Ухвала КАС ВС № 160/4129/19

УХВАЛА 25 травня 2020 року Київ справа №160/4129/19 адміністративне провадження №К/9901/13231/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Блажівської Н.Є., суддів: Гімона М.М., Желтобрюх І.Л., перевіривши касаційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 11 квітня 2019 року № 0012091304, № 0012141304, № 0012151304, № 0012161304, № 0012181304, № 0012111304 № 0012101304, № 0012081304 № 0012171304, № 0012191304; визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11 квітня 2019 року № Ф-0000021304 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску; визнати протиправним та скасувати Головного управління ДФС у Дніпропетровській області рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 11 квітня 2019 року № 0000021304 про застосування штрафних санкцій; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 14 березня 2019 року № 0007451304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року позов задоволено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Дніпропетровська міська рада подала апеляційну скаргу, яку ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року залишено без руху та надано скаржнику строк протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме навести обґрунтування підстав апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року із зазначенням того, яким чином оскарженим рішенням порушені права, свободи, інтереси чи обов`язки Дніпровської міської ради та надати докази, коли стало відомо про оскарження рішення для вирішення питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження. На виконання вимог ухвали апелянтом до суду подано уточнюючу апеляційну скаргу та її копії для сторін. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року повторно залишено апеляційну скаргу Дніпровської міської ради без руху та надано скаржнику строк протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надати уточнену апеляційну скаргу, в якій зазначити чим порушено права, свободи, інтереси та (або) обов`язки скасовані судом першої інстанції податкові повідомлення-рішення, а також визначитися з вимогами апеляційною скарги та зазначити, які саме рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, на думку скаржника, скасовані судом першої інстанції протиправно; документа про сплату судового збору у визначеному законодавством розмірі; заяви про поновлення пропущеного строку, з зазначенням обґрунтованих причин поважності пропуску строку на звернення з апеляційною скаргою та доказів на обґрунтування поважності пропуску строку на апеляційне оскарження. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 2 січня 2020 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року повернуто апелянту. 21 лютого 2020 року Дніпровська міська рада повторно подала апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишено без руху, з наданням апелянту строку для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, шляхом подання до суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних підстав його пропуску. На виконання вимог ухвали апелянтом до суду подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Клопотання обґрунтовано тим, що повторне направлення апеляційної скарги було здійснено 13 січня 2020 року службою кур`єрської доставки, через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, тому з врахуванням того, що 4 січня 2020 року (дата отримання міською радою апеляційної скарги) припадає на вихідний день та святкових днів, першим днем є 8 січня 2020 року, інервал звернення з апеляційною скаргою 13 січня 2020 року, не можна вважати значним, адже від становить лише 6 календарних днів. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2020 року, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що скаржник під час реалізації свого права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою не звільняється від обов`язку дотримуватись встановлених законодавством строків на звернення до суду, крім того апеляційна скарга була повернута скаржнику ухвалою від 2 січня 2020 року, отримана 4 січня 2020 року, а апеляційна скарга подана 21 лютого 2020 року. 20 травня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Дніпровської міської ради на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2020 року, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі. Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого. Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору. За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України). Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки. Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті). Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством. Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, в тому числі своєчасної сплати судового збору. Таким чином, подана Дніпровською міською радою касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі. Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя доповідач Н.Є. Блажівська Судді М.М. Гімон І.Л. Желтобрюх