Постанова 4855 № 640/16293/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16293/19 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кул Терм Груп» та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2020 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кул Терм Груп» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2019 у справі № 640/16293/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кул Терм Груп» задоволено повністю. Через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь ТОВ «Кул Терм Груп» понесених судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в сумі 111004,00 грн. Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2020 заяву представника ТОВ «Кул Терм Груп» задоволено частково. Стягнуто на користь ТОВ «Кул Терм Груп» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32884 грн. (тридцять дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.). В іншій частині заяву залишено без задоволення. Не погоджуючись з додатковим рішення суду в частині відмови в задоволенні заяви, товариство подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви про відшкодування судових витрат та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву в цій частині та стягнути з відповідача 78120,00 грн., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення заяви в частині. Також, не погоджуючись з вказаним додатковим рішення суду, яким було розподілено судові витрати в даній справі, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в частині задоволення заяви про відшкодування судових витрат та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заяви позивача про відшкодування судових витрат відмовити повністю, при цьому, також посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та неповне з`ясування обставин справи, що призвели до неправильного вирішення заяви. У судовому засіданні представник апелянта - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кул Терм Груп» вимоги власної апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Щодо апеляційної скарги відповідача, заперечував проти її задоволення. Представник апелянта - Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду апеляційних скарг. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що подані учасниками справи апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке. Суд першої інстанції, дослідивши надані докази на підтвердження розміру понесених стороною позивача витрат на правничу допомогу, а саме: договір про надання правової (правничої) допомоги від 20.08.2019 № 208, додаткову угоду до договору № 208 від 21.08.2019, рахунки-фактури, акти приймання-передачі виконаних робіт, платіжні доручення, дійшов висновку про те, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу пов`язані саме з розглядом справи в суді та є співмірними по відношенню до складності справи, а розмір заявлених витрат в частині є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з огляду на що, суд вирішив стягнути за рахунок відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 32884 грн. Натомість, з приводу вимоги позивача про відшкодування витрат на проведення судово-економічної експертизи в розмірі 78120 грн., суд першої інстанції вказав на те, що позивачем не було доведено необхідність проведення даного експертного дослідження, його вплив на прийняття рішення по справі та невідворотність потреби його використання при винесенні рішення, з урахуванням чого, в цій частині заяви суд відмовив. Відповідно до приписів ч. ч. 1-5 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Так, ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Отже, з аналізу наведених правових норм, вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Також, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні, а й у разі вчинення інших дій за його межами. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний та співставний розмір. Колегія суддів, за наслідками розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2020, вважає, що судом першої інстанції під час його прийняття та стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 32884 грн. (що становить менше 4% від ціни позову) в повній мірі було досліджено співмірність розміру заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з складністю справи (враховуючи предмет спору та значну ціну позову), проаналізовано витрачений адвокатом час на представлення інтересів товариства в суді, а також документальне підтвердження сплати грошових коштів за надані послуги в саме в рамках розгляду даної справи. Належних підстав для зменшення (відмови в стягненні) розміру витрат на правничу допомогу адвоката, стороною відповідача суду першої інстанції не було надано. На противагу зазначеному, апелянтом-відповідачем належно не обгрунтовано апеляційну скаргу, а саме, не вказано та не підтверджено в чому саме полягає порушення судом першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення в даній справі та чому заявлена позивачем до відшкодування сума є неспівмірною зі складністю справи (предметом доказування) та обсягом наданих адвокатом послуг для належного представлення інтересів товариства в суді. Апелянт в скарзі обмежився лише посиланням на загальні положення процесуального законодавства, що регулюють питання розподілу судових витрат, та перелічив судову практику. Також, вказано в скарзі на те, що дана справа є нескладною, проте, колегія суддів враховує те, що розгляд даної справи здійснено в порядку загального позовного провадження, з урахуванням ціни позову, та необхідності дослідження значної кількості залучених до матеріалів справи доказів, а тому, стверджувати про незначну складність даної справи, є безпідставним. Таким чином, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції при розподілі судових витрат, та вважає, що присуджена сума до стягнення є документально підтвердженою, цілком обгрунтованою та співмірною, з огляду на що, апеляційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню. Щодо апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке. Подана стороною позивача апеляційна скарга в частині відмови в стягненні за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на проведення судово-економічної експертизи в розмірі 78120 грн. Так, 06.11.2019 до суду товариством було подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, зокрема, висновку експерта № 122/08/05-19 від 04.10.2019 за результатами проведення судово-економічної експертизи. (а.с. 154-156, 157-203 т. 2) Оцінюючи обґрунтованість витрат на підготовку експертного висновку, його нагальну необхідність для повного та об`єктивного вирішення справи, що створило б так звану «неминучість» відповідних витрат, колегія суддів виходить з того, що у вказаному висновку експерт встановив, що первинні документи документально підтверджують господарські операції позивача, які були предметом дослідження у вказаній справі, а висновок податкового органу, викладений в акті перевірки документально не підтверджується. Не дивлячись на те, що експертиза мала назву «судово-економічна», колегія суддів виходить з того, що вона не призначалась судом, а позивачем недоведена необхідність проведення даного експертного дослідження, його вплив на прийняття рішення по справі та невідворотність потреби його використання при винесенні рішення. Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що суд не наділений повноваженнями визначати доцільність чи невідворотну необхідність в поданні того чи іншого доказу, а також визнавати невиправданими витрати на їх збирання, адже це є свободою розсуду сторін, оскільки, дійсно, при обранні способу захисту та вибудові правової позиції, сторона надає суду докази на підтвердження тих доводів, які покладені в основу позовної заяви, що у даному випадку, є первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, на підставі яких, суд може надати їм оцінку, у взаємозв`язку з доводами та обгрунтуваннями кожної зі сторін у справі, натомість, замовлення та підготовка висновку експерта, у даному випадку, відбулась за власною ініціативою позивача, що є правом сторони, проте, зазначене не означає обов`язкове стягнення таких витрат з відповідача у разі задоволення позову, що б у такому випадку призвело до можливості сторони без потреби збільшувати здійснені витрати. З урахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги позивача. Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права та із з`ясуванням всіх фактичних обставин, що мали значення для правильного розгляду заяви, з огляду на що, апеляційні скарги позивача та відповідача не дають підстав для скасування оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 134, 139, 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кул Терм Груп» та Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення. Додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2020 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко О.І. Шурко Повний текст постанови складено 27.05.2020.