Ухвала КЦС ВС № 505/1157/17

Ухвала 25 травня 2020 року м. Київ справа № 505/1157/17 провадження № 61-8160ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Балтського районного суду Одеської області від 22 січня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ощадбанк» в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» та Акціонерного товариства «Ощадбанк» в особі Балтського відділення № 2822 Акціонерного товариства «Ощадбанк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 18 травня 2020 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Балтського районного суду Одеської області від 22 січня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України. У касаційній скарзі викладає клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Балтського районного суду Одеської області від 22 січня 2018 року та постанови Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року. ОСОБА_1 посилається на поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки копію повного тексту оскаржуваної постанови апеляційного суду від 27 лютого 2020 року отримано нею лише 17 березня 2020 року - під час дії карантину, оголошеного постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». На підтвердження зазначеного надає копію конверта апеляційного суду про направлення копії оскаржуваної постанови зі штрихкодовим ідентифікатором 6530007623047. Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України оголошено карантин. Відповідно до підпункту 3 пункту 12 розділу І Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України доповнено пунктом 3 наступного змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину». З матеріалів касаційного провадження убачається, що 21 квітня 2020 року ОСОБА_1 вперше звернулась із касаційною скаргою на рішення Балтського районного суду Одеської області від 22 січня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року. Зазначену касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року з підстав передбачених пунктом 1 частиною четвертою статті 393 ЦПК України, оскільки касаційна скарга не підписана заявником. Перевіривши доводи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Балтського районного суду Одеської області від 22 січня 2018 року та постанови Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року а додані до касаційної скарги матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки заявник після усунення недоліків касаційної скарги поданої вперше у розумний інтервал часу вдруге звернулась із касаційною скаргою. Разом із касаційною скаргою ОСОБА_1 подала заяву про відстрочення сплати судового збору до розгляду справи по суті, яку обґрунтовує тим, що наразі вона не має можливості працювати через обставини, що викликані протиепідемічними заходами, тому перебуває у скрутному матеріальному становищі . Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (KREUZ v. POLAND, № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року). Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони. До касаційної скарги не додано будь-яких доказів на підтвердження майнового стану ОСОБА_1 , які б свідчили про неможливість сплати нею судового збору, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити. За таких обставин, ОСОБА_1 необхідно надати докази, що підтверджують неможливість сплати судового збору за подання касаційної скарги або сплатити судовий збір з урахуванням наступного. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час подання позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено, що з 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1 600,00 грн. Згідно з підпунктом першим пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Враховуючи вищезазначене, судовий збір за подання цієї касаційної скарги становить 1 280,00 грн (1 600,00 грн х 0,4 х 200 %). Судовий збір має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; символ звітності банку -

207. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Крім того, касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Оскільки посилань на випадки, передбачені пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга ОСОБА_1 не містить, заявнику пропонується подати до Верховного Суду нову редакцію касаційної скарги, в якій навести конкретні обов`язкові підстави для касаційного оскарження із відповідним обґрунтуванням. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявникові строку для усунення недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Балтського районного суду Одеської області від 22 січня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Балтського районного суду Одеської області від 22 січня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року залишити без руху. Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали, але який не може перевищувати десять днів з дня закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в іншій частині касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя І. Ю. Гулейков