Постанова 4852 № 160/28390/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 05 червня 2025 року м. Дніпросправа № 160/28390/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року (суддя О.С. Луніна) у справі № 160/28390/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила: - рішення Відділу призначення пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №047250012315 від 01 листопада 2023 року про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком - визнати протиправним; - зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області зарахувати період роботи позивачки в Марганецькому міському комбінаті побуту з 23.07.1981 по 04.01.1993 з урахуванням всіх періодів роботи згідно трудової книжки та повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за призначенням пенсії - з 16 лютого 2023 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачці безпідставно відмовлено у призначенні пенсії, оскільки протиправно не враховано до страхового стажу період роботи з 23.07.1981 по 04.01.1993 через те, що записи у трудові книжці мають помилки. Позивачка зазначає, що саме роботодавець несе відповідальність за оформлення трудової книжки, а недоліки оформлення не з вини працівника не можуть позбавляти її права на пенсію. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року адміністративний позов задоволено. Суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637. Суд встановив, що трудова книжка позивачки містить записи, що вона з 23.07.1981 по 04.01.1993 працювала в Марганецькому міському комбінаті побуту. Записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення містять посилання на накази, підписані директором закладу та завірені печаткою. Суд врахував, що обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів, а також, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів та ведення трудової книжки. Також з огляду на те, що саме не зарахування періодів роботи слугувало підставою для прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії за віком позивачці, суд вважав за необхідне, в порядку ч. 2 ст. 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в призначенні пенсії за віком №047250012315 від 01.11.2023 року . Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Скаржник вказує, що суд першої інстанції помилково вважав, що період з 23.07.1981 по 04.01.1993 слід зарахувати до страхового стажу позивачки, адже запис про звільнення з роботи здійснено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме дата звільнення не відповідає даті наказу на звільнення. Відтак, скаржник вважає, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії є правомірним. Звертає увагу, що позивачкою пропущений строк звернення до суду. Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка 16.02.2023 звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV. Заява позивачки та додані до неї документи розглянуті за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 047250012315 від 23.02.2023 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 16.02.2023 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи 29 років, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-IV. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2023 у справі № 160/14040/23, що набрало законної сили 17.10.2023, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 047250012315 від 23.02.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 на підприємстві «Завиток» з 05.01.1993 по 17.05.1996 та повторно розглянути заяву від 16.02.2023 про призначення пенсії за віком. 20.02.2024 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №74188074 за виконавчим листом №160/14040/23, виданого 06.12.2023 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу період роботи позивачки на підприємстві «Завиток» з 05.01.1993 по 17.05.1996 та повторно розглянути заяву від 16.02.2023 про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій №047250012315 від 01.11.2023 відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком. В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що згідно наданих позивачкою документів страховий стаж склав 21 рік 11 місяців 17 днів. До стажу роботи не зараховано: - період роботи в Марганецькому міському комбінаті побуту з 23.07.1981 по 04.01.1993 згідно трудової книжки від 28.07.1981 НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення з роботи здійснено з порушенням вимог пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: дата звільнення (04.01.1993) не відповідає даті наказу на звільнення (04.01.1992); - період з 23.07.1981 по 31.10.1992 згідно довідки від 13.12.2012 №031221, виданої правонаступником ВК ТОВ «Дебют», оскільки відсутній наказ на звільнення з роботи. Довідка про заробітну плату від 23.12.2021 №011212 не підтверджена первинними документами та не відповідає Додатку 5 Порядку ведення та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вважаючи рішення №047250012315 від 01.11.2023 протиправним, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав. Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. За правилами ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Таким чином, страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01 січня 2004 року. До 01 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж). Отже, до 01 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджені записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж. Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 цього Порядку в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до п.3 цього ж Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей про періоди роботи, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи. З матеріалів справи вбачається, що у трудовій книжці позивачки НОМЕР_1 наявні відомості про те, що позивачка з 23.07.1981 по 04.01.1993 працювала в Марганецькому міському комбінаті побуту. Період роботи з 23.07.1981 по 04.01.1993 не зарахований відповідачем до страхового стажу позивачки, оскільки дата звільнення 04.01.1993 не відповідає даті наказу про звільнення 04.01.1992. Суд першої інстанції надав належну оцінку доводам пенсійного органу з цього приводу, правильно зазначивши, що що обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів. У спірний період роботи позивачки порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, положення якої діяли до 29.07.1993. Відповідно до п.2.2 Інструкції № 162 до трудової книжки вносяться зокрема, відомості, про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (распорядження), а при звільненні - в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) п.2.3 Інструкції №

162. Відповідно до п.4.1 Інструкції № 162 при звільненні робочого або службовця всі записи про роботу, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Відтак, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця. Суд апеляційної інстанції з цього приводу враховує, що Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а. Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що спірні періоди роботи позивачки належним чином підтверджені відомостями трудової книжки, пенсійним органом не спростовані, отже підлягають зарахуванню до страхового стажу позивачки. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, в зв`язку з чим недотримання правил ведення трудової книжки не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи якій належить трудова книжка, та відповідно не може впливати на її особисті права. Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а, від 19.12.2019 у справі №307/541/17, згідно якої підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Окрім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до п.4.7 розділу ІV Порядку, який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Пенсійний орган, розглядаючи подану позивачкою заяву та додані до неї документи, не встановив суперечностей та невідповідності щодо дати звільнення 04.01.1993 у інших, поданих позивачкою документах. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що пенсійним органом неправомірно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивачки спірного періоду її роботи з 23.07.1981 по 04.01.1993. За таких обставин, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що спірне рішення №047250012315 від 01.11.2023 є протиправним та підлягає скасуванню. Стосовно строку звернення до суду. Наведеним вище п.4.7 розділу ІV Порядку № 22-1, передбачено, що орган, який призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати. Приписами ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулась до суду у жовтні 2024 року, а дізналась про спірне рішення №047250012315 від 01.11.2023 з АСВП лише у травні 2024 року. Доказів направлення спірного рішення №047250012315 від 01.11.2023 позивачці згідно положень Порядку №22-1 матеріали справи не містять. Відтак, суд апеляційної інстанції не приймає аргументи пенсійного органу про пропуск позивачкою строку звернення до суду, який визначено ст. 122 КАС України. Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні. Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі № 160/28390/24 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко суддя А.В. Суховаров