Постанова 4854 № 540/2690/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 травня 2020 р.м. ОдесаСправа № 540/2690/19 Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Херсон 21 січня 2020 року Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача: Яковлєва О.В., суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення В С Т А Н О В И Л А : Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 27 листопада 2019 року № UA508030/2019/000056/2 . Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року задоволено адміністративний позов. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позивних вимог, так як подані товариством документи для здійснення митного контролю та митного оформлення товару не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а тому заявлена митна вартість не підтверджена документально, внаслідок чого митним органом правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товару. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 09 січня 2018 року ТОВ «Строй Мир» укладено контракт № CH-UA-18/01/09 з компанією ZHONGSHAN LINK-PLUS ELECTRIC APPLIANCES CO., LTD (Китай), відповідно до умов якого продавець зобов`язується на умовах CIF ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNIY продати, а покупець оплатити та прийняти «Товар» - побутову техніку та запчастини до неї в номенклатурі, кількості та по ціні згідно супровідними документами. Відповідно до умов вказаного контракту, специфікації № 6 від 09 жовтня 2019 року, пакувального листа, рахунку-фактури (інвойсу) № 1908002 та транспортних документів, позивач отримав товар згідно переліку, наведеного в зазначених документах Для здійснення митного оформлення товару, поставленого за вказаним контрактом, позивачем до сектору митного оформлення митного поста «Херсон-центральний» Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі 27 листопада 2019 року подано митну декларацію №UA508030/2019/008580, відповідно до якої митна вартість товару визначена позивачем за ціною контракту. Разом із митною декларацією, позивачем до митного оформлення подано наступні документи: пакувальний лист без номеру від 09 жовтня 2019 року, рахунок-фактуру (інвойс) № 1908002 від 09 жовтня 2019 року, коносамент № NBS19100571 від 17 жовтня 2019 року, автотранспортну накладну № 2206 від 25 листопада 2019 року, декларацію про походження товару № 1908002 від 09 жовтня 2019 року, зовнішньоекономічний договір від 09 січня 2018 року № CH-UA-18/01/09, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 6 від 09 жовтня 2019 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) без номеру від 07 червня 2018 року, технічну характеристику на товар від 09 жовтня 2019 року. При здійсненні перевірки вказаної митної декларації за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками виявлено ризики, а саме, сформовано перелік попереджень щодо декларанта та обов`язкових митних процедур, які полягали у ретельному опрацюванні поданих документів для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів. Внаслідок чого, товариству запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: копію митної декларації країни відправника; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару. У відповідь на повідомлення митного органу стосовно надання додаткових документів, позивачем додатково товариством надано наступні документи: прайс-лист компанії; комерційна пропозиція компанії. Проте, 27 листопада 2019 року Митницею ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийнято рішення №UA508030/2019/000056/2 про коригування митної вартості товарів. Не погоджуючись з прийнятим рішенням митного органу товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок, з яким погоджується судова колегія, про задоволення позовних вимог, так як товариством належним чином підтверджено заявлену митну вартість товару для здійснення його митного оформлення за заявленим методом, з огляду на наступне. Так, відповідно до ч. 2 ст. 1 МК України, відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Згідно п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Згідно ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою

9. Згідно ст. 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч. 2 вищезазначеної статті зазначається перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Судовою колегією встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості ввезених товариством товарів. В даному випадку, фактичною підставою для прийняття оскаржуваного рішення митного органу стала наявність розбіжностей у поданих товариством документах, а також їхня недостатність для здійснення митного оформлення товару за першим методом, з чим не погоджується судова колегія, з огляду на наступне. Так, із зібраних матеріалів справи вбачається, що до митного оформлення та на підтвердження митної вартості товарів товариством надано митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт), доповнення до зовнішньоекономічного контракту, пакувальний лист, рахунок-фактура, коносамент, автотранспортні накладні, декларація про походження товару, технічну характеристику товару. В свою чергу, дослідивши зібрані у справі докази, колегія суддів вважає, що вони підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни товарів, не містять розбіжностей та наявних ознак підробки, а тому відповідають вимогам митного законодавства. При цьому, позивачем надано достатню кількість документів для застосування першого методу обчислення митної вартості товару. Крім того, з аналізу наданих декларантом документів до митного органу, зокрема, інвойсів вбачається, що ввезені товариством товари відповідають умовам укладеного контракту та надійшли саме від зазначеного контрагента по визначеній у контракті ціні. Між тим, з оскаржуваного рішення митного органу про коригування митної вартості товару вбачається, що митним органом здійснено аналіз ціни подібного товару та встановлено факт його завищення без аналізу наданих товариством документів. Проте, колегія суддів зазначає, що митна ціна ввезеного товару має визначатись саме з врахуванням наданих до митного оформлення документів. При цьому, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про безпідставність посилань митного органу на положення Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, оскільки вони не пояснюють того, яким чином документи, надані позивачем порушують чи не відповідають вимогам вказаної Угоди. Крім того, колегія суддів зазначає, що витребуванню митним органом підлягають лише ті документи, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може вважатися підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів неможливо визначити шляхом застосування попереднього методу. В даному випадку, позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за першим методом, а тому відмова митного органу у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою наступних методів є протиправними. Такої правової позиції дотримується і Верховний суд України у своїй постанові від 30 червня 2015 року, у справі 814/283/14. В частині висновку суду першої інстанції про стягнення із суб`єкта владних повноважень витрат на професійну правничу допомогу, у сумі 4000 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, згідно ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. В даному випадку, сторони у справі (крім суб`єктів владних повноважень) мають право на розподіл понесених витрат на правничу допомогу адвоката. При цьому, аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі. В свою чергу, наданими товариством доказами підтверджено розмір понесених стороною витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу є меншою ніж встановлений бюджетом розмір мінімальної заробітної плати у 2020 році. Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року - без змін. Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Чорноморську митницю Держмитслужби. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Яковлєв О.В. Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.