Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/2505/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2505/19 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача - судді Косцової І.П., суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О. за участі секретаря - Стефанцевої Ю.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Миколаївській області №298-о від 08.07.2019 року в частині звільнення лейтенанта податкової поліції ОСОБА_1 зі служби та посади оперуповноваженого відділу викриття кримінальних правопорушень у митній сфері оперативного управління ГУ ДФС у Миколаївській області за п.п. «ж» п.64 (за власним бажанням) Положення про походження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2019 №114, поновити на раніше займаній посаді, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позовних вимог зазначив про незаконність його звільнення із займаної посади, оскільки рапорт про звільнення він написав у важкому емоційному стані, під тиском безпосереднього керівника, який безпідставно звинуватив його у вчиненні кримінального правопорушення, адже він не мав наміру звільнятися з роботи та в нього не було поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків. До того ж зазначив, що рапорт про своє звільнення він написав 11.07.2019 року, безпосередньо після проведення обшуку в кабінеті співслужбовця, в якому були вилучені наркотичні засоби, в той час, як оскаржуваний наказ датовано 08.07.2019 року. Крім цього вказав, що 11.07.2019 року він безпосередньо виконував свої професійні обов`язки помічника чергового по ГУ ДФС у Миколаївській області, отримував табельну зброю, про що свідчать відповідні записи у журналах та його дані в протоколі обшуку від 11.07.2019, який проводився за його участі в кабінеті №106 ГУ ДФС у Миколаївській області. До того ж, всупереч вимог п.48 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, відповідач перед звільненням не провів атестації. Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про штучне створення керівництвом ГУ ДФС у Миколаївській області формальних привидів для його звільнення, порушення його права на працю, що є підставою для скасування оскаржуваного наказу. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки у рапорті про звільнення позивач визначив бажану дату свого звільнення з органів податкової міліції, вважається, що остання є узгодженою, отже доводи позивача про недотримання відповідачем порядку звільнення позивача із займаної посади є необґрунтованими. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень). Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалене у справі рішення та постановити нове про задоволення позову. В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі не надав належної правової оцінки його доводам щодо складення рапорту про звільнення під примусом безпосереднього керівника, в умовах емоційного стресу, під диктовку посадової особи відповідача, що свідчить про наявність психологічного тиску, а також відсутність вільного волевиявлення. Вважає, що надані ним пояснення та вжиті заходи, зокрема, звернення до суду з відповідним позовом, звернення до відповідача з вимогою надати копії документів, що регламентують порядок забезпечення доступу до режимного об`єкту адміністративної будівлі, не проведення атестації, відсутність відповідного подання, доказів наявності поважних причин на звільнення без дотримання 3-х місячного строку, не реєстрація рапорту в системі електронного документообігу, звільнення одним наказом позивача та особу, у якої вилучались речові докази у кримінальному провадженні, подальший допуск на робоче місце із забезпеченням доступу до табельної зброї, прямо вказує на незаконність його звільнення і займаної посади. У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління ДФС у Миколаївській області зазначило, що суд першої інстанції вірно встановив усі обставини справи та надав їм належну правову оцінку, у зв`язку з чим просив залишити судове рішення без змін. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені. Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Фактичні обставини справи. Лейтенант податкової міліції Шагай Костянтин Юрійович з 01.09.2014 року по 10.07.2019 року проходив службу в органах податкової міліції ДФС України на посаді оперуповноваженого відділу викриття кримінальних правопорушень у митній сфері оперативного управління ГУ ДФС у Миколаївській області. Наказом ГУ ДФС у Миколаївській області №298-0 о/с від 08.07.2019 року його звільнено зі служби в органах податкової міліції за підпунктом «ж» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням) на підставі рапорту від 08.07.2019року. На думку позивача, наказ про його звільнення є незаконним, оскільки останній прийнято з порушенням визначеної процедури, що позбавило його права на відкликання написаного ним рапорту про звільнення. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляції, виходячи з наступного. Порядок проходження служби в податковій поліції визначається статтею 353 Податкового кодексу України, відповідно до частини 1 якої особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Особливості проходження служби в органах внутрішніх справ визначені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114). Згідно підпункту "ж" пункту 64 Положення №114 особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків. Пунктом 68 Положення №114 передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою. Верховний Суд України в постанові від 24 червня 2014 року у справі №21-241а14 зазначив, що така позиція законодавця, на відміну від загального правила про обов`язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні (стаття 38 КЗпП), обумовлена особливим правовим положенням працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов`язків по забезпеченню безпеки громадян та громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів тощо. У цьому судовому рішенні Верховний Суд України висловив правову позицію, згідно з якою в межах передбаченого пунктом 68 Положення строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк. Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення в рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник міліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін. Видача уповноваженим органом наказу про звільнення працівника міліції зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку, якщо таке прохання міститься у рапорті про звільнення, є правомірною. Як вірно встановлено судом першої інстанції, у рапорті від 08.07.2019 р. позивач зазначив конкретну дату звільнення - з 08.07.2019р., в зв`язку з чим судова колегія вважає, що позивач погодив з керівництвом дату свого звільнення. З приводу наведених апелянтом обставин написання рапорту про звільнення, судова колегія зазначає, що останні ґрунтуються виключно на поясненнях позивача та не підтверджені жодними доказами, зокрема зверненнями до вищестоящого керівництва або в порядку КПК до органів МВС, прокуратури тощо, про застосування до нього відповідного психологічного примусу з метою звільнення з роботи. Також суд апеляційної інстанції встановив, що надані відповідачем на виконання ухвали суду про витребування додаткових доказів матеріали, зокрема копія книги видачі та приймання озброєння та боєприпасів, журнал реєстрації інструктажів про заходи безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю, протокол обшуку не містять записів у підтвердження доводів позивача про його допуск на робоче місце із забезпеченням доступу табельної зброї 11.07.2019 року, тобто після звільнення. Інші наведені апелянтом доводи щодо порушення ГУ ДФС у Миколаївській області порядку його звільнення із займаної посади, зокрема не проведення атестації, відсутність подання про звільнення, доказів наявності поважних причин для звільнення без дотримання 3-х місячного строку, не реєстрація рапорту в системі електронного документообігу, на думку судової колегії, не вливають на підставу його звільнення з органів податкової міліції. Водночас судова колегія зазначає, що законність визначеної відповідачем в оскаржуваному наказі дати звільнення позивача із займаної посади не є предметом спору у даній справі. За наведених обставин судова колегія дійшла висновку, що доводи позивача про неправильне застосування Головним управлінням ДФС у Миколаївській області пункту 68 Положення не знайшли свого підтвердження. Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07 лютого 2019 року у справі №804/117/17. Разом з цим, оцінюючи вплив наведених апелянтом процесуальних порушень, допущених судом першої інстанції на прийняте рішення, зокрема не вирішення клопотання про витребування додаткових доказів, розгляд справи у відкритому судовому засіданні, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до ч.2 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Оскільки допущені судом першої інстанції процесуальні порушення не вплинули на правильність ухваленого ним рішення, то підстави для скасування такого рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 р. - залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 р. - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О. Повний текст судового рішення складено 27.05.2020 року.