Постанова 4856 № 806/1500/16

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 806/1500/16 Головуючий суддя 1-ої інстанції -Сингаївський О.П. Суддя-доповідач - Іваненко Т.В. 26 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іваненко Т.В. суддів: Франовської К.С. Кузьменко Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 14 квітня 2017 року (місце ухвалення рішення - м. Житомир, повний текст складено - 14 квітня 2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, В С Т А Н О В И В : у квітні 2017 року позивач звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира із заявою про відстрочення виконання судового рішення, в якій просив відстрочити виконання судового рішення до моменту розгляду справи в суді касаційної інстанції або розстрочити виконання судового рішення наступним чином: зобов`язати сплачувати по 200 грн щомісячно до повного погашення суми в 5100 грн. Заява мотивована тим, що постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 11 січня 2017 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Постанова суду апеляційної інстанції була оскаржена до суду касаційної інстанції. В той же час невиконання постанови № 110-ф від 08 червня 2016 року, яка була предметом розгляду у даній справі, у десятиденний термін тягне зростання штрафних санкцій до 10200 грн. Оскільки, позивач є інвалідом 2 групи, не працює та має на утриманні дочку з трьома малолітніми дітьми, він не має можливості оплатити штраф відразу і в повному обсязі. Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 14 квітня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення відмовлено. Не погоджуючись, з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заяви у повному обсязі. В силу положень пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав. Вимогами частини 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Частинами 3 та 4 статті 378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Таким чином, підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Задоволення заяв про відстрочення або розстрочення виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин. Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернення учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 263 КАС України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо). Тобто, вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк тощо. Підставою для відстрочення виконання рішення, в розумінні статті 378 КАС України, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником. З огляду на відсутність передбачених критеріїв для визначення поважності таких підстав, прийняття відповідних рішень є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізує за власними переконанням, виходячи з конкретних обставин справи. Колегія суддів звертає увагу, що виконання рішення суду у даній справі полягає у визнанні правомірності прийняття оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, тобто позивач фактично просить відстрочити або розстрочити виконання постанови № 110-Ф від 08 червня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності. З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 14 квітня 2017 року слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 14 квітня 2017 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Іваненко Т.В. Судді Франовська К.С. Кузьменко Л.В.