Постанова 4854 № 400/4672/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 травня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/4672/19 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. Дата і місце ухвалення: 26.02.2020р., м.Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого - судді : Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.05.2019р. №0065519-5106-1411, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2018 рік в розмірі 712,21 грн. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.05.2019р. №0065519-5106-1411. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 30.03.2020 року Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на не правильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. В своїй скарзі апелянт зазначає, що позивачем до суду першої інстанції не надано доказів, що належна їй нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,13 кв.м., відноситься до класу будівель 1271 «будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000р. №507. Також, апелянт посилається на ненадання ОСОБА_1 до податкового органу заяви про надання пільги по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на об`єкт нежитлової нерухомості. У зв`язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року та прийняття нової постанови - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Предметом спору є податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 21.05.2019р. №0065519-5106-1411, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2018 рік в розмірі 712,21 грн. При прийнятті вказаного податкового повідомлення-рішення відповідач виходив з того, що ОСОБА_1 має у власності нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19,13 кв.м. Відповідно до рішення Баштанської міської ради від 25.05.2017р. №11 ставка податку на 2018 рік по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлена у розмірі 1% до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року). Оскільки станом на 01.01.2018 року мінімальна заробітна плата становила 3723,00 грн., відповідно ставка податку - 37,23 грн. за 1 кв.м. Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.05.2019р. №0065519-5106-1411, виходив з того, що позивач має пільги у справлянні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України. Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори. 01 січня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст.266 Податкового кодексу України. Відповідно до пп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, входить до складу податку на майно. У розумінні ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України). Згідно пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Приписами пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Відповідно до пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Так, в розумінні пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник, для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу, - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, застосовується виключно для цілей глави 1 «Спеціальні податкові режими» розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності», що прямо визначено самим пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України. З вказаного слідує, що до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки відноситься до розділу ХІІ «Податок на майно». Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарської силоси та інше. Відтак, будівлі, які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, звільняються від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, незалежно від того, власником таких споруд є фізична чи юридична особа. У даній спірній ситуації, колегія суддів приймає до уваги, що цільове призначення будівлі, частиною якої належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , є використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності як складу для переробки сільськогосподарської продукції, про що безпосередньо зазначено у свідоцтві про право власності від 25.04.2000 року №50. При цьому, податковим органом, як суб`єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладає обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції не спростовано використання позивачем зазначеної будівлі у сільськогосподарській діяльності. А відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 21.05.2019р. №0065519-5106-1411 та, у зв`язку з цим, про наявність підстав для його скасування. Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що від позивача до податкового органу не надходило заяви про надання пільги по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на об`єкт нежитлової нерухомості, оскільки, як вже встановлено колегією суддів, належна позивачу нерухомість не є об`єктом оподаткування в силу прямих норм ПК України, які, до того ж, не передбачають обов`язку подання відповідної заяви. Інші доводи апеляційної скарги є не суттєвими, висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції від 26.02.2020р. немає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Враховуючи, що дана справа правомірно, у відповідності до п.6 ч.6 ст.12 КАС України, віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя Бойко А.В. Судді Федусик А.Г. Шевчук О.А.