Постанова 4855 № 640/10434/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10434/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Чоповицького селищного голови Філоненка М., Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення витрат, В С Т А Н О В И В: Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач, АТ «Українська залізниця» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Чоповицького селищного голови Філоненка М. (далі - відповідач 1, апелянт), Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області (далі - відповідач 2, Чоповицька селищна рада), в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність відповідачів в частині не передбачення коштів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян при розробці районного бюджету на 2019 рік та невиконання вимог пункту 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256, а саме, нереєстрації за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року додаткових зобов`язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян у приміському сполученні зі станцій та зупиночних пунктів, що розташовані в межах Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області (Чоповицької об`єднаної територіальної громади); - стягнути з відповідача 2 на користь позивача 315 179,66 грн. шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю відповідачів у сумі витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року. Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача 2, що полягає у не здійсненні заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256, а саме: не передбачено коштів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян при розробці районного бюджету на 2019 рік та при його перегляді; не зареєстровано за спірний період додаткових зобов`язань за фактично надані позивачем послуги з перевезення окремих категорій громадян по зупиночним пунктам, що розташовані в межах Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області; не сплачено позивачу витрати за надані послуги з перевезення пільгових категорій громадян за спірний період у сумі 315 179,66 грн.. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправною бездіяльність голови Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області Філоненка Михайла Миколайовича та Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області в частині не передбачення коштів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян при розробці місцевого бюджету на 2019 рік та в частині невиконання вимог пункту 6 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256, а саме: не реєстрації за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року додаткових зобов`язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян у приміському сполученні зі станцій та зупиночним пунктам, що розташовані в межах Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області (Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області (Чоповицької селищної об`єднаної територіальної громади); стягнуто з Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 315 179,66 грн шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю у сумі витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року. Відповідачем 2 подано до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій Чоповицька селищна рада просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, відповідач 1 зазначає, що видатки на пільгове перевезення можуть, але не зобов`язані передбачати місцеві бюджети, на сьогодні відсутні нормативно-правові акти, які чіткорегламентують порядок відшкодування компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадянта порядок проведення цих виплатперевізникам, що потребує законодавчого регулювання. Існуючими законодавчиними та іншими нормативно-правовими актами передбачені взаємовідносини залізниці з органами виконавчої влади, а не з органами місцевого самоврядування. Відповідачами у справі не підписувалися договори з позивачем з питань відшкодування витрат на пільгове перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, що мало б бути наслідком закриття проваження у справі, на що не звернув уваги суд першої інстанції. Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Чоповицького селищного голови, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 13 січня 2021 року. Відповідачем 1 - Чоповицьким селищним головою Філоненком В. подано відзив на апеляційну скаргу, у якому підтримано позицію відповідача 1, викладену в ааляційній скарзі, висловлено прохання скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову. Позивачем - АТ «Українська залізниця» також подано відзив на апеляційну скаргу, у якій зазначається, що позиція відповідачів у справі базується на відсутності бюджетних коштів в Державному бюджеті України на відшкодування виплат з пільгового перевезення громадян залізничним приміським транспортом, водночас судом першої інстанції вірно встановлено, що кошти з компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян віднесено до видатків місцевих бюджетів обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, які створюються згідно із законом та перспективним планом формування територіальних громад. Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як встановлено судом першої інстанції, АТ «Українська залізниця» в особі виробничого підрозділу Коростенська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» впродовж 2019 року надавалися послуги по пільговому перевезенню окремих категорій громадян у приміському сполученні зі станцій та зупиночним пунктам, що розташовані в межах Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області, на підтвердження чого долучено до матеріалів справи розрахунки на відшкодування недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян та облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів за відповідний період з січня по грудень 2019 року. Згідно наявних у справі розрахунків заборгованості, позивачем за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року надано послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян зі станції та зупиночних пунктах розташованих на території Чоповицької селищної ради на суму 315 179,66 грн. Листом від 10 жовтня 2018 року №ДН-4-01-4/1679 позивач звернувся до голови Чоповицької територіальної громади Філоненка М.М. щодо передбачення у місцевому бюджеті суми компенсацій за пільгові перевезення на 2019 рік коштів на прогнозному рівні 460,0 тис. грн. також листом від 19 грудня 2018 року №ДН-4-01-4/2192 позивач звертався до відповідача 1 з проханням підписати договір про порядок відшкодування витрат від перевезень окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги, залізничним транспортом в приміському сполученні за рахунок коштів місцевого бюджету, так як це здійснювалось у попередні роки, оскільки позивачем продовжується здійснення пільгових перевезень залізничним транспортом відповідно до державних соціальних програм у 2019 році Надалі, листами від 13 лютого 2019 року №ДН-4-01-4/228, від 27 грудня 2019 року №ДН-4-01-4/2199 позивач звертався до відповідача 1 з проханням щодо підписання договорів та відшкодування збитків залізниці за пільгові перевезення пасажирів пільгової категорії приміським залізничним транспортом, від 06 травня 2019 року №ДН-4-01-4/717, від 20 травня 2019 року №ДН-4-01-4/787, від 07 червня 2019 року №ДН-4-01-4/980, від 12 червня 2019 року №ДН-4-01-4/1024 - щодо направлення рахунків та облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян; від 18 вересня 2019 року №ДН-4-01-4/1565 - щодо прийняття до уваги пропозиції щодо обсягу виділення коштів на компенсацію витрат за перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом у 2020 році; від 09 грудня 2019 року №ДН-4-01-4/2061 про вжиття заходів щодо погашення заборгованості за пільгові перевезення пасажирів у приміському сполученні. Отже, упродовж 2019 року позивачем здійснювалися дії щодо виконання державної програми з надання послуг по перевезенню пільгових категорій громадян та обліку цих пасажирів. При цьому відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості, позивачем за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року надано послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян зі станції та зупиночних пунктах розташованих на території Чоповицької селищної ради на суму 315 179,66 грн., про що відповідно до пункту 9 Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року №1359, позивачем надсилалися відповідні розрахункові та облікові документи. Проте, відповідачем 2 питання відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій громадян залізниці вирішено не було, у зв`язку чим позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено законодавчими актами України. Відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг визначає Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256. Разом з тим, згідно частини першої статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті «б» пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно пунктів 2, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об`єднаних територіальних громад на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів). Відповідно з пунктами 5-8 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісячно готують дані про нараховані суми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами-постачальниками відповідних соціальних послуг і направляють їх до фінансових органів місцевих державних адміністрацій. Фінансові органи місцевих виконавчих рад на підставі отриманих актів звіряння щомісячно надають органам Державного казначейства платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки місцевих бюджетів. Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються на рахунки головних розпорядників коштів, які здійснюють розрахунки з постачальниками соціальних послуг. Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі визначає Порядок розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затверджений постаново Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року №1359. Відповідно до пункту 2 цього Порядку до пільгових перевезень залізничним транспортом (далі - пільгові перевезення) належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян із знижкою, встановленою законодавством. Відповідно до пунктів 3 та 4 Порядку облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг. Згідно з пунктом 5 Порядку інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності. У відповідності з пунктом 9 Порядку на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми (пункт 10 Порядку). Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці (пункт 11 Порядку). Відповідно до частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 23 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація на виконання повноважень в галузі соціального забезпечення та соціального захисту населення реалізує державну політику в галузі соціального забезпечення та соціального захисту соціально незахищених громадян - пенсіонерів, осіб з інвалідністю, одиноких непрацездатних, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа, одиноких матерів, багатодітних сімей, інших громадян, які внаслідок недостатньої матеріальної забезпеченості потребують допомоги та соціальної підтримки з боку держави, сприяє розвитку їх соціального забезпечення, правильному і своєчасному призначенню і виплаті державних пенсій та допомоги, поданню адресної соціальної допомоги та підтримки, призначенню та виплаті цільової грошової допомоги, інших компенсаційних заходів соціального захисту. В галузі бюджету та фінансів місцева державна адміністрація, відповідно до статті 18 цього Закону складає, схвалює і подає на розгляд ради прогноз відповідного бюджету, складає і подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання; звітує перед відповідною радою про його виконання (пункт 1 статті 18 Закону); подає в установленому порядку до органів виконавчої влади вищого рівня фінансові показники і пропозиції до проекту Державного бюджету України, пропозиції щодо обсягу коштів Державного бюджету України для їх розподілу між територіальними громадами, розмірів дотацій і субсидій, дані про зміни складу об`єктів, що підлягають бюджетному фінансуванню, баланс фінансових ресурсів для врахування їх при визначенні розмірів субвенцій, а також для бюджетного вирівнювання виходячи із забезпеченості мінімальних соціальних потреб; отримує від усіх суб`єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності інформацію, передбачену актами законодавства для складання і виконання бюджету. Частинами четвертою - сьомою статті 75 Бюджетного кодексу України встановлено, що головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання місцевим фінансовим органам у терміни та порядку, встановлені цими органами. Головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують своєчасність, достовірність та зміст поданих місцевим фінансовим органам бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту місцевого бюджету, згідно з вимогами місцевих фінансових органів. Місцеві фінансові органи на будь-якому етапі складання і розгляду проектів місцевих бюджетів здійснюють аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу керівник місцевого фінансового органу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого бюджету перед поданням його на розгляд відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних місцевих рад. Виконавчі органи сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад (крім виконавчих органів рад, для бюджетів територіальних громад яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти), районні державні адміністрації в містах Києві та Севастополі подають відповідно районним або міським фінансовим органам пропозиції щодо показників проектів відповідних бюджетів, визначених з урахуванням вимог частин третьої - п`ятої цієї статті. Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об`єднувати на договірних засадах кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ з урахуванням статті 93 цього Кодексу. Відповідно до частини 7 статті 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» під час проведення реорганізації юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад та їхніх виконавчих комітетів повноваження з управління справами таких юридичних осіб здійснює сільський, селищний, міський голова, обраний об`єднаною територіальною громадою. За поданням сільського, селищного, міського голови, обраного об`єднаною територіальною громадою, відповідна сільська, селищна, міська рада може утворити комісії для забезпечення виконання таким головою повноважень з управління справами юридичних осіб, що реорганізуються. Відповідачами не надано доказів та не доведено обставини вчинення дій стосовно підписання договору та затвердження бюджету в частині передбачення коштів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян при розробці районного бюджету на 2019 рік чи внесення змін до нього а, отже не виконано обов`язку щодо передбачення коштів з відшкодування підрозділу АТ «Укрзалізниця» витрат з пільгового перевезення громадян району, при цьому для здійснення такого відшкодування чинним законодавством не передбачено обов`язкового укладення відповідного договору між позивачем і відповідачем

2. Разом з тим наявними у справі матеріалами, а саме: листами позивача, підтверджено, що позивач з метою відшкодування коштів з перевезення пільгових категорій громадян вчиняв необхідні передбачені чинним законодавством дії, в той час, як відповідачі, посилались на відсутність обов`язку відшкодовувати витрати на перевезення пільговиків, наголошуючи при цьому саме на можливість відшкодування витрат за рахунок місцевих бюджетів на договірній основі, на відсутність коштів у місцевому бюджеті та неможливість здійснення відшкодування внаслідок інших причин, чим виявили протиправну бездіяльність у вирішенні зазначеного питання, оскільки чинним законодавством, зокрема положеннями Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Бюджетним кодексом України, постанови Кабінету Міністрів України №256, №1359, визначено алгоритм дій для здійснення місцевими органами влади заходів на відшкодування витрат на перевезення пільгових категорій громадян. Враховуючи викладене вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вчиненою бездіяльністю відповідачів порушені права позивача отримання суми у розмірі 315 179,66 грн. в рахунок відшкодування витрат за пільгове перевезення окремих категорій громадян, що по суті, є втратами підприємства, які воно понесло, надавши послуги з перевезення пільгових категорій пасажирів. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 червня 2019 року у справі № 826/8236/17. Оскільки відповідачем 2 не проводилось відшкодування витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, що користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року у загальній сумі 315 179,66 грн., судом першої інстанції правомірно стягнуто зазначену суму з відповідача

2. В частині заявленого Чоповицьким селищним головою Філоненком М.М. клопотання щодо закриття провадження у справі на підставі абз.2 частини першої статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що предметом розгляду даної справи окрім вимог позивача щодо стягнення витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, що користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, які є похідними від основних, а й основні вимоги, а саме: визнання протиправною бездіяльності голови Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області Філоненка М.М. та Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області в частині не передбачення коштів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян при розробці місцевого бюджету на 2019 рік та в частині невиконання вимог пункту 6 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256, а саме: не реєстрації за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року додаткових зобов`язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян у приміському сполученні зі станцій та зупиночним пунктам, що розташовані в межах Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області (Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області (Чоповицької селищної об`єднаної територіальної громади). Отже, судом першої інстанції в рамках розгляду даної справи первинно оцінювалася наявність/відсутність дій/бездіяльності відповідачів під час реалізації владних управлінських функцій щодо виконання програми, спрямованої на ефективну підтримку соціально незахищених верств населення та інших малозабезпечених категорій громадян. Виходячи з такого предмету, судом першої інстанції вірно визначено, що спір у цій справі є адміністративним, а відтак, указаний спір розглянуто за правилами адміністративного судочинства. Твердження відповідача 1 про зворотне не узгоджується з визначеним судами першої та апеляційної інстанцій предметом розгляду у даній справі, у зв`язку з чим заявлене клопотання задоволенню не підлягає. За таких обставин колегія суддів не вбачає підтверджень наведеним відповідачем 2 аргументам в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно розглянуто справу, надано оцінку кожному доводу позивача, у зв`язку з чим підстави для скасування рішення суду першої інстанції від 23 жовтня 2020 року відсутні. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2020 року - без змін. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, Шостий апеляційний адміністративний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Чоповицької селищної ради Малинського району Житомирської області залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина Судді Л.О. Костюк О.Є. Пилипенко