Постанова 4807 № 334/6849/19

Дата документу 26.05.2020 Справа № 334/6849/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 334/6849/19 Провадження №22-ц/807/1396/20 Головуючий в 1-й інстанції Козлова Н.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2020 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З., секретарБабенко Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2020 року, постановлену у м. Запоріжжі у справі за заявою ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» про визнання незаконними дій та стягнення моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В: В провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» про визнання незаконними дії та стягнення моральної шкоди. Позивачем разом з позовом подано заяву про застосування заходів забезпечення позову, в якій заявник просить заборонити ПАТ КБ «Надра» виставляти на продаж «право вимоги за кредитним договором № 14/2006/0575Фжк від 14.11.2006 року, укладеним між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 . Заборонити іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, а саме: «права вимоги за кредитним договором № 14/2006/0575Фжк від 14.11.2006 року, укладеним між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 . Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2020 року, заяву про забезпечення позову задоволено. Застосовано заходи забезпечення позову, шляхом заборони ПАТ КБ «Надра» виставляти на продаж «право вимоги за кредитним договором № 14/2006/0575Фжк від 14.11.2006 року, укладеним між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 . Застосовано заходи забезпечення позову, шляхом заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, а саме: «права вимоги за кредитним договором № 14/2006/0575Фжк від 14.11.2006 року, укладеним між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 . Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість висновків суду, порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог заяви. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те що, ПАТ КБ "Надра" перебуває в процесі ліквідації. Фондом гарантування вкладів фізичних осіб здійснюється реалізація активів, зокрема право вимоги за кредитним договором № 14/2006/0575Фжк від 14.11.2006 року, укладеним між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 , а відповідно до вимог чинного законодавства не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов`язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено вимоги заяви про забезпечення позову і підстави для скасування вказаної ухвали відсутні. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини, відповідно ч. 4 ст. 376 ЦПК України. Задовольняючи вимоги заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір, який потребує вирішення. Невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду, а тому заява підлягає задоволенню. Між тим, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Тобто, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Постановою Правління Національного банку України від 04 червня 2015 року № 356 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "НАДРА" відкликано ліцензію та почато ліквідацію ПАТ "КБ"Надра". Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 червня 2015 року № 113 "Про початок ліквідації ПАТ "КБ "Надра" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" розпочато ліквідацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "НАДРА". Рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 616 від 27 квітня 2016 року та від 01 листопада 2016 року продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ КБ "Надра" до 03 червня 2020 року. Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно- правовими актами Фонду та Національного банку України. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. Відповідно до п.8 ч.2 ст. 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку. Частиною 6 ст. 150 ЦПК Українипередбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов`язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку. Враховуючи наявний неспростований факт запровадження процедури ліквідації ПАТ КБ "Надра", заборона вчинення дій спрямованих на відступлення (продаж) права вимоги за кредитним договором, про, що просив заявник, є забороною Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів здійснення певних дій при здійснення процедури ліквідації Банку, що примо заборонено частиною 6 ст. 150 ЦПК України. За таких обставин ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову у вжитті заходів забезпечення позову. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі Закон № 540-IX). За змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» вказаного Закон № 540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Керуючись ст. ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» задовольнити. Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2020 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» про визнання незаконними дій та стягнення моральної шкоди відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Повна постанова складена 27 травня 2020 року. Головуючий, суддя-доповідач С. В. Кухар судді: О. В. Крилова О. З. Поляков