Постанова 4855 № 640/17928/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17928/19 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т. суддів:Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., за участю секретаря:Закревської І.Л., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Конча-Заспа» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Конча-Заспа» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило суд визнати протиправною та скасувати відмову Державної архітектурно-будівельної інспекції України у видачі дозволу на виконання будівельних робіт № ІV 133192391889 від 27.08.2019 та зобов`язання видати дозвіл на виконання будівельних робіт на об`єкт «Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Феодосія Печерського в с.Ходосівка Києво-Святошинського району Київської області». Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю відмови у наданні видачі дозволу на виконання будівельних робіт з посиланням на необхідність дотримання вимог ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», оскільки його не було введено в дію. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України № ІV 133192391889 від 27.08.2019. Зобов`язано Державну архітектурно-будівельну інспекцію України видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Нова Конча-Заспа» дозвіл на виконання будівельних робіт на об`єкт «Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Феодосія Печерського в с.Ходосівка Києво-Святошинського району Київської області». Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що рішення було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» набрав чинності 01.09.2018. При цьому, судовим рішенням визнано нечинним наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 №100 щодо затвердження ДБН, а не самих ДБН. Тобто визнання нечинним даного наказу не впливає на чинність самих ДБН. Подібного змісту роз`яснення Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, викладені у листі від 18.09.2019 №7/15.1/9361-18 та розміщені на сайті. Отже у позивача відсутні правові підстави не враховувати у своїй роботі норми, затверджених ДБН Б.2.2-12:2018. А також судом першої інстанції не було враховано, що вирішення питання щодо надання містобудівних умов і обмежень, відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності, відноситься виключно до повноважень органів місцевого самоврядування, відповідно саме даний орган повинен вирішувати питання про надання містобудівних умов та обмежень. Суд не має права на втручання у дискреційні повноваження. У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтовані, просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У зв`язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до вимог статті 311 КАС України. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є замовником будівництва об`єкту «Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул . Феодосія Печерського в с. Ходосівка Києво-Святошинського району Київської області», що відноситься до об`єктів значного класу наслідків (СС3). Відповідно до експертного звіту щодо розгляду проектної документації за проектом «Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Феодосія Печерського в с.Ходосівка Києво-Святошинського району Київської області» від 20.08.2018 №V- 0340-18/ПРОЕКСП проектна документація розроблена відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; санітарного та епідеміологічного благополуччя населення; охорони праці; екології; пожежної безпеки; техногенної безпеки; енергозбереження та була схвалена експертами експертної організації. Проект «Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Феодосія Печерського в с. Ходосівка Києво-Святошинського району Київської області» 27.08.2018 затверджено в установленому порядку наказом позивача. 21.08.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт. Відповідач відмовив у видачі дозволу на виконання будівельних робіт № ІV 133192391889 від 27.08.2019 з підстав невідповідності поданих документів вимогам законодавства, - невиконання Позивачем вимоги п. 15.5. Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 №45 (зі змінами та доповненнями) щодо коригування проекту будівництва у зв`язку із введенням в дію нових нормативних документів. При проектуванні порушено вимоги п. 6.1.3 ДБН Б.2.2-12:2018, а саме: перевищено граничну поверховість для даного населеного пункту 4 поверхи (проектом передбачено 9 поверхів). Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва про забезпечення позову від 27.08.2018 у справі №826/13433/18 дія наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 №100 була зупинена. Згідно з ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Судом першої інстанції також встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 у справі №826/13433/18 залишено без змін ухвалу про забезпечення позову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2018 у справі №826/13433/18, якою була зупинена дія наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 №100 «Про затвердження ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» з 27 серпня 2018 року. Отже, на момент подачі позивачем заяви про видачу дозволу на виконання будівельних робіт заходи забезпечення позову у справі №826/13433/18 скасовані не були. Однак, відповідно до доданого до позовної заяви експертного звіту від 20.08.2018 №V- 0340-18/ПРОЕКСП щодо розгляду проектної документації за проектом «Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Феодосія Печерського в с.Ходосівка Києво-Святошинського району Київської області», виконаного експертною організацією Товариством з обмеженою відповідальністю «Проексп», проектна документація розроблена відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; санітарного та епідеміологічного благополуччя населення; охорони праці; екології; пожежної безпеки; техногенної безпеки; енергозбереження та була схвалена експертами експертної організації. Додаток до експертного звіту від 20.08.2018 №V- 0340-18/ПРОЕКСП свідчить, що проектна документація «Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Феодосія Печерського в с.Ходосівка Києво-Святошинського району Київської області» виконана згідно з вимогами діючих нормативних документів: ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень», ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», ДБН А.2.2-1-2003 «Склад та зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд», ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва», ДБН А.3.2-2-2009 «Охорона праці і промислова безпека в будівництві», ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги», ДБН В.1.1-12:2014 «Будівництво в сейсмічних районах України», ДБН В.1.2-2-2006 «Навантаження і впливи», ДБН В.2.1-10-2009 «Основи та фундаменти споруд», ДБН В.2.2-9-2009 «Громадські будинки та споруди», ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки», ДБН В.2.5-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація», ДБН В.2.5-74:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди», ДБН В.2.5-75:2013 «Каналізація. Зовнішні мережі та споруди», ДБН В.2.5-67-2013 «Опалення, вентиляція та кондиціювання», ДБН В.2.6-31:2016 «Теплова ізоляція будівель», ДБН В.2.6-98:2009 «Бетонні та залізобетонні конструкції», ДБН В.2.6-162:2010 «Кам`яні та армокам`яні конструкції», ДБН В.2.6-198:2014 «Сталеві конструкції», ДБН В.2.6-220:2017 «Покриття будинків і споруд», Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів (затверджені наказом МОЗ України від 19.06.1996р. №173) та інші документи. Суд першої інстанції, з огляду на положення абзацу 5 ч. 5 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності», прийшов до висновку, що додані позивачем до заяви документи були подані в повному обсязі, відомості, зазначені в них є достовірними та результати оцінки впливу на довкілля не суперечать вимогам законодавства з тих підстави, що протилежні обставини не вказані як підстава для відмови у видачі дозволу. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (в редакції станом на серпень 2019 року) замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками. Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону № 3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Пункт 7 ч. 1 ст. 7 Закону № 3038-VI передбачає, що управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом: надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, в тому числі, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1), середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, розташованих за межами населених пунктів і на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми наслідками (СС2), розташованих у межах сіл, селищ та міст (крім міст, які є адміністративними центрами областей, міст з чисельністю населення понад 50 тисяч, міст Києва та Севастополя), а також щодо всіх об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками (СС3), розташованих у межах населених пунктів. Відповідно до п.1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 р. № 294, державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Відповідно до ч. 3 ст.37 Закону № 3038-VI для отримання дозволу подається заява, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою); 3) проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку; 4) копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту; 5) копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд; 6) інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати; 7) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля». Згідно з ч. 4 ст.37 Закону № 3038-VI відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається заявнику в письмовому вигляді з відповідним обґрунтуванням у строк, передбачений для видачі дозволу. Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; 2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства; 3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля». Рішення про видачу або анулювання дозволу на виконання будівельних робіт може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права видачі дозволу), або оскаржено до суду. В даному випадку підстави відмови у видачі позивачу дозволу на виконання будівельних робіт стосуються застосування ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 №100. Так, відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону № 3038-VI проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про будівельні норми» від 05.11.2009 №1704-VI будівельні норми - затверджений суб`єктом нормування підзаконний нормативний акт технічного характеру, що містить обов`язкові вимоги у сфері будівництва, містобудування та архітектури. Пункт 1 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 №100 були затверджені ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій». Відповідно до п. 2 наказу Мінрегіону від 23.04.2018 №100 ДБН Б.2.2-12:2018 набирають чинності з першого числа місяця, що настає через 90 днів з дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні Міністерства «Інформаційний бюлетень Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України». Пунктом 3 наказу встановлено, що з набранням чинності ДБН Б.2.2-12:2018 визнаються такими, що втратили чинність, ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджені наказом Держкоммістобудування України від 17.04.1992 № 44; наказами Мінбудархітектури України від 23.06.1993 № 91, від 17.12.1993 № 231, наказами Держкоммістобудування України від 29.04.1996 № 73, від 11.03.1997 № 33, від 25.09.1997 № 164, наказами Держбуду України від 25.11.1997 № 29, від 02.02.1999 № 21, від 16.09.1999 № 227, від 11.04.2001 № 89, від 18.07.2001 № 145, наказами Мінрегіонбуду України від 13.10.2008 № 457, від 13.10.2008 № 457, від 04.12.2009 № 555, від 21.06.2011 року № 67), ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень», затверджені наказом Мінбудархітектури України від 05.01.1994 № 6, ДБН Б.2.4-3-95 «Генеральні плани сільськогосподарських підприємств», затверджені наказом Держкоммістобудування України від 27.01.1995 № 17, ДБН Б.2.4-4-97 «Планування і забудова малих сільськогосподарських підприємств та селянських (фермерських) господарств», затверджені наказом Держкоммістобудування України від 25.03.1997 № 42, ДБН Б.1-2-95 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження і затвердження комплексних схем транспорту для міст України», затверджені наказом Держкоммістобудування України від 27.11.1995 № 229, СНиП ІІ-89-80 «Генеральные планы промышленных предприятий», затверджені постановою Держбуду СРСР від 30.12.1980 №

213. Наказ Мінрегіону від 23.04.2018 №100 був опублікований в Інформаційному бюлетені Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України за травень 2018 року, а ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» мали набрати чинність з 01.09.2018. Проте, вказаний наказ було оскаржено в судовому порядку, і ухвалою про забезпечення позову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2018 р. у справі №826/13433/18 дія наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 №100 була зупинена. Згідно з ст. 156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 у справі №826/13433/18 ухвала про забезпечення позову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2018 у справі №826/13433/18 була залишена без змін. Тобто, з 27.08.2018 дія наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 №100 «Про затвердження ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» була зупинена у зв`язку із забезпеченням позову у справі №826/13433/18, а ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» не був ведений в дію із вказаної в наказі дати. В подальшому рішенням Окружного адміністративного суду від 13.12.2018 у справі №826/13433/18 визнано наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 №100 «Про затвердження ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» протиправним та нечинним. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2019 при відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України було зупинено дію рішення Окружного адміністративного суду від 13.12.2018 у справі №826/13433/18. Проте, ухвала про забезпечення позову у справі не втратила чинності і діяла до набрання рішенням по справі законної сили. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 у вказаній справі прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Старонаводницький парк» від адміністративного позову, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2018 в частині задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Старонаводницький парк» - визнано нечинним, провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Старонаводницький парк» до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, за участю третіх осіб - Державного підприємства «Укрархбудінформ» та ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДНІПРОМІСТО» ім. Ю.М. Білоконя», про визнання протиправним та нечинним наказу - закрито. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2018 у справі №826/13433/18 скасовано, адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Фірма «Хмельницькбуд» задоволено, визнано наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 р. № 100 «Про затвердження ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» протиправним та нечинним. Відповідно до ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. З врахуванням викладеного, починаючи з 27.08.2018 по 13.06.2019 дія ДБН Б.2.2-12:2018 була зупинена, а з 13.06.2019 відповідний наказ про їх затвердження скасовано, внаслідок чого він втратив чинність. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Закон України мають вищу юридичну силу над підзаконними нормативно-правовими актами, в тому числі над наказами та роз`ясненнями Мінрегіону. Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Станом на момент подачі позивачем 21.08.2019 заяви про видачу дозволу на виконання будівельних робіт, а також станом на час видачі відповідної відмови від 27.08.2019, ДБН Б.2.2-12:2018 не були чинними і не могли застосовуватися відповідачем в якості підстави для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт. Станом на час прийняття рішення по справі та в ході апеляційного перегляду вказана ситуація не змінилася. Оскільки наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 № 100 втратив чинність, то продовжують діяти ДБН згідно наведеного у п. 3 наказу переліку - ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджені наказом Держкоммістобудування України від 17.04.1992 № 44; наказами Мінбудархітектури України від 23.06.1993 № 91, від 17.12.1993 № 231, наказами Держкоммістобудування України від 29.04.1996 № 73, від 11.03.1997 № 33, від 25.09.1997 № 164, наказами Держбуду України від 25.11.1997 № 29, від 02.02.1999 року № 21, від 16.09.1999 № 227, від 11.04.2001 № 89, від 18.07.2001 № 145, наказами Мінрегіонбуду України від 13.10.2008 № 457, від 13.10.2008 № 457, від 04.12.2009 № 555, від 21.06.2011 № 67), ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень», затверджені наказом Мінбудархітектури України від 05.01.1994 № 6, ДБН Б.2.4-3-95 «Генеральні плани сільськогосподарських підприємств», затверджені наказом Держкоммістобудування України від 27.01.1995 № 17, ДБН Б.2.4-4-97 «Планування і забудова малих сільськогосподарських підприємств та селянських (фермерських) господарств», затверджені наказом Держкоммістобудування України від 25.03.1997 № 42, ДБН Б.1-2-95 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження і затвердження комплексних схем транспорту для міст України», затверджені наказом Держкоммістобудування України від 27.11.1995 № 229, СНиП ІІ-89-80 «Генеральные планы промышленных предприятий», затверджені постановою Держбуду СРСР від 30.12.1980 №

213. Саме згідно вказаних ДБН позивач розробляв проектну документацію та надавав перелік документів для отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Відповідно, посилання відповідача у оскаржуваній відмові та в поясненнях на недотримання позивачем вимог ДБН Б.2.2-12:2018 не можуть бути визнані обґрунтованими. Відповідно до ч. 1 ст.31 Закону № 3038-VI проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником. Згідно з п. 1 ч. 4 ст.31 Закону № 3038-VI обов`язковій експертизі підлягають проекти будівництва об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, - щодо додержання нормативів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, міцності, надійності, довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо додержання нормативів з питань створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; Частиною 2 ст. 31 Закону № 3038-VI експертиза проектів будівництва проводиться в установленому Кабінетом Міністрів України порядку експертними організаціями незалежно від форми власності, які відповідають критеріям, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, відомості про які внесені таким органом або на підставі делегованих повноважень саморегулівною організацією у сфері архітектурної діяльності за відповідним напрямом підприємницької діяльності (у разі її утворення) до переліку експертних організацій. До проведення експертизи залучаються (у тому числі на підставі цивільно-правових договорів) експерти з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, які пройшли професійну атестацію, що проводилася із залученням представників відповідних центральних органів виконавчої влади, та отримали відповідний кваліфікаційний сертифікат. Порядок проведення професійної атестації таких експертів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Експертним звітом від 20.08.2018 №V- 0340-18/ПРОЕКСП щодо розгляду проектної документації за проектом «Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Феодосія Печерського в с.Ходосівка Києво-Святошинського району Київської області», виконаним експертною організацією Товариством з обмеженою відповідальністю «Проексп», підтверджується, що проектна документація розроблена відповідно до вихідних даних на проектування з дотриманням вимог до міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва, його експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо доступності осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; санітарного та епідеміологічного благополуччя населення; охорони праці; екології; пожежної безпеки; техногенної безпеки; енергозбереження та була схвалена експертами експертної організації. Відповідачем не спростовано висновки вказаного експертного звіту, пояснень щодо недотримання вказаних вимог законодавства не надано. Згідно з Рекомендацією N R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Системний аналіз правових норм закону України «Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності» та «Про регулювання містобудівної діяльності» дає підстави дійти висновку про те, що відповідач за результатами розгляду заяви про надання дозволу може прийняти одне з двох рішень: про надання дозволу на виконання будівельних робіт або про відмову у наданні такого дозволу. Можливість вчинення інших дій або прийняття рішень за результатами розгляду заяви замовника про надання дозволу на будівництво законодавством не передбачена. Згідно пункту 3.1 рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення вказаних обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки. Безпідставна та протиправна відмова суб`єкта владних повноважень у видачі документу дозвільного характеру на підставах не передбачених ст. 37 закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», з застосуванням до поданої документації положень вимог законодавства, які не набрали чинності, прямо суперечить принципу правової визначеності, на забезпечення якого законом саме і встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у видачі дозволу можливість на будівництво при прийнятті рішень державою в особі її уповноважених органів. Частиною другою статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти, зокрема, рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2017 року у справі № 826/7631/15. Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Наведене свідчить про обґрунтованість позовних вимог та про наявність правових підстав для відновлення порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача видати дозвіл на початок будівництва. Враховуючи наведене вище, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 26 травня 2020 року. Головуючий суддя:Л.Т. Черпіцька Судді:Я.Б. Глущенко О.Є. Пилипенко