Постанова 4817 № 607/2647/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/2647/20Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 33/817/94/20 Доповідач - Сарновський В.Я. Категорія - ч.2 ст.173-2 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 травня 2020 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. з участю, особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та його захисника Парубія І.М., потерпілої ОСОБА_2 та її представника Муж В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернопільського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пономаренко І.А. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 лютого 2020 року,- В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 гривень. Провадження в справі за ознаками ч.2 ст.184 КУпАП закрито, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Питання щодо судових витрат вирішено. Згідно постанови, ОСОБА_1 07 лютого 2020 року о 20 год. 30 хв. перебуваючи в п`яному вигляді по місцю свого проживання за адресою - АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 з котрою продовжує спільно проживати, під час якого чинив на неї моральний та психологічний тиск, виражався нецензурними словами, погрожував. Крім того, у відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №546575, ОСОБА_1 07 лютого 2020 року о 20 год. 30 хв. перебуваючи в п`яному вигляді по місцю свого проживання за адресою - АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 в присутності дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив вимоги ст.10 ЗУ "Про охорону дитинства". В апеляційній скарзі захисник просить скасувати оскаржувану постанову в частині визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП та закрити провадження у справі. Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято всупереч наявним у справі доказам. Свої вимоги мотивує тим, що вина його підзахисного не підтверджується жодними доказами, а навпаки як вбачається з показів потерпілої, саме вона почала конфлікт і намагалась спровокувати бійку, а після ігнорування ОСОБА_1 провокацій ОСОБА_2 , остання викликала поліцію. Також вважає, що заявниця є неврівноваженою, конфліктною особою і саме вона є ініціатором всіх сварок, що на його думку підтверджується її поведінкою в суді першої інстанції. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та доводи його захисника, які вважають причиною виклику потерпілою працівників поліції не насильство в сім`ї, а її намагання таким чином вплинути на вирішення питання поділу майна подружжя, а тому підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, пояснення потерпілої ОСОБА_2 та її представника, які вказали, що ОСОБА_1 систематично вчиняє насильство в сім`ї і вважають апеляційну скаргу безпідставною, а постанову суду законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження в адміністративній справі за ознаками ч.2 ст.184 КУпАП, в апеляційній скарзі не оскаржується, а тому перевірці в апеляційному провадженні не підлягає. Згідно ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції вказаних вимог закону не дотримався і його висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 ґрунтуються на неповному з`ясуванні обставин справи. Відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає у разі вчинення насильства в сім`ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї. Як вбачається з оскаржуваної постанови, суд визнав доведеним, що ОСОБА_1 07.02.2020 року о 20 год.30 хв перебуваючи в п`яному вигляді по місцю свого проживання за адресою - АДРЕСА_1 , чинив щодо своєї дружини моральний та психологічний тиск, висловлювався нецензурними словами, погрожував. Аналогічно викладено суть адміністративного правопорушення у складеному відносно ОСОБА_1 протоколі від 07.02.2020 року серія АПР18 №546574. Тобто, як при складанні протоколу про адмінправоворушення так і при винесення судового рішення не було встановлено однієї з обов`язкових ознак складу правопорушення за ст.173-2 КУпАП, а саме наслідок протиправних дій у вигляді того, що могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Також, суд вважав, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується частково поясненнями ОСОБА_1 наданими в судовому засіданні 13.02.2020р. Однак, такі висновки суду не підтверджуються наявними у справі доказами. Так, в матеріалах справи наявний протокол судового засідання і його звукозапис лише за 14.02.2020р. (а.с.43,52). Протокол судового засідання від 13.02.2020 року, в якому згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнав, що вживав алкогольні напої і спричинив конфлікт, в матеріалах справи відсутній. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 пояснив, що 07 лютого 2020 року алкогольних напоїв не вживав, у стані сп`яніння не перебував, в суді першої інстанції своєї вини у вчиненні домашнього насильства не визнавав і не визнає на даний час, ініціатором конфлікту була дружина, з якою протягом тривалого часу виникають конфліктні ситуації у зв`язку з їх розлученням і поділом майна. Отже, висновок суду про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства в п`яному вигляді підтверджується його поясненнями в судовому засіданні 13 лютого 2020 року є безпідставним. Достовірність написаних працівником поліції від імені ОСОБА_1 письмових пояснень з визнанням вини останній не підтвердив і їх не підписав. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про встановлення факту перебування ОСОБА_1 07 лютого 2020 року у стані алкогольного сп`яніння. Таким чином, єдиними доказами, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність складу правопорушення є показання ОСОБА_2 та складений на підставі її заяви та письмових пояснень протокол про адміністративне правопорушення. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції за наявності суперечливих показань ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в судовому рішенні не зазначив чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші, що свідчить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Також, суд першої інстанції не перевірив і не спростував повідомлену ОСОБА_1 версію про обставини події та її причини, що в свою чергу свідчить про неповне з`ясування обставин справи. Провести об`єктивну і повну перевірку вказаних обставин під час апеляційного розгляду неможливо через те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції було лише відібрано пояснення в потерпілої ОСОБА_2 , а будь-яких інших об`єктивних доказів винуватості ОСОБА_1 працівники поліції на місці події не зафіксували і до матеріалів справи не долучили. У зв`язку із наведеним в матеріалах справи немає належних та допустимих доказів, які би переконливо вказували на вчинення ОСОБА_1 дій зазначених у диспозиції ч.2 ст. 173-2 КУпАП та настання для потерпілої ОСОБА_2 наслідків, зазначених у цій статті. За таких обставин висновок суду першої інстанції, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП є безпідставним. Враховуючи встановлені під час апеляційного розгляду обставини, в даному випадку є законні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної постанови за ч.2 ст.173-2 КУпАП у зв`язку з недоведеністю складу адміністративного правопорушення та закриття провадження у даній справі згідно п.1 ст.247 КУпАП. На підставі наведеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Пономаренко І.А. задовольнити. Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 лютого 2020 року відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-2 КУпАП - скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити згідно п.1 ст.247 КУпАП . Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя