Постанова Полтавський апеляційний суд № 526/1976/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 526/1976/19 Номер провадження 22-ц/814/724/20Головуючий у 1-й інстанції Заколодяжна О. А. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пікуля В.П., суддів Карпушина Г.Л., Панченка О.О., при секретарі Філоненко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 27 грудня 2019 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області Чистової Ганни Олександрівни, заінтересована особа: стягувач ОСОБА_2 про визнання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 27 серпня 2019 року №17/1 недійсним, В С Т А Н О В И В : ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст скарги У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області Чистової Г.О., заінтересована особа: стягувач ОСОБА_2 про визнання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 27 серпня 2019 року №17/1 недійсним. Скаргу обґрунтовано тим, що у провадженні державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Маріуполя ГТУЮ в Донецькій області Чистової Г.О. знаходиться виконавче провадження за №48648182 з примусового виконання виконавчого листа №1603/845/2012, виданого 10 жовтня 2012 року Гадяцьким районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини всіх видів заробітку боржника щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Перед стягувачем ОСОБА_2 у скаржника виникла заборгованість по сплаті аліментів, сукупний розмір якої, згідно розрахунку державного виконавця №17/1 від 27 серпня 2019 року, станом на червень 2019 року складає 70 943,36 грн. Скаржник вказує, що державний виконавець, здійснюючи розрахунок заборгованості по аліментам, виходив з статистичних даних розміру середньої заробітної плати для м. Маріуполя Донецької області, тобто за місцем знаходження виконавчого провадження. За період з грудня 2016 року по березень 2019 року включно сукупний розмір середньої заробітної плати працівника для міста Маріуполя Донецької області становить 308 682 грн. Але, так як він зареєстрований та постійно проживав з грудня 2016 року по березень 2019 року у АДРЕСА_1 і лише тимчасово проживав за адресою: АДРЕСА_2 , у дружини, тому державний виконавець для розрахунку його заборгованості як безробітного, повинна була виходити із статистичних даних середньої заробітної плати для Полтавського району Полтавської області. Середня заробітна плата працівника по Полтавській області з грудня 2016 року по березень 2019 року включно складає 211 892 грн. Різниця з середньою заробітною платою м. Маріуполь складає 96 790 грн. У зв`язку з цим, сукупний розмір його заборгованості по аліментам у спірному розрахунку станом на червень 2019 року повинен бути зменшений на (96 790/4) = 24 197,50 грн. Просив визнати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 27 серпня 2019 року №17/1 недійсним, визнати дії державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Маріуполя ГТУЮ в Донецькій області щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 27 серпня 2019 року №17/1 неправомірними, зобов`язати державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Маріуполя ГТУЮ в Донецькій області Чистову Г.О. зробити перерахунок його заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом №1603/845/2012 виданим 01 жовтня 2012 року Гадяцьким районним судом Полтавської області. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 27 грудня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні скарги на дії державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області Чистової Г.О., заінтересована особа: стягувач ОСОБА_2 про визнання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 27 серпня 2019 року №17/1 недійсним, визнання дій державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Маріуполь ГТУЮ в Донецькій області щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 27 серпня 2019 року №17/1 неправомірними, зобов`язати державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Маріуполя ГТУЮ в Донецькій області Чистову Г.О. зробити перерахунок його заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом №1603/845/2012 виданим 01 жовтня 2012 року Гадяцьким районним судом Полтавської області з урахуванням середньомісячної заробітної плати працівників по Полтавському районі Полтавської області. Узагальнені вимоги апеляційної скарги Не погодившись з ухвалою суду її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 . Просив зазначену ухвалу скасувати, а вимоги скарги задовольнити. Позиція учасників справи Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не дослідив матеріали виконавчого провадження, неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, оскільки він зареєстрований саме в АДРЕСА_1 районі АДРЕСА_1 . Узагальнені доводи представника ОСОБА_2 адвоката Кухаренко О.В. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Кухаренко О.В. вважає що суд першої інстанції не допустив порушення норм процесуального та матеріального права, повно та всебічно дослідив обставини справи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Щодо явки сторін в судове засідання Сторони будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи до суду не з`явилися. Від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі його представника. Апеляційну скаргу підтримує та просить задовольнити. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить розгляд справи проводити за її відсутності.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку. Встановлені обставини справи Судом першої інстанції вірно встановлено, що Гадяцьким районним судом Полтавської області був виданий виконавчий лист №1603/845/2012 на виконання заочного рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 01 жовтня 2012 року у справі №1603/845/2012, згідно якого з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 квітня 2012 року до повноліття дочки. Вказаний виконавчий лист стягувачка ОСОБА_2 отримала 12 листопада 2012 року, що підтверджується відміткою у довідковому листі, що знаходиться у цивільній справі №1603/845/2012. За виконавчим листом №1603/845/2012 виданим 12 листопада 2012 року Гадяцьким районним судом Полтавської області у Полтавському районному відділі ДВС ГТУЮ у Полтавській області було відкрите виконавче провадження ВП №47452966, про що 07 травня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 07 серпня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за пунктом 10 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено виконавчий лист за належністю до іншого відділу ДВС, оскільки, згідно заяви боржника, він проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується повідомленням Полтавського районного відділу ДВС ГТУЮ у Полтавській області №20227 від 08 листопада 2019 року. На даний час виконавчий лист знаходиться на виконанні у державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Маріуполя ГТУЮ в Донецькій області Чистової Г.О. і на його виконання відкрито виконавче провадження №48648182. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Маріуполя ГТУЮ в Донецькій області №17/1 від 27 серпня 2019 року, розмір заборгованості по аліментам ОСОБА_1 за виконавчим листом №1603/845/2012 виданим Гадяцьким районним судом Полтавської області з вересня 2015 року по червень 2019 року становить 70 943, 36 грн., яка нарахована виходячи з розміру середньої заробітної плати для м. Маріуполь Донецької області. З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції витребовувалися матеріали виконавчого провадження. За результатами розгляду наданих документів встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживав у м. Маріуполі Донецької області. При цьому, згідно заяви від 03 серпня 2015 року ОСОБА_1 повідомив, що він проживає в АДРЕСА_2 , а не за місцем реєстрації. Постановою про закінчення виконавчого провадження від 07 серпня 2015 року виконавче провадження за виконавчим листом №1603/845/2012 виданим Гадяцьким районним судом Полтавської області про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передано на виконання до Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Маріуполя ГТУЮ в Донецькій області. Позиція апеляційного суду Згідно статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до частини восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень. Частиною першою та третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Згідно частин першої та другої статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Відповідно до частин першої та п`ятої статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час передачі виконавчого провадження) виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. У разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з`ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу. Аналізуючи матеріали справи, в тому числі заяву ОСОБА_1 від 03 серпня 2015 року, написану власноручно, постанову про закінчення виконавчого провадження від 07 серпня 2015 року, постанову Полтавського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року у справі №526/2278/18, колегія суддів вважає доведеним факт проживання боржника саме в м. Маріуполі. При цьому, слід звернути увагу, що ОСОБА_1 був обізнаний про те, що з 2015 року виконавче провадження перебуває на виконанні у ДВС м. Маріуполя, проте дану територіальну приналежність не оскаржував. Також, ним не надано суду доказів що у період з 2015 року він проживав саме за місцем своєї реєстрації у с. Терентіївка, Полтавського району Полтавської області, та виконавче провадження має здійснюватися саме за даною адресою. Крім того, зі змісту вказаних вище норм права, вбачається, що місце проведення виконавчих дії не пов`язано безпосередньо з місцем реєстрації боржника. Тоді як, з врахуванням дотримання прав дитини, на державу, в особі виконавчої служби, покладається обов`язок вчини передбачені законодавством дії для виконання рішення суду про стягнення аліментів. Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки скаржник ОСОБА_1 , який, як вбачається з матеріалів скарги, не працював на час виникнення заборгованості та постійно проживає без реєстрації у м. Маріуполь Донецької області, де знаходиться на виконанні вказаний виконавчий лист, і стягувачем ОСОБА_2 не подавались заяви щодо зміни місця виконання вищезазначеного виконавчого листа, тому державним виконавцем Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Маріуполя ГТУЮ в Донецькій області у відповідності до ч.2 ст. 195 СК України була нарахована заборгованість по аліментам ОСОБА_1 виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а саме м. Маріуполя Донецької області. Та прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 . Щодо доводів апеляційної скарги Доводи наведені в апеляційній сказі стосовно того, що судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини справи та не досліджено всіх наявних матеріалів виконавчого провадження спростовуються матеріалами справи з яких вбачається, що судом досліджувалися документи виконавчого провадження, при цьому жодних доказів на підтвердження своїх доводів ні суду першої інстанції ні апеляційної інстанції скаржником не наданою. Посилання ОСОБА_1 на те, що судом помилково взято до уваги постанову Полтавської апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року по справі № 526/2278/18 є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачаєтеся, що інформація вказана в даній постанові отримана з особистої позовної заяви ОСОБА_1 , при цьому суд першої інстанції посилався на дану обставину не як на встановлений судом факт, а як додатковий доказ. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що аналіз доказів по справі здійснюється в їх сукупності, беручи до уваги інші докази надані сторонами. Безпідставними є доводи наведені в апеляційній скарзі, щодо місця реєстрації ОСОБА_1 саме за адресою: АДРЕСА_1 , зважаючи на те, що як вже зазначалося місцем вчинення виконавчих дій та визначення органу ДВС може бути місце фактичного проживання боржника, тоді як з матеріалів справи вбачаєтеся, що ОСОБА_1 проживав у м. Маріуполі, та протягом тривалого часу з 2015 року по момент подачі позову не висловлював заперечень щодо неналежного місця виконання рішення суду. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту першого частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки суд першої інстанції постановив судове рішення із дотриманням норм процесуального права, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростували, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Щодо судових витрат За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд не задовольняє вимоги заяви, не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 27 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текс постанови виготовлено 19 травня 2020 року Головуючий В.П. Пікуль Судді Г.Л. Карпушин О.О. Панченко