючого законодавства не передбачена залежність відшкодування вартості надання таких послуг від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги. Департамент транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2019 у справі № 904/4603/19 і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим місцевий господарський суд ухвалив неправомірне рішення. Скаржник вважає, що збитки позивача за пільгові перевезення громадян не можуть бути відшкодовані за рахунок місцевого бюджету, оскільки орган місцевого самоврядування не приймав рішення щодо введення відповідних пільг громадянам, перелік яких містять Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України. Скаржник зазначає, що він не є виконавчим органом міської ради до компетенції якого належить питання праці та соціального захисту населення, що свідчить про пред`явлення позову до неналежного відповідача, оскільки він не наділений повноваженнями на компенсацію збитків залізничного транспорту за пільгові перевезення громадян, а договір щодо компенсації пільгового проїзду сторони не укладали. На думку скаржника позивачем не доведена заявлена до стягнення сума компенсації за пільговий проїзд громадян, оскільки ним не надано місячної станційної звітності, на підставі якої залізниці згідно із пунктом 9 Порядку розрахунків обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1359 від 16.12.2009, складають облікову форму про недоотримані кошти.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерне товариство «Українська залізниця» заперечує проти її доводів, просить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Позивач заперечує проти доводів скаржника, що останній не є належним відповідачем у даній справі, оскільки відповідно до пунктів 1.1, 1.4, 3.1 Положення про департамент транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради № 48/36 від 24.10.2018, відповідач є виконавчим органом Дніпровської міської ради і відповідно до покладених на нього завдань, здійснює, в тому числі, виконання функцій головного розпорядника бюджетних коштів у галузі транспорту та транспортної інфраструктури, тому саме на нього покладено обов`язок здійснення компенсації збитків за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян по квиткам, придбаним у м. Дніпрі. Не погоджується позивач з посиланнями скаржника щодо невідповідності поданих позивачем документів на підтвердження понесених витрат на перевезення пільговиків, вимогам нормативно-правових актів. Позивач зазначає, що подані ним облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, відповідають затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України № 1359 типовій формі, тому є первинними документами на підставі яких відповідач, як виконавчий орган Дніпровської міської ради, на який покладено обов`язок виконання функцій головного розпорядника бюджетних коштів у галузі транспорту та транспортної інфраструктури, зобов`язаний відшкодувати понесені залізницею витрати на перевезення пільговиків. Позивач зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов`язкового укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги залізничного транспорту пільговим категоріям громадян, а реалізація державних гарантій певним категоріям громадян та встановлення безумовного обов`язку підприємств залізничного транспорту надавати пільги визначеним категоріям громадян, з подальшим відшкодуванням таких витрат залізниці органами державної влади і місцевого самоврядування, встановлено діючими нормативно-правовими актами. Крім того, позивач вживав заходи щодо укладення з відповідачем договору на компенсацію за приміські залізничні перевезення пільгових категорій громадян на 2018 рік, однак відповідач відмовив в укладенні такого договору.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Суддею Центрального апеляційного господарського суду Вечірком І.О., ухвалою від 06.02.2020 залишено апеляційну скаргу у справі № 904/4603/19 без руху. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2020 колегією суддів у складі головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач), суддів Білецької Л.М., Кузнецова В.О. відкрито провадження за апеляційною скаргою Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2019 у справі № 904/4603/19. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2020 розгляд апеляційної скарги у справі № 904/4603/19, у зв`язку із введенням на території України карантину, відкладено на період дії особливого режиму роботи суду. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2020 розгляд апеляційної скарги у справі № 904/4603/19 призначено у судове засідання на 27.05.2020. Представник скаржника в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги. У судовому засіданні 27.05.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи. Відповідно до пункту 6 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 252 від 19.03.1997 суб`єкти господарювання, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно із законодавством України. Відповідно до наявних в матеріалах справи облікових форм, сума за фактичну кількість перевезених пільговиків за період 01.04.2018-30.06.2018 склала 5120815,00 грн, а саме: - облікова форма (учасники бойових дій 5 кат.): 3538 оформлених пільгових проїзних документів на загальну суму 94069,90 грн; - облікова форма (пенсіонери 1 кат.): 216144 оформлених пільгових проїзних документів на загальну суму 4519704,04 грн; - облікова форма (інваліди 2 кат.): 15848 оформлених пільгових проїзних документів на загальну суму 393610,97 грн; - облікова форма (діти з багатодітних сімей 3 кат.): 3001 оформлених пільгових документів на загальну суму 88075,14 грн; - облікова форма (чорнобильці 1,2 категорії): 1282 оформлених пільгових документів на загальну суму 25354,95 грн; В якості доказів понесених залізницею витрат на перевезення пільгових категорій населення, позивач надав контрольні стрічки, які містять відомості про станцію продажу квитка пасажиру Дніпропетровськ, РПЧ-1 Дніпропетровськ, Горяїнова, Сухачівка, Дніпропетровськ Південний, Зустрічна, Нижньодніпровськ, НД Вузол, які перебувають у безпосередній територіальній компетенції по відшкодуванню збитків за перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом відповідача у даній справі. Позивач надав суду зведений звіт по типам пільг, сформований у автоматизованому порядку, що ведеться залізницею у відповідності із вимогами Порядку № 1359, у якому відображено суму, заявлену до відшкодування в облікових формах (т-1, а.с. 94-95). Листом № Дню-08/727 від 14.12.2017 позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір стосовно компенсації за приміські залізничні перевезення пільгових категорій громадян міста Дніпро на 2018 рік. У відповідь на лист № Дню-08/727 від 14.12.2017 відповідач у листі № 17/17-3 від 28.08.2018 вказав, що бюджетом м. Дніпро на 2018 рік не передбачено фінансування на покриття збитків від перевезення пасажирів пільгових категорій залізничним транспортом. У зв`язку з тим не вбачається можливим укладання відповідної угоди на 2018 рік.

6. Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції. Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Частиною 6 статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від використання пільгових тарифів відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг. Норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги. Обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян. Таким чином, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов`язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені залізничним транспортом. За змістом статей 89, 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, визначений постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі Порядок № 256). Відповідно до пункту 3 Порядку № 256 головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення. Згідно із пунктом 5 Порядку № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення). В абзаці першому пункту 6 Порядку № 256 зазначено, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі. Відповідно до пунктів 1.1, 1.4, 3.1 Положення про департамент транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради № 48/36 від 24.10.2018, департамент є виконавчим органом Дніпровської міської ради, на який, в тому числі, покладено обов`язок виконання функцій головного розпорядника бюджетних коштів у галузі транспорту та транспортної інфраструктури. Враховуючи вищенаведене, спростовуються доводи скаржника стосовно предявлення позову до неналежного відповідача, оскільки як встановлено судом, саме відповідач є розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг у м. Дніпрі, а відшкодування витрат, понесених внаслідок пільгового перевезення, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій. Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, встановлено затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1359 від 16.12.2009 Порядком розрахунків обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян (далі Порядок № 1359). Пунктом 2 Порядку № 1359 визначено, що до пільгових перевезень залізничним транспортом (далі - пільгові перевезення) належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян зі знижкою, встановленою законодавством. Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг. Пунктом 5 Порядку № 1359 визначено, що інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності. Як передбачено пунктами 9-11 Порядку № 1359, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці. Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відсутність у відповідача необхідних грошових коштів, не звільняє останнього від виконання покладених на нього законодавством зобов`язань, оскільки законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Доводи скаржника, що надані позивачем в якості доказу на підтвердження суми збитків облікові форми не є належним та допустимим доказом, оскільки відсутня місячна станційна звітність та інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки), апеляційним господарським судом відхиляються, оскільки надані до суду позивачем щомісячні облікові форми відповідають затвердженій постановою Кабінету Міністрів України № 1359 від 16.12.2009 типовій формі. Внесення чи надання додаткової інформації, про яку зазначає відповідач, затвердженою обліковою формою не передбачено. Посилання скаржника на те, що сторонами не було укладено договору на відшкодування вартості пільгового перевезення залізничним транспортом на спірну суму, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки відповідно до положень статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність. Таким чином, відсутність у спірному випадку договору про відшкодування компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд у приміському сполученні не звільняє сторони від виконання господарського зобов`язання, оскільки зобов`язання сторін у цій справі виникають безпосередньо із норм законів України і не залежать від волевиявлення сторін. За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків за пільгове перевезення пасажирів за 2018 рік є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки факт надання послуг позивачем і заборгованість відповідача в розмірі 5120815,00 грн підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, такі витрати позивача відповідачем не відшкодовані, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2019 у справі № 904/4603/19 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2019 у справі № 904/4603/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 28.05.2020. Головуючий суддя І.О. Вечірко Суддя Л.М. Білецька Суддя В.О. Кузнецов