Постанова КЦС ВС № 766/870/16-ц

Постанова Іменем України 21 травня 2020 року м. Київ справа № 766/870/16-ц провадження № 61-40300св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування», представник відповідача -Лук`янчук Артем Володимирович, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області, у складі судді Хайдарової І. О., від 20 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області, у складі колегії суддів: Склярської І. В., Пузанової Л. В., Чорної Т. Г., від 05 червня 2018 року. Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (далі - ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування») про стягнення страхового відшкодування. Позовна заява мотивована тим, що 30 травня 2015 року сталась дорожньо- транспортна пригода за участю його транспортного засобу HyundaiGenesis Coupe, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який отримав значні механічні ушкодження. На час пошкодження транспортний засіб HyundaiGenesis Coupe, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був застрахований відповідно до договору добровільного страхування ризиків, пов`язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу від 03 вересня 2014 року № 0806224, укладеного з відповідачем. Згідно звіту оцінки вартості збитків, заподіяних автомобілю HyundaiGenesis Coupe, реєстраційний номер НОМЕР_1 , розмір збитків складає 198 739,40 грн. Вказував, що відповідач повідомив його про заведення страхової справи № 1073.206.15.01 та необхідність надання переліку документів. Проте, не зважаючи на виконання вимог, зазначених у листах, та надання необхідних документів, виплата страхового відшкодування не проведена до теперішнього часу. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування в розмірі 199 539,40 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 20 грудня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 199 539,40 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування судом не встановлені, отже відповідач безпідставно не сплачує позивачу суму страхового відшкодування на підставі договору добровільного страхування ризиків, пов`язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу від 03 вересня 2014 року № 0806224. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 05 червня 2018 року апеляційну скаргу ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» задоволено частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 грудня 2017 року змінено, зменшено розмір визначеного до стягнення страхового відшкодування з 199 539,40 грн до 154 541,52 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про порушення відповідачем зобов`язання, зазначивши при цьому, що відповідач не приймав рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування, а заперечення щодо того, що розрахунок страхового відшкодування та його виплата здійснюються лише на підставі рахунку гарантійної станції технічного обслуговування не ґрунтуються на умовах договору. Проте суд апеляційної інстанції не погодився із розміром страхового відшкодування, зазначивши, що автомобіль відремонтовано позивачем без підтвердження витрат, пов`язаних зі сплатою ПДВ. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до вимог Закону України «Про страхування», договору добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № НОМЕР_2 визначена безумовна франшиза в розмірі 1 % від страхової суми в розмірі 530 тис. грн, що становить суму 5 300 грн. Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не дослідили умови договору страхування про те, що страхове відшкодування при часткових пошкодженнях транспортного засобу виплачується на рахунок станції технічного обслуговування, а ремонт транспортного засобу здійснюється на гарантійній станції технічного обслуговування за вибором страховика. Заявник стверджував, що він не отримував рахунок ФОП ОСОБА_2 від 22 червня 2015 року, який до того ж має ознаки підроблення. На думку заявника, суд апеляційної інстанції прийняв до розгляду нові докази, надані з порушенням порядку, встановленого законом. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження погодження рахунку станції технічного обслуговування зі страховиком. Судами не взято до уваги обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 667/3507/15-ц, які не потребують доказування в силу положень ЦПК України. Відзиву на касаційну скаргу не надходило Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі. 15 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 766/870/16-ц розподілено судді-доповідачеві. Фактичні обставини справи, встановлені судами ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є власником автомобіля марки Hyundai Genesis Coupe, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 03 вересня 2014 року між ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» та ОСОБА_1 був укладений договір добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 0806224 строком до 03 жовтня 2015 року. 30 травня 2015 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Hyundai Genesis Coupe, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується листом Управління МВС України в Херсонській області відділення ДАІ м. Херсона від 20 червня 2015 року. 04 червня 2015 року ОСОБА_1 подав заяву до ПрАТ «Страхова компанія «Альфа-Страхування» про виплату страхового відшкодування. Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу, складеного 25 червня 2015 року суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, заподіяного автомобілю Hyundai Genesis Coupe, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час дорожньо-транспортної пригоди з урахуванням ПДВ становить 198 739,40 грн. Апеляційним судом встановлено, що розмір страхового відшкодування складає 154 451,52 грн (199 809,52х0,81) - 1% (франшиза)). Листами № 1073.206.15.01-0410.06 від 17 червня 2015 року та № 1073.206.15.01-0230.09 від 10 вересня 2015 року ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» повідомило ОСОБА_4 про заведення страхової справи № 1073.206.15.01 та про необхідність надання переліку документів. Позивачем був наданий відповідачу звіт, розрахунок вартості робіт, а також рахунок від 22 червня 2015 року, на яких мається відмітка ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» про отримання. Страховик відповідно до умов пункту 9.3.6 договору страхування має право відмовити у виплаті страхового відшкодування за договором у випадках, передбачених чинним законодавством та договором. Підстави для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування наведені у пунктах 13.3.1-13.3.12 договору страхування. Позиція Верховного Суду Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Частиною першою статті 16 Закону України «Про страхування», статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Отже, за своєю правовою природою договір страхування є договором про надання послуг. Статтею 982 ЦК України визначено, що істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про страхування»здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Частиною першою статті 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також від відшкодування шкоди. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Відповідно до статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акту (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком. Частинами першою-третьою статті 991 ЦК України та частиною першою статті 26 Закону України «Про страхування» визначено, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Частинами другою та третьою статті 26 Закону України «Про страхування»визначено, що рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, враховуючи вказані норми матеріального права, суд першої інстанції, з яким у незміненій під час апеляційного розгляду частині погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив із того, що позивач на підставі договору страхування добровільного страхування ризиків, пов`язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу від 03 жовтня 2014 року № 0806224набув право на страхове відшкодування у зв`язку із пошкодженням застрахованого транспортного засобу, яке йому не було виплачено страховиком у встановлений договором строк (пункт 12.3). Судами також враховано, що страховик, отримавши всі необхідні для виплати страхового відшкодування документи, не приймав рішення про відмову у виплаті. Суди обґрунтовано відхилили посилання відповідача про те, що відповідно до умов договору виплата страхового відшкодування здійснюється на рахунок гарантійної станції технічного обслуговування, реквізити якої не були надані страхувальником, оскільки зазначені обставини не можуть бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Судами правильно враховано, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами свої доводи щодо підроблення рахунку від 22 червня 2015 року. Розмір страхового відшкодування, визначений апеляційним судом, відповідачем не спростовано. Посилання в касаційній скарзі на судові рішення у справі № 667/3507/15-ц є необґрунтованим, оскільки встановлені судами фактичні обставини у вказаній справі та у справі, яка переглядається, є різними. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18). Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» залишити без задоволення. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 грудня 2017 року у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 05 червня 2018 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович