Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/2630/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/2630/19 пров. № А/857/2988/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Матковської З.М., за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року, ухвалене суддею Мандзій О.П. у м. Тернополі о 12:49, повний текст якого складений 21 січня 2020 року, у справі №500/2630/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій, - ВСТАНОВИВ: 18 листопада 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача - Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення щодо відмови у зарахуванні періоду роботи до загального стажу, оформлене листом від 05 серпня 2019 року №107/03, зобов`язати зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи в Микулинецькому комбінаті «Будіндустрія» з 29 липня 1975 року по 23 квітня 1976 року, в Луцькій прядильно-ткацькій фабриці з 18 липня 1980 року по 21 листопада 1980 року, в Микулинецькому комбінаті «Будіндустрія» з 24 грудня 1980 року по 10 серпня 1993 року та провести перерахунок пенсії з дати її призначення - з 04 січня 2018 року. В обгрунтування позовних вимог вказує на протиправність відмови пенсійного органу у врахуванні спірних періодів при призначенні пенсії, вказуючи на наявність у записах трудової книжки виправлень та нечитабельність печатки, оскільки спірні періоди підтверджуються достатніми доказами, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права працівника на соціальний захист. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, постановлею без виходу до нарадчлї кімнати, допущено заміну нанележного відповідача Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області належним - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи до загального стажу, яке оформлене листом від 05.08.2019 №107/03. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу роботи періоди роботи в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія" з 29.07.1975 по 23.04.1976, в Луцькій прядильно-ткацькій фабриці з 18.07.1980 по 21.11.1980, в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія" з 24.12.1980 по 10.08.1993 та провести перерахунок пенсії з 18.05.2019. Рішення мотивоване тим, що долученими позивачем доказами та показаннями, наданими свідками, підтверджено спірні періоди роботи позивача, що протиправно не враховані відповідачем до страхового стажу. Суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди до страхового стажу та провести перерахунок пенсії за віком, враховуючи шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ст.122 КАС України, з 18 травня 2019 року. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на помилковість висновків суду першої інстанції щодо зарахування спірних періодів роботи, оскільки записи в трудовій книжці за ці періоди не підтверджені первинними документами. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. Судом першої інстанції достовірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом трудової діяльності працював на різних підприємствах, що підтверджується відомостями трудової книжки від 15.04.1976 (а.с.16-18). З 04.01.2018 позивач перебуває на обліку в пенсійному фонді як отримувач пенсії за віком. При призначенні пенсії обрахований пенсійним органом страховий стаж роботи позивача становить 26 років 3 місяці 11 днів (а.с.19-22). 25.07.2019 позивач звернуся до відповідача із заявою про зарахування до загального стажу періодів роботи в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія" з 29.07.1975 по 23.04.1976, в Луцькій прядильно-ткацькій фабриці з 18.07.1980 по 21.11.1980 та в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія" з 24.12.1980 по 10.08.1993. Листом від 05.08.2019 №107/03 ОСОБА_1 повідомлено, що при призначенні пенсії до загального страхового стажу не враховано період роботи в Луцькій прядильно-ткацькій фабриці з 18.07.1980 по 21.11.1980, оскільки в трудовій книжці в записі про прийняття на роботу є виправлення, а підтверджуюча довідка про даний період роботи не була представлена. Одночасно не врахований період роботи в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія" з 29.07.1975 по 23.04.1976, оскільки в трудовій книжці в записі про звільнення з роботи є виправлення, а згідно довідки №03-11/Л-1019 від 22.11.2017, виданої архівним відділом Теребовлянської районної державної адміністрації, зазначено в наказі на прийняття на роботу прізвище - " ОСОБА_1 ", що не відповідає паспортним даним. Також не врахований період роботи в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія" з 24.12.1980 по 10.08.1993, оскільки нечитабельна проставлена в трудовій книжці на записі про звільнення з роботи печатка, а в довідці №03-11/Л-1019 від 22.11.2017 року, виданій архівним відділом Теребовлянської районної державної адміністрації, зазначено в наказі на звільнення з роботи прізвище - " ОСОБА_1 ", що не відповідає паспортним даним (а.с.15). Позивач, вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Згідно з п. 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-IV починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2018 року по 31 грудн 2018 року - не менше 25 років. Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувались до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, враховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Правомірність дій щодо відмови позивачу у врахуванні спірних періодів роботи при призначенні пенсії скаржник обгрунтовує неналежним оформленням записів трудової книжки. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення та дій суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч.1ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України). Так, пенсійним органом при призначенні пенсії ОСОБА_1 не враховано його періоду роботи в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія" з 29.07.1975 по 23.04.1976. Стаж роботи ОСОБА_1 в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія" з 29.07.1975 по 23.04.1976 підтверджується записами в трудовій книжці: відповідно до наказу №56 від 07.08.1975 позивача прийнято на роботу арматурником другого розряду (запис №1) та звільнено з роботи у зв`язку із призовом в ряди Радянської армії згідно з наказом №56 від 23.04.1976 (запис №2). Зі змісту листа №107/03 від 05.08.2019 слідує, що підставою для неврахування даного періоду є наявність виправлень у трудовій книжці, а згідно довідки №03-11/Л-1019 від 22.11.2017 року, виданої архівним відділом Теребовлянської районної державної адміністрації, зазначено в наказі на прийняття на роботу прізвище - " ОСОБА_1 ", що не відповідає паспортним даним. Судом встановлено, що таке виправлення полягає виключно у написанні цифри "1" у році "1976" в записі дати звільнення позивача з роботи, зробленого на підставі наказу від 23.04.1976, що не викликає жодних сумнівів у достовірності такого запису. Стаж роботи ОСОБА_1 в Луцькій прядильно-ткацькій фабриці з 18.07.1980 по 21.11.1980 підтверджується записами в трудовій книжці: відповідно до наказу №1981 від 17.07.1980 позивача прийнято на роботу електромонтером третього розряду (запис №8) та звільнено з роботи згідно з наказом №3723 від 25.11.1980 (запис №9). Відмовляючи позивачу у зарахуванні даного періоду роботи до загального стажу, у листі від 05.08.2019 №107/03 вказано про виправлення в трудовій книжці в записі про прийняття на роботу. Судом встановлено, що таке виправлення полягає у закресленні біля порядкового номеру запису про прийняття позивача 18.07.1980 на роботу в Луцькій прядильно-ткацькій фабриці на підставі наказу №1981 від 17.07.1980, що не впливає на чіткість та вірність даного запису та свідчить про протиправність дій відповідача. Стаж роботи ОСОБА_1 в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія" з 24.12.1980 по 10.08.1993, підтверджується записами в трудовій книжці: відповідно до наказу №144 від 27.12.1980 позивача прийнято на роботу електриком-ремонтником четвертого розряду (запис №10) та звільнено з роботи за власним бажанням (ст.38 КЗпП України) згідно з наказом №94 від 10.08.1993 (запис № 16). Підставою для відмови у зарахуванні даного періоду роботи позивача до загального стажу в листі від 05.08.2019 №107/03 пенсійним органом вказано про нечитабельність проставленої в трудовій книжці на записі про звільнення з роботи печатки, а в довідці №03-11/Л-1019 від 22.11.2017, виданій архівним відділом Теребовлянської районної державної адміністрації, зазначено в наказі на звільнення з роботи прізвище - " ОСОБА_1 ", що не відповідає паспортним даним. Відповідно до ст.1 Закону №1058-IV під страховим стажем розуміється період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV). Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встанолюється Кабінетом Міністрів України. Також, згідно ст.48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку №637). Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи. Дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, приймаються лише у випадку відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи. Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Також слід зазначити, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. Заперечуючи проти позовних вимог, пенсійний орган посилається на те, що ним обґрунтовано не прийнято до уваги спірні періоди, оскільки у записах за періоди з 29.07.1975 по 23.04.1976, з 18.07.1980 по 21.11.1980 допущені виправлення, а період роботи позивача з 24.12.1980 по 10.08.1993 засвідчений нечитабельною печаткою, вказані періоди не підтверджені первинними документами. Разом з тим, трудова книжка містить записи, які підтверджують періоди роботи ОСОБА_1 в Микулинецькому комбінаті «Будіндустрія» з 29 липня 1975 року по 23 квітня 1976 року, в Луцькій прядильно-ткацькій фабриці з 18 липня 1980 року по 21 листопада 1980 року, в Микулинецькому комбінаті «Будіндустрія» з 24 грудня 1980 року по 10 серпня 1993 року. Вказані записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, завірені підписом та печаткою роботодавця. Колегія суддів зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку обіймав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 (справа № 677/277/17). Також Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року (справа №490/12392/16-а) та від 04 вересня 2018 року (справа № 423/1881/17) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи не точними) щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано. При цьому, при вирішенні спору колегія суддів враховує, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах. Крім того, відповідачем безпідставно не взято до уваги довідку №03-11/Л-1019 від 22.11.2017, видану архівним відділом Теребовлянської районної державної адміністрації, посилаючись на зазначення згідно наданої довідки в наказі на звільнення з роботи прізвище - " ОСОБА_1 ", що не відповідає паспортним даним позивача, з огляду на відповідність періоду роботи та первинних документів, на підставі яких видана дана довідка, відомостям трудової книжки ОСОБА_1 . Відповідно до п. 17 Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. З огляду на те, що у архівній довідці №03-11/Л-1019 від 22.11.2017 міститься описка в частині зазначення прізвища позивача, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку щодо можливості підтвердження стажу роботи позивача на підставі показань свідків, які працювали з позивачем на одному підприємстві згідно записів їх трудових книжок (а.с.39-44, 46). Допитані судом першої інстанції у судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , підтвердили, що ОСОБА_1 разом із ними працював в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія" з 24.12.1980 по 10.08.1993. Слід зазначити, що пенсійним органом не вказано на існування будь-яких інших об`єктивних та законних підстав для відмови позивачу у перерахунку пенсії та не доведено неможливості врахування до страхового стажу спірних періодів. Разом з тим, згідно з ч.1, ч.2 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 3 цієї статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Оскільки законами з питань пенсійного забезпечення не встановлено інших строків звернення до суду за захистом порушених прав, до спірних правовідносин слід застосовувати положення ч. 2 ст. 122 КАС України, якими передбачено шестимісячний строк звернення до суду. Даною нормою визначено, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В контексті наведених правових норм, колегія суддів звертає увагу на те, що з самого визначення поняття пенсії слідує, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Водночас судом враховано, що у разі коли виплати є регулярними, про своє порушене право позивач дізнається при настанні дати проведення відповідної виплати. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. В даному випадку, позивачем не зазначено обґрунтованих причин пропущення строку звернення до адміністративного суду та не надано доказів на підтвердження того, що існували певні об`єктивні обставини, що перешкоджали йому скористатися правом на звернення до адміністративного суду у встановлений законом строк. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вірним способом відновлення порушеного права позивача є визнання відмови пенсійного органу у зарахуванні у страховий стаж ОСОБА_1 спірних періодів роботи протиправною та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії з врахуванням спірних періодів з 18 травня 2019 року. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року у справі №500/2630/19 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга З. М. Матковська Постанова складена в повному обсязі 26.05.2020.