Постанова 4851 № 520/3866/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2020 р.Справа № 520/3866/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Зеленського В.В. , Рєзнікової С.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 30.03.20 року по справі № 520/3866/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова , Головногоуправління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, Головного Управління пенсійного фонду України в Харківській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд: - зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова (відповідача) і в подальшому робити своєчасно та в повному обсязі перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , 90 % від грошової винагороди працюючого судді до припинення права на такий перерахунок, на підставі довідок про розмір грошової винагороди судді на відповідній посаді та вислуги років виданих Апеляційним судом Луганської області для розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ; - стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова (з 01.08.2014 веде пенсійну справу) на підставі Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" суму не донарахованого та несплаченого довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 і на підставі довідок, виданих Апеляційним судом Луганської області та фактично сплачених сум та розрахунку представника позивача, з урахуванням індексації у розмірі 543391,836 грн. (п`ятсот сорок три тисячі триста дев`яносто одну гривню 83 копійки), шляхом списання з казначейських рахунків Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м Харкова та перерахування на пенсійний картрахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в Ощадбанку. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області і в подальшому робити своєчасно та в повному обсязі перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , 90 % від грошової винагороди працюючого судді до припинення права на такий перерахунок, на підставі довідок про розмір грошової винагороди судді на відповідній посаді та вислуги років виданих Апеляційним судом Луганської області для розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 . - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області на підставі Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" суму не донарахованого та несплаченого довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідок, виданих Апеляційним судом Луганської області та фактично сплачених сум, з урахуванням індексації в розмірі 543391,836 грн. (п`ятсот СОРОК три тисяч триста дев`яносто одну гривню 83 копійки), шляхом списання з казначейських рахунків Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області та перерахувати на пенсійний картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в Ощадбанку. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова здійснити в повному обсязі перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90 % від грошової винагороди працюючого судді до припинення права на такий перерахунок, на підставі довідок про розмір грошової винагороди судді на відповідній посаді та вислуги років, виданих Апеляційним судом Луганської області для розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова з 01.08.2014 на підставі Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" суму недонарахованого та несплаченого довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 і на підставі довідок, виданих Апеляційним судом Луганської області та фактично сплачених сум та розрахунку, з урахуванням індексації, - у розмірі 576439,65 грн. (п`ятсот сімдесят шість чотириста тридцять дев`ять гривень 65 копійок), шляхом списання з казначейських рахунків Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м Харкова та перерахування на пенсійний картрахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в Ощадбанку. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення. 23.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою в порядку ст.ст. 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій просив суд: - зобов`язати Головне управління Державної Казначейської служби України в Харківській області негайно виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року по справі № 520/3866/19; - зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022,м.Харків, пл. Свободи Держпром, 3під, 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344) здійснити в повному обсязі перерахунок довідного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% від грошової винагороди працюючого судді до припинення права на такий перерахунок, на підставі довідок про розмір грошової винагороди судді на відповідній посаді та вислуги років виданих Апеляційним судом Луганської області для розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 . - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області з 01.04.2014 року на підставі Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень « суму недонарахованого та несплаченого довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 і на підставі довідок, виданих Апеляційним судом Луганської області та фактично сплачених сум та розрахунку, з урахуванням індексації у розмірі 576439,65 грн. (п`ятсот сімдесят шість тисяч чотириста тридцять дев`ять гривень 65 копійок) - встановити строк для звіту про негайне виконання рішення та накласти штраф за результатом звіту на начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області пана Ачкасов В.М . Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 року у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 в порядку ст. ст. 382, 383 КАС України по справі № 520/3866/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, Головного Управління пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості - відмовлено. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу на новий розгляд в іншому складі суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до протокольної ухвали від 05.05.2020 у зв`язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання колегія суддів ухвалила апеляційний розгляд справи продовжити в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що зазначене питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду під час прийняття рішення від 24.07.2019 року по справі №520/3866/19 не вирішувалось, та враховуючи, що встановлення зазначеного зобов`язання є правом суду, а не його обов`язком. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, проте з інших мотивів та підстав. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов`язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012). Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68). В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. Згідно ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України. Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання. Суддя за клопотанням органу чи посадової особи, відповідальних за виконання рішення, на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, який стягується на користь Державного бюджету України за невиконання або неналежне виконання рішення, на суму штрафу, який було накладено за ці самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження. Ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції. Сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу. Відповідно до ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. З системного аналізу ст. ст. 382, 383 КАС України вбачається виокремлення у окремі статті таких видів судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України). Законодавець, розмежовуючи види судового контролю за виконанням судового рішення, тим самим розділив і види заяв, з якими звертається позивач до суду та, відповідно, - наявність чи відсутність вимог до оформлення кожної з них. Крім того, суд зазначає, що ст. 382 та ст. 383 КАС України передбачено і різні порядки розгляду заяв, поданих відповідно до цих норм. Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, що викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.10.2018 по справі №556/2081/17. З оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції розглянув вказану заяву в порядку ст. 382 КАС України. Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не надано жодного доказу виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року по справі № 520/3866/19. Суд першої інстанції дійшов висновку, що обов`язок подати звіт про виконання судового рішення може покладатися на суб`єкта владних повноважень виключно під час ухвалення судового рішення, і не може бути покладений на відповідача після завершення розгляду справи. Однак, положення КАС України не містять такого обмеження щодо застосування заходів судового контролю, передбачених ч. 1 ст. 382 КАС України. Тобто, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення. Враховуючи, що відповідно до ст. 382 КАС України, судовий контроль встановлюється після ухвалення судового рішення у справі (вживається словосполучення "суд, який ухвалив"), слід дійти висновку, що для встановлення судового контролю повинен видаватись окремий процесуальний документ (ухвала) після ухвалення рішення у справі, якщо воно фактично не виконується, і саме судом, який виніс відповідне рішення. Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі №800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 по справі № 286/766/17. Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Враховуючи факт відсутності в матеріалах справи доказів виконання відповідачем рішення суду, беручи до уваги, що виконання судового рішення є частиною процедури відновлення порушеного права особи в судовому порядку, при цьому обов`язок суду контролювати виконання свого рішення закріплено безпосередньо Конституцією України, колегія суддів погоджується з доводами апелянта в цій частині та приходить до висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ч. 1 ст. 382 КАС України, щодо зобов`язання Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року № 520/3866/19 до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дати отримання вказаної постанови. Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення задоволення заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ч. 1 ст. 382 КАС України. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права. З огляду на вищезазначене та враховуючи положення ст. 317 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України та прийняття в цій частині постанови про задоволення заяви ОСОБА_1 в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 311, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 року по справі № 520/3866/19 скасувати в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України. Прийняти в цій частині постанову про задоволення заяви ОСОБА_1 в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України. Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року № 520/3866/19 до суду першої інстації протягом п`ятнадцяти днів з дати отримання вказаної постанови. В іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 року по справі №520/3866/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) В.В. Зеленський С.С. Рєзнікова