Ухвала КГС ВС № 910/8269/19

УХВАЛА 26 травня 2020 року м. Київ Справа № 910/8269/19 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пількова К. М., розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про визнання недійсним кредитного договору, ВСТАНОВИВ: 30.04.2020 Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", Банк) звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 у цій справі. Проте зазначену касаційну скаргу слід залишити без руху з огляду на таке. Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено форму і зміст касаційної скарги. Відповідно до частини третьої статті 290 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження. Подана касаційна скарга підписана представником банку ОСОБА_1 , на підтвердження повноважень якої до касаційної скарги додано копію довіреності № 1818-К-О від 13.04.2020 та копію аркушів статуту Банку (1-3, 52-54). 29.12.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18.12.2019 N390-IX. Відповідно до даних змін, Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на приписи частини третьої статті 56 ГПК України, відповідно до яких юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Відповідно ж до приписів частини першої статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так і іншими особами, як представниками юридичної особи. В порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами. Суд звертає увагу на те, що сама лише довіреність не може підтверджувати повноваження ОСОБА_1, як провідного юрисконсульта департаменту претензійно-позовної роботи АТ КБ "Приватбанк", представляти інтереси Банку в судах України в порядку самопредставництва, оскільки до скарги не додано доказів того, що Крилова О. Л. обіймає зазначену посаду, а також доказів, які дозволяють встановити обсяг повноважень вказаної посадової особи (статут, положення, трудовий договір (контракт). Додані до касаційної скарги копії аркушів статуту Банку (1-3, 52-54) такої інформації не містять. Відсутність матеріалів справи у Касаційному господарському суді позбавляє Суд можливості самостійно перевірити обсяг повноважень ОСОБА_1 Таким чином, скаржнику необхідно надати документи, що посвідчують повноваження ОСОБА_1, представляти інтереси Банку в порядку самопредставництва в судах України, відповідно до вимог статті 56 ГПК України. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. За положенням частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У касаційній скарзі Банк зазначає, що оскаржувані рішення та постанова незаконні та необґрунтовані, висновки судів не відповідають обставинам справи, суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, зокрема, частину першу статті 143, частини другу та третю статті 145, частину другу статті 207, частину першу статті 215, частину другу статті 639, частину другу статті 1056, статі 92, 203, 241, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); пункт 6 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів"; статтю 65 Господарського кодексу України; статі 55, 129 Конституції України; статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Додатково у скарзі Банк посилається, що стаття 241 ЦК України не ставить схвалення правочину в залежності від рішення загальних зборів, а підтвердження такого схвалення є вчинення на його виконання дії особою, в інтересах якої його укладено. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в постановах у справах № 3-59гс14, № 3-38гс14, № 3-68гс14. Однак, у касаційній скарзі Банк не зазначає обґрунтування передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з урахуванням наведених в касаційній скарзі доводів про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України. Керуючись статтями 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 у справі № 910/8269/19 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків до 10.06.2020. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя К. М. Пільков