Постанова 4851 № 520/9912/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2020 р.Справа № 520/9912/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Зеленського В.В., Суддів: Чалого І.С. , П`янової Я.В. , за участю секретаря судового засідання Олійник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2020, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 30.03.20 у справі № 520/9912/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 позовну заяву ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Індустріального відділу обслуговування громадян м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Індустріального відділу обслуговування громадян м. Харкова (сервісний центр) щодо ненарахування та невиплати пенсії позивачу з листопада 2016 року по теперішній час. Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Індустріальний відділ обслуговування громадян м. Харкова (сервісний центр) нарахувати та виплатити позивачу пенсію за період з березня 2016 року по теперішній час, в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць - допущено до негайного виконання. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 23.12.2019 Харківським окружним адміністративним судом у справі № 520/9912/19 видано виконавчий лист. ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у встановлений законодавством строк. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 у задоволенні заяви ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) про встановлення судового контролю відмовлено. Не погодившись з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2020, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій він, посилаючись на безпідставність, необґрунтованість та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 у справі №520/9912/19 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги заявник вказує на те, що ним здійснено усі можливі заходи для примусового виконання рішення суду, проте воно не виконується. Зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах може бути здійснене судом також після ухвалення рішення у справі, про що зазначено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 20.06.2018 у справі №800/592/17. Від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі також - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області) на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 частково виконане відповідачем: здійснено нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , у грудні 2019 нараховано та виплачено пенсію у межах одного місяця у сумі 2078,18 грн (за листопад 2016 року). Водночас, заборгованість за період із 01.112016 по 30.10.2019 нарахована (підтверджується випискою підсистеми призначення та виплати пенсії), проте, буде виплачена відповідно до окремого порядку з урахуванням пункту 15 постанови Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018. З урахуванням того, що у діях Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відсутня протиправна бездіяльність щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2019, апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін. Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовим розглядом установлено та матеріалами справи підтверджено, що 23.12.2019 позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області з заявою про відкриття виконавчого провадження. 26.12.2019 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та надано відповідачу 10 днів для виконання судового рішення з моменту отримання відповідної постанови. 02.03.2020 державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу на відповідача за невиконання рішення суду. У листі від 22.11.2019 відповідачем вказано, що звернуту до негайного виконання частину рішення відповідачем виконано, що не заперечується позивачем. Відповідно до розпорядження Кремінського відділу ППВП Рубіжанського ОУПФУ в Луганської області від 26.09.2019 особовий рахунок позивача знятий з обліку 01.10.2019, пенсію виплачено по 30.11.2016 у розмірі 2078,18 грн. Розпорядженням від 26.11.2019 рішення суду в частині негайного виконання виконано та підготовлено до нарахування на грудень 2019 року. Пенсію за період із 01.12.2016 по 31.10.2019 нараховано, але не сплачено. Уважаючи бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправною, позивач звернувся до суду із відповідною заявою. Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви позивача суд першої інстанції виходив із того, що у спірних відносинах відсутня протиправна бездіяльність відповідача щодо виконання рішення суду у даній справі, оскільки відповідач діяв на підставі та у межах чинного законодавства України. Водночас, посилається на те, що питання щодо встановлення судового контролю є диспозитивним правом суду і вирішено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2019. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено: судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України. З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України). Водночас, необхідним є встановлення існування в спірних правовідносинах обставин, з якими стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 3 квітня 2019 року у справі №820/4261/18. Колегія суддів ураховує, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 у цій справі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області у повному обсязі не виконане, оскільки на момент розгляду судами першої та апеляційної інстанцій повної виплати заборгованості зі сплати пенсії позивачу здійснено не було. Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріалами справи підтверджується вчинення відповідачем поступових дій, націлених на виконання рішення суду у цій справі в повному обсязі та, зокрема виконання його в частині здійснення нарахування пенсії позивача за відповідний період, визначення певної суми заборгованості та виплати пенсії щодо негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць. У суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду в подальшому, що в разі незастосування процесуальних заходів, про які просить заявник, таке судове рішення залишиться невиконаним. Доводи позивача, наведені у заяві, не надають достатніх підстав для застосування статті 382 КАС України з огляду на зазначене вище. Також суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. 25.04.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 335 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365", якою внесено зміни, зокрема, до пункту 15, згідно з яким орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Однак, на даний час Кабінетом Міністрів України не прийнято окремого порядку, що регулює питання соціальних виплат, які не виплачені за минулий період внутрішньо переміщеним особам. Колегія суддів ураховує, що відповідачем вжито конкретні заходи з метою виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2019: здійснено нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , у грудні 2019 нараховано та виплачено пенсію у межах одного місяця у сумі 2078,18 грн (за листопад 2016 року); заборгованість за період із 01.112016 по 30.10.2019 нарахована (підтверджується випискою підсистеми призначення та виплати пенсії), проте, не виплачена з урахуванням пункту 15 постанови Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018. Оскільки, відповідно до вимог статті 19 Конституції України, відповідач, як орган державної влади діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, колегія суддів уважає, що підстави для задоволення заяви про встановлення судового контролю відсутні. Фактична невиплата нарахованої заборгованості зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, повинні виплачуватися в окремому порядку. За відсутності такого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, рішення щодо зобов`язання відповідача подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Такий висновок узгоджується із позицію Верховного Суду висловленою у постанові від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19. За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 у справі № 520/9912/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.В. Зеленський Судді І.С. Чалий Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 26.05.2020 року