Постанова Донецький апеляційний суд № 237/5531/18

22-ц/804/488/20 237/5531/18 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ „11" лютого 2020 року місто Маріуполь Донецької області Єдиний унікальний номер 237/5531/18 Номер провадження 22-ц/804/488/20 Донецький апеляційний суд у складі: головуючого: Зайцевої С.А. суддів: Пономарьової О.М., Ткаченко Т.Б. за участю секретаря: Єфремової О.В. учасники справи : позивач - ОСОБА_1 відповідач - державний виконавець Мар*їнського районного відділу ДВС ГТУЮ у Донецькій області Климович О.М. третя особа - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мар*їнського районного суду Донецької області від 08 листопада 2019 року головуючого судді Ліпчанського С.М. із складанням повного тексту судового рішення 18 листопада 2019 року по цивільній справі про оскарження суми заборгованості по аліментам,- В С Т А Н О В И В : У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного виконавця Мар*їнського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Климович О.М.(далі державного виконавця Мар*їнського районного ВДВС ГТУЮ у Донецькій області), третя особа: ОСОБА_2 про оскарження суми заборгованості по аліментам. Позов мотивовано тим, що на виконанні в Мар`їнському районному ВДВС ГТУЮ у Донецькій області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/2178/00 від 10 серпня 2000 року, виданого Артемівським міським судом Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі ? частини з усіх видів доходу на утримання дитини доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . 30 жовтня 2008 року державним виконавцем було відкрите виконавче провадження. Йому ніяких документів державний виконавець не надсилав, у зв`язку з чим відсутні докази факту його ухилення від виконання рішення суду. Зазначає, що державним виконавцем йому була розрахована заборгованість в розмірі 78 105,33 грн. Він повідомив державного виконавця про те, що з 2012 року зареєстрований та проживає в м. Житомирі та офіційно звільнений 01 липня 2009 року та з вказаного часу є безробітним. Про зміну адреси повідомити раніше не міг, так як весь період його проживання в м. Красногорівка жодного разу не отримував будь-яких повідомлень з Мар`їнського ВДВС та взагалі не знав про наявність відкритого виконавчого провадження. Ще на утриманні має двох неповнолітніх дітей. Вважає, що при розрахунку заборгованості по аліментам державним виконавцем не було взято до уваги того факту , що з 2012 року він проживає та зареєстрований в м. Житомирі, де середньомісячна заробітна плата набагато нижче від середньомісячної заробітної плати по Донецькій області, виходячи з якої державний виконавець розраховував його заборгованість по аліментам. Тому, з зазначених підстав, просив зменшити суму заборгованості до 50%. Рішенням Мар*їнського районного суду Донецької області від 08 листопада 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного виконавця Мар*їнського районного ВДВС ГТУЮ у Донецькій області Климович О.М., третя особа: ОСОБА_2 , про оскарження суми заборгованості по аліментам - відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ,суд першої інстанції виходив з того,що розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку,встановленому Сімейним кодексом України .Оскільки у виконавчому документі про стягнення аліментів з ОСОБА_1 його місце проживання зазначено як : АДРЕСА_1 ,державний виконавець вірно, відповідно до вимог ст.195 СК України, розрахував заборгованість по аліментам,виходячи з середньомісячної заробітної плати по Донецькій області . Крім того,позивачем не надано суду доказів того,що заборгованість по сплаті аліментів виникла у зв*язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною,що має істотне значення для часткового звільнення від сплати аліментів. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на неповне дослідження судом доказів по справі. Зокрема зазначає, що він просив зменшити суму заборгованості по аліментах, підтверджуючи той факт,що сума заборгованості розрахована не вірно,оскільки в 2009 році він одружився,з 13 квітня 2012 року офіційно зареєстрований та проживає у м.Житомирі. Також повідомив,що виховує двох дітей 2010 та 2013 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до ст.197 СК України ,просив взяти до уваги суттєву обставину,народження та утримання дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,суму заборгованості по аліментах зменшити та дати змогу сплатити заборгованість по аліментах. Він не ухилявся від сплати аліментів, про місце його реєстрації в місті Житомирі, було відомо державному виконавцю, оскільки в постанові від 05 березня 2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу, що підписана державним виконавцем Климович О.М. , вказана, його адреса в місті Житомирі, що є місцем його реєстрації та зазначена в його паспорті, що свідчить про обізнаність про його місце мешкання. Тому, вважає, що сума аліментів повинна розраховуватися з середньомісячної заробітної плати по місту Житомиру,оскільки згідно статистичних даних Міністерства фінансів України середньомісячна заробітна плата в Житомирській області на 20% менша від середньомісячної заробітної плати в Донецькій області.Похибка відносно суми заборгованості ,згідно статистичних даних Міністерства фінансів України між Донецькою та Житомирською областями складає 12 074,34 грн.,таким чином сума заборгованості зменшується на 20% .Сума,яка була ним сплачена з момента відкриття виконавчого провадження становить 4 350 грн.,що доводить про сплату аліментів . Після розгляду його заяви , та зменшення суми заборгованості по аліментах 78 105,33 грн., згідно з вищевказаними фактами на 50%, заборгованість по аліментам буде сплачена ним в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу Мар*їнського районного ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) мотивований законністю та обґрунтованістю рішення. Зокрема,зазначають,що у Мар*їнському районному ВДВС ГТУЮ у Донецькій області перебувало виконавче провадження № 9790126 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2178/00 від 10 серпня 2008 року ,що видав Артемівський міський суд Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? ч. доходів щомісячно до досягнення дитиною повноліття. 30 жовтня 2008 року виконавчий лист надійшов на виконання з ВДВС Менського РУЮ Чернігівської області за місцем мешкання боржника : згідно довідки Домницького виправного центру-135 від 26 вересня 2008 року № 1643, ОСОБА_1 вибув за адресою : АДРЕСА_1 . Згідно акту державного виконавця заборгованість 1091,50 грн. утримана з серпня 2007 року по вересень 2008 року. Станом на 01 вересня 2008 року заборгованість була відсутня. 30 жовтня 2008 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. З метою виявлення майна та доходів боржника державним виконавцем систематично надсилалися запити до обліково-реєстраційних установ. Згідно відповідей ДФС України та ПФУ,боржник пенсію не отримував,інформація про рахунки,відкриті у банках та інших фінансових установах України боржниками-юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями до ДПС України від відповідних фінансових установ до ДФС не надходила,інформація стосовно боржників-фізичних осіб щодо сум доходу,нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку,та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня. Згідно відповідей ФССВНВВ у Мар*їнському районі боржник на обліку не перебував та страхових виплат не отримував. Згідно відповіді управління Держгеокадастру у Мар*їнському районі земельних ділянок за ОСОБА_1 не було зареєстровано. Згідно відповіді ТСЦ 1445 РМЦ МВС України в Донецькій області транспортні засоби за боржником не значилися. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 нерухоме майно не зареєстроване . Згідно довідки Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області від 11 березня 2016 року ОСОБА_1 зареєстрованим/знятим з реєстрації не значився. 09 лютого 2017 року ОСОБА_1 особисто ознайомився з матеріалами виконавчого провадження ,надав квитанції про часткову сплату аліментів за період з лютого 2012 року по червень 2014 року на загальну суму 3700 грн. Для подальшої сплати аліментів та заборгованості боржнику надані реквізити депозитного рахунку Мар*їнського ВДВС ГТУЮ у Донецькій області. Однак боржником ані поточні платежі,ані заборгованість не сплачувалися у повному обсязі. Епізодично на рахунок відділу ОСОБА_1 зараховував аліменти у сумі 10 грн. -50 грн. За весь період перебування виконавчого листа на виконанні у Мар*їнському районному ВДВС боржником сплачено аліменти на загальну суму 4 350 грн. На момент досягнення дитиною повноліття станом на 20 вересня 2017 року заборгованість зі сплати аліментів складала 78 105,33 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується із розміром заборгованості,визначеної від середньої заробітної плати по Мар*їнському району. Проте,згідно із ч. 3 ст. 71 Закону України « Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів ,присуджених як частка від заробітку (доходу) визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Враховуючи той факт,що згідно виконавчого документа боржник мешкає за адресою : АДРЕСА_1 , згідно відповідей з обліково-реєстраційних установ жодних доходів не отримував, розрахунок аліментів державним виконавцем проведений на підставі ч. 2 ст. 195 СК України, виходячи із середньої заробітної плати працівника по Мар*їнському району. Відомості про середню заробітну плату працівника по Мар*їнському району виконавцем щоквартально отримуються в органах статистики. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає,що заборгованість зі сплати аліментів мала визначатися із середньої заробітної плати по Житомирській області,так як він проживає в м.Житомирі.,але враховуючи той факт,що ОСОБА_1 жодного повідомлення про зміну місця мешкання або реєстрації державному виконавця не надано,підстав для передачі виконавчого провадження до іншого відділу державної виконавчої служби за місцем мешкання боржника ,та відповідно,підстав нараховувати заборгованість виходячи із середньої заробітної плати для іншої місцевості у виконавця не було . Посилання позивача на те,що державному виконавцю було відомо про зміну місця мешкання ОСОБА_1 , адже постанова про повернення виконавчого документа стягувачу була надіслана за адресою АДРЕСА_2 , жодного відношення до нарахування заборгованості зі сплати аліментів,яка визначена станом на досягнення дитиною повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 ,не має,так як копія постанови про повернення виконавчого документа була надіслана 16 квітня 2018 року (після завершення виконавчого провадження та після досягнення дитиною повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 ) у відповідь на звернення ОСОБА_1 від 03 квітня 2018 року про надіслання такої постанови на зазначену ним адресу АДРЕСА_2 . Більш того, у попередньому зверненні ОСОБА_1 від 13 лютого 2018 року адреса заявника взагалі не зазначена. ОСОБА_1 ані суду першої інстанції,ані апеляційному суду не надано жодного підтвердження ,що він у період перебування на виконанні виконавчого провадження,повідомляв Мар*їнський районний ВДВС про зміну місця проживання, як того вимагає ч.4 ст.19 Закону України « Про виконавче провадження» . Посилання позивача на те,що при визначенні розміру заборгованості не враховано факт наявності у ОСОБА_1 двох малолітніх дітей та неприйняття судом першої інстанції доводів позивача про перебування в нього на утриманні дітей,також необґрунтовано. Заборгованість визначена станом на 20 вересня 2017 року. Позивачем не підтверджено факт існування рішення суду про зменшення розміру аліментів та жодних рішень судів про зменшення розміру аліментів,або зміну порядку виконання рішення, державному виконавцю станом на 20 вересня 2017 року не надавалося. Таким чином,у державного виконавця відсутні повноваження при нарахуванні розміру заборгованості визначати наявність змін сімейного,фінансового або матеріального стану боржника та самостійно зменшувати розмір аліментів,присуджених як частка від заробітку(доходу). Також, жодним нормативним актом не передбачено,що при визначенні розміру заборгованості виконавець враховує наявність інших дітей у боржника. ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судовому засіданні апеляційного суду проведеному в режимі відеоконференції ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги . У судове засідання апеляційного суду представник Мар*їнського районного ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) не з*явився, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом отримання 30 січня 2020 року телефонограми, зареєстрованої в журналі телефонограм №3.9-12 за № 292 ,шляхом отримання судової повістки,про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1.а.с.232,234,т.2.а.с.2 ). Надали суду заяву про можливість розгляду справи у відсутності представника відділу (т.1.а.с.246). У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не з*явилася, викликалася до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України,та відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України,з опублікуванням оголошення про виклик, вважається повідомленою про дату,час і місце розгляду справи (т.1.а.с.235). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача,перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах,визначених ст.367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.ч. 1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що 30 жовтня 2008 року державним виконавцем ВДВС Мар*їнського РУЮ відкрито виконавче провадження № 2421/9-08 з примусового виконання виконавчого документа № 2-2178-00, виданого Артемівським міським судом Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі ? частини на утримання дитини. З копії постанови від 05 березня 2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу , відповідно до п.5 ч.1 ст.37 Закону України « Про виконавче провадження» , по виконавчому провадженні № 9790126 , надісланої відділом Мар`їнського районного ВДВС ГТУЮ у Донецькій області 16 квітня 2018 року у відповідь на звернення ОСОБА_1 від 03 квітня 2018 року на адресу АДРЕСА_2 , вбачається, що боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,ІПН НОМЕР_1 ,адреса: АДРЕСА_1 . за зазначеною у виконавчому документі адресою не мешкає, місце його мешкання невідоме. Заборгованість зі сплати аліментів станом на 20 вересня 2017 року становить 78 105,33 грн. (а.с. 7). Згідно довідки-розрахунку № 14.41-17711 від 04 жовтня 2018 року, виданої за виконавчим листом № 2-2178/2000 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частини з усіх видів доходу щомісячно до повноліття дитини , наявна заборгованість у розмірі : станом на 20 вересня 2017 року сума аліментів, яка підлягала сплаті - 82 455,33 грн. Сплачено ОСОБА_1 всього за період з 01 вересня 2008 року по 20 вересня 2017 року 4350 грн. : за період з 01 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року - сплачено аліментів - 0 грн. За період з 01 січня 2009 року 31 грудня 2009 року - сплачено аліментів - 0 грн. За період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року - сплачено аліментів- 0 грн. За період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року - сплачено аліментів- 0 грн. 1 квартал 2012 року - сплачено - 400 грн.,2 квартал 2012 року -сплачено - 700 грн.,3 квартал 2012 року - сплачено-300 грн., 4 квартал 2012 року -сплачено-200 грн. 1 квартал 2013 року - сплачено - 250 грн.,2 квартал 2013 року -сплачено - 200 грн.,3 квартал 2013 року- сплачено-300 грн., 4 квартал 2013 року -сплачено - 550 грн. 1 квартал 2014 року - сплачено - 200 грн., 2 квартал 2014 року - сплачено - 250 грн.,3 квартал 2014 року - сплачено-200 грн., 4 квартал 2014 року -сплачено - 200 грн. 1 квартал 2015 року - сплачено - 0 грн., 2 квартал 2015 року -сплачено - 0 грн., 3 квартал 2015 року- сплачено-0 грн.,4 квартал 2015 року -сплачено-0 грн. 1 квартал 2016 року - сплачено - 0 грн.,2 квартал 2016 року -сплачено - 0 грн.,3 квартал 2016 року- сплачено-0 грн.,4 квартал 2016 року -сплачено-0 грн. 1 квартал 2017 року - сплачено -445 грн., 2 квартал 2017 року -сплачено - 90 грн.,3 квартал 2017 року (з 01.07.2017 року по 20.09.2017 року) - сплачено-55 грн.Сума фактично сплачених аліментів позивачем не оспорюється. Заборгованість становить - 78 105,33 грн. Розмір заборгованості по аліментам проведено на підставі ч. 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 2 ст. 195 Сімейного кодексу України, виходячи із середньомісячної заробітної плати по Мар`їнському району (а.с. 8). Згідно довідки № 51412 від 12 вересня 2018 року, виданої Богунським відділом державної виконавчої служби м. Житомир ГТУЮ у Житомирській області, при перевірці бази даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на 12 вересня 2018 року на примусове виконання виконавчих документів, за якими боржником є ОСОБА_1 , на виконання до відділу не надходило та не перебуває. Вирішуючи спір про розмір заборгованості зі сплати аліментів , за період з вересня 2008 року по 20 вересня 2017 року, апеляційний суд вважає необхідним звернути увагу на те, що питання аліментних обов`язків регламентується СК України, Законом України «Про виконавче провадження» та іншими підзаконними актами. Відповідно п.26 постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року « Про практику розгляду судами скарг на рішення,дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах « судам необхідно враховувати , що розмір заборгованості за виконавчим документом про стягнення аліментів державний виконавець повинен визначати,керуючись вимогами ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» ,відповідними нормами сімейного законодавства,а також постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 (з наступними змінами ) «Про перелік видів доходів,які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя,дітей,батьків,інших осіб». При цьому він не може вирішувати питання про повне або часткове звільнення від сплати заборгованості. Спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи. Залежно від предмета та суті вимог така заява може розглядатися у порядку,передбаченому розділом VII ЦПК ,або у позовному провадженні. Відповідно до ч.ч.3,9 ст.74 Закону України « Про виконавче провадження» ( в редакції на час відкриття виконавчого провадження , № 606-XIV від 21 квітня 1999 року - втратив чинність від 05.01.2017 року , поточна редакція -1404 VIII) розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку,встановленому Сімейним кодексом України . Спір щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку,встановленому законом. Згідно ст. 195 СК України ( в редакції на час відкриття виконавчого провадження ) заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не проводилося їх стягнення. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визнання її розміру, заборгованість визначається із заробітку ( доходу), який він одержує. Якщо платник аліментів не працює на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Відповідно до п.7.5.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.02.1999 №74/5, яка втратила чинність 18.01.2016, розмір заборгованості з аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості в твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник у цей період не працював, заборгованість визначається, виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Відповідно до ч.ч.3,8 ст.71 Закону України « Про виконавче провадження» (в редакції на час повернення виконавчого документа, № 1404 VIII від 02 червня 2016 року) визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. За положеннями ст. 195 СК України (із змінами, внесеними згідно із Законами № 2677-VI від 04.11.2010, № 1404-VIII від 02.06.2016; в редакції Закону № 2037-VIII від 17.05.2017, в редакції на час повернення виконавчого документа), заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Аналіз викладених норм вказує на те, що порядок розрахунку заборгованості з аліментів у період дії зазначених норм у разі, коли боржник на час виникнення заборгованості не працював, і не працює, - аналогічний та проводиться із середньої заробітної плати працівника даної місцевості. Тому, є неспроможними доводи апеляційної скарги щодо неправомірності здійсненого державним виконавцем розрахунку аліментів за період з вересня 2008 року по 20 вересня 2017 року, оскільки діюча на той час норма ст.195 СК України та зазначена Інструкція передбачали визначення розміру заборгованості аліментів для платника, який не працював на час виникнення заборгованості і не працює, виходячи із середньої зарплати працівника для даної місцевості. Під терміном «дана місцевість « враховуючи вимоги Закону України « Про виконавче провадження» слід розуміти місцевість на яку поширюються повноваження органу державної виконавчої служби,який здійснює виконання рішення про стягнення аліментів. Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначав про необхідність обчислення заборгованості по сплаті аліментів виходячи з середньомісячної заробітної плати в м.Житомирі,оскільки з 2012 року зареєстрований та проживає у вказаному місті. Законом України «Про виконавче провадження « зобов*язано сторін виконавчого провадження невідкладно,не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомляти виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником,а також про виникнення обставин,що обумовлюють обов*язкове зупинення вчинення виконавчих дій,про встановлення відстрочки або розстрочки виконання,зміну способу і порядку виконання рішення,зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження,а боржник-фізична особа-також про зміну місця роботи. Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 жодного повідомлення про зміну місця мешкання або реєстрації державному виконавця не надано,підстав для передачі виконавчого провадження до іншого відділу державної виконавчої служби за місцем мешкання боржника ,та відповідно,підстав нарахування заборгованість виходячи із середньої заробітної плати для іншої місцевості у виконавця не було,а тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про правильність нарахування заборгованості по аліментам ,виходячи з середньомісячної заробітної плати по Донецькій області . При цьому слід зауважити ,що позивач на підтвердження звільнення з 01 липня 2009 року та свого безробіття з вказаного часу , жодного документу не надав (трудова книжка , відомості про час роботи до 01 липня 2009 року , відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з вересня 2008 року по 20 вересня 2017 року,тощо) не надав ані суду першої інстанції,ані апеляційному суду . Посилання позивача на те,що державному виконавцю було відомо про його проживання у м.Житомирі спростовується матеріалами справи ,а саме ухвалою апеляційного суду Донецької області від 28 лютого 2017 року по справі (єдиний унікальний номер № 237/3545/16-ц,номер провадження 22-ц/775/435/2017 ) про скасування ухвали Мар*їнського районного суду Донецької області від 21 вересня 2016 року про тимчасове обмеження ОСОБА_1 ,який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у праві виїзду за межі України ,зі змісту якої вбачається , що в обґрунтування доводів скарги ОСОБА_1 зазначав ,що про зміну місця проживання з 2012 року у м.Житомирі , повідомити державного виконавця не мав змоги ,оскільки за весь час проживання у м.Красногорівка не знав про наявність виконавчого провадження. Проте,досліджені матеріали справи свідчать ,що позивачу з достовірністю було відомо про наявність судового рішення та зобов*язання у примусовому порядку виплати аліментів. Заперечуючи правильність розрахунку,позивач не надав доказів,які б його спростовували,та підтвердили дійсність його повідомлення державному виконавцю про зміну місця проживання. Відповідно до ч.3 ст.12 , ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Натомість позивач, заперечуючи розрахунок, намагається перекласти тягар доказування на іншу сторону виконавчого провадження, тоді як державний виконавець при здійсненні розрахунку заборгованості з аліментів діяв у передбачений законом спосіб та порядку. Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що розрахунок заборгованості по аліментам , здійснений державним виконавцем Мар*їнського районного ВДВС ГТУЮ у Донецькійй області Климович О.М., відповідає вимогам закону. У зв`язку з цим є правильним висновок суду першої інстанції про правомірність нарахування державним виконавцем заборгованості по аліментах, виходячи з середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 195 СК України (у редакції діючій до 08 липня 2017 року) та ч. 2 ст. 195 СК України (у редакції діючій з 08 липня 2017 року). Позивач по справі - боржник за виконавчим документом , всупереч приписам ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», не надав державному виконавцю відомостей про зміну місця проживання . Згідно ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ст.1, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» далі за тестом - Закон № 1404-VІІІ). Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Доказів на підтвердження того, що позивачем будь-яким засобом повідомлено Мар`їнський районний ВДВС ГТУЮ у Донецькій області про зміну місця проживання, суду не надано. Звертаючись до суду з позовом про зменшення аліментів на 50% та надання можливості погасити заборгованість,позивач фактично просить частково звільнити його від сплати заборгованості по аліментам. Як вбачається з позовної заяви , ОСОБА_1 як на підставу звільнення від сплати заборгованості по аліментам , посилався на зміну сімейного стану та необхідності утримання двох дітей від іншого шлюбу . З матеріалів справи вбачається,що 17 листопада 2009 року зареєстровано шлюб ОСОБА_1 і ОСОБА_8 . Після реєстрації шлюбу дружині присвоєне прізвище « ОСОБА_8 » (а.с. 60). Від шлюбу ОСОБА_1 має двох дітей : сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 22.23). Відповідно до ст. 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року суд, у випадках передбачених ст. 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам. З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. При цьому, слід звернути увагу на те, що це право, а не обов`язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя. Обставини, зазначені позивачем, а саме, зміна сімейного стану позивача та народження дітей, які перебувають на його утриманні, не звільняє його від обов`язку утримувати іншу дитину, яка з ним не проживає . Вказані позивачем обставини не є підставою для звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам, проте могли бути враховані при вирішенні питання щодо зміни розміру аліментів у відповідності до вимог ст.192 СК України ,однак як вбачається з матеріалів справи ,такі вимоги за час примусового стягнення позивачем ,у зв*язку з народженням дітей у іншому шлюбі не заявлялися. Позивач був обізнаний про свій обов*язок сплачувати аліменти у визначеному в рішенні розмірі. Належні,допустимі докази протилежного у цій справі відсутні. З матеріалів справи вбачається,що ОСОБА_1 допустив заборгованість по аліментам у зв*язку з їх неповною сплатою . Крім того,як вбачається з позовної заяви позивач не посилався на тяжку хворобу або іншу обставину,що має істотне значення,як на підставу для повного чи часткового звільнення від сплати аліментів. Інших обставин,які мають істотне значення у розумінні ст.197 СК України для звільнення платника аліментів від сплати заборгованості , ОСОБА_1 не навів та у порушення вимог ст.ст.12,13,76-81 ЦПК України не надав суду належних та допустимих доказів ,які свідчили про наявність у нього підстав для звільнення від сплати заборгованості по аліментам. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду,зводяться до хибного тлумачення норм права та переоцінки фактичних обставин . Рішення суду грунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержаням норм матеріального та процесуального права,а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Таким чином, суд першої інстанції при постановленні рішення повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам і дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Мар*їнського районного суду Донецької області від 08 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складений 14 лютого 2020 року. Судді: