Ухвала КЦС ВС № 607/8130/19

УХВАЛА 27 травня 2020 року м. Київ справа № 607/8130/19 провадження № 61-8263ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Жданової В. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2019 року, постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 листопада 2019 року та ухвалу Верховного Суду від 13 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, ВСТАНОВИВ : У травні 2020 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2019 року, постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 листопада 2019 року та ухвалу Верховного Суду від 13 січня 2020 року, здана до поштового відділення зв`язку 19 травня 2020 року, про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого частиною першою статті 390 ЦПК України. Статтею 390 ЦПК України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, а також не надає належних та допустимих доказів на підтвердження поважних причин пропуску процесуального строку. Частиною третьою статті 393 ЦПК України встановлено, що касаційна скарга підлягає залишенню без руху і протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку, навівши поважні причини для поновлення строку та подавши відповідні належні докази. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Таким чином заявнику необхідно надати до суду касаційної інстанції заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, а також, відповідні докази, які підтверджують причини пропуску строку на касаційне оскарження. Крім цього, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки всупереч пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено підставу (підстави), передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Таким чином, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити підставу (підстави), передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга. Крім того, особі, яка подає скаргу, необхідно уточнити вимоги касаційної скарги (клопотання) з урахуванням статті 409 ЦПК України. Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявникові строк для усунення її недоліків. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX). Відповідно до підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» вказаного Закону № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, УХВАЛИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 жовтня 2019 року, постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 листопада 2019 року та ухвалу Верховного Суду від 13 січня 2020 року залишити без руху. Надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, але який не може перевищувати десяти днів з дня закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коранавірусної хвороби (COVID-19). У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. С. Жданова