Постанова КЦС ВС № 199/9911/14-ц

Постанова Іменем України 20 травня 2020 року м. Київ справа № 199/9911/14-ц провадження № 61-13658св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Кузнєцова В. О., суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «ОТП Банк», особа, яка зверталася з апеляційною та касаційною скаргами - ОСОБА_3 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року у складі судді Макарова М. О., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») про визнання кредитного договору неукладеним в частині пункту 3 щодо ставки FIDR, недійсним в частині пункту 2 щодо річної бази нарахування процентів 360 календарних днів у році та визнання кредитного договору від 18 липня 2008 року № СМ-SМЕ302/263/2008 недійсним. В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 18 липня 2008 року між ним та ЗАТ «ОТП Банк» укладено кредитний договір № СМ- БМЕ302/263/2008. Дане кредитне зобов`язання забезпечене наступними угодами: договором іпотеки від 20 грудня 2006 року № РСL-302/421/2006 із змінами згідно договору про внесення змін та доповнень від 18 липня 2008 року № 1; договором поруки від 18 липня 2008 року № SR-SМЕ302/263/2008. У 2014 році позивач усвідомив, що банком вчиняються недобросовісні дії щодо нього й звернувся до фахівців-експертів. Відповідно до висновку експертного дослідження від 27 травня 2014 року № 51/36, позивач вказував на наступні порушення банку: фіксований відсоток плаваючої процентної ставки в додатковому договорі № 1 до кредитного договору від 18 липня 2008 року № СМ-SМЕ302/263/2008 визначений неоднозначно, оскільки у тексті додаткового договору розмір відсоткової ставки визначений цифрами 6,9 %, а прописом 6,54 %. Також експертом встановлено, що згідно Додатку № 1 «Графік повернення кредиту та сплати відсотків» від 07 квітня 2009 року зазначено, що відсоткова ставка становить 7,0 % та 14,5 %, що не відповідає умовам договору від 18 липня 2008 року № СМ-8МЕ302/263/2008, в якому розмір ставки FIDR не визначений, а фіксований відсоток становить 6,9 % або 6,54 %. Процентна ставка FIDR за кредитним договором є невизначеною та залежить від низки чинників, які неможливо передбачити та врахувати на період дії кредитного договору до 18 липня 2023 року. Аналізуючи умови договору розмір процентної ставки встановити не вдається за можливе. Також відсотки за кредитним договором були штучно збільшені на 1,39 % чи 1,67 % у високосний рік, що призвело до фактичного завищення нарахування відсотків на суму 8 869,21 доларів США за весь період кредитування з 18 липня 2008 року по 18 липня 2023 року, про що позивача не було повідомлено банком. Пункт 2 кредитного договору щодо встановлення річної бази нарахування відсотків у 360 календарних днів є недійсним. Також позивач посилається на те, що на момент укладення кредитного договору ЗАТ «ОТП Банк» ні в самому кредитному договорі, ні в додатку № 1 «Графік повернення кредиту та сплати відсотків» не були проведені розрахунки сукупної вартості кредиту, реальної відсоткової ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту. Позивачем сплачено грошові кошти на загальну суму 99 023,36 доларів США та 6 103,28 грн, в тому числі: 99 023,36 доларів США на користь ПАТ «ОТП Банк» в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору від 18 липня 2008 року № СМ-SМЕ302/263/2008; 4 840,30 грн на користь ПАТ «ОТП Банк», як комісія за видачу кредиту; 763,41 грн. на користь ПАТ «ОТП Банк», як додаткова комісія за зміну умов договору; 306,03 грн на користь ПАТ «ОТП Банк», як пеня по кредитному договору; 193,54 грн на користь страхових компаній, як страхові платежі за страхування від нещасного випадку позичальника банку. Вказані платежі є надмірно сплаченими та завчасно неузгодженими сторонами. Таким чином, просив суд визнати кредитний договір неукладеним в частині пункту 3 щодо ставки FIDR, також недійсним в частині пункту 2 щодо річної бази нарахування процентів 360 календарних днів у році, а також визнати кредитний договір від 18 липня 2008 року № СМ-SМЕ302/263/2008 недійсним. Короткий зміст судових рішень Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2015 року визнано недійсним кредитний договір від 18 липня 2008 року, укладений між ЗАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_1 . Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2015 року скасовано заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2015 року та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк» про визнання кредитного договору неукладеним у частині, недійсним у частині та в повному обсязі. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2015 року залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2015 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк» про визнання кредитного договору неукладеним та недійсним. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року повернуто ОСОБА_3 апеляційну скаргу на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2015 року. Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що остання не брала участі у справі, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про її права та обов`язки не вирішувалось. Крім того, питання за позовними вимогами ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк» про визнання кредитного договору неукладеним та визнання договору недійсним вже остаточно розглянуті та вирішені. Аргументи учасників справи Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів У вересні 2019 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про повернення апеляційної скарги, оскільки оскаржуваним рішенням суду першої інстанції порушені її права та інтереси, так як заявника не залучено до участі у справі в якості третьої особи, а вона є поручителем за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_1 та банком. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У листопаді 2019 року ПАТ «ОТП Банк» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувану ухвалу залишити без змін. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. Указана справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами Установлено, що заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2015 року визнано недійсним кредитний договір від 18 липня 2008 року, укладений між ЗАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_1 . Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2015 року заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2015 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2015 року залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2015 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк» про визнання кредитного договору неукладеним та недійсним. У серпні 2019 року, ОСОБА_3 , як особа яка не брала участі у суді першої інстанції оскаржила в апеляційному порядку заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2015 року. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року повернуто ОСОБА_3 апеляційну скаргу на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2015 року.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року). Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_3 указувала на те, що вона не брала участі у справі, однак суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та обов`язки, оскільки виніс рішення щодо кредитного договору по якому вона є поручителем. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_3 звернулася до суду як особа, яка не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про її права та інтереси (частина перша статті 352 ЦПК України). Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. Якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю. Отже, суду апеляційної інстанції необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , а у разі з`ясування, що судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України. Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц, провадження № 61-41547сво18. Апеляційний суд наведеного не врахував, не застосував пункт 3 частини 1 статті 362 ЦПК України, та зробив передчасний висновок про те, що оскаржуваним рішенням місцевого суду не порушено права ОСОБА_3 , фактично надав оцінку доводам апеляційної скарги по суті, що можливо лише в межах відкритого апеляційного провадження, з дослідженням усіх обставин справи та оцінкою доказів на підтвердження чи спростування доводів ОСОБА_3 про порушення її прав оскаржуваним судовим рішенням. Доводи апеляційної скарги мають бути перевірені та оцінені під час розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні. З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими, тому ухвала суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає провадженню у справі, підлягає скасуванню. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України). У зв`язку з допущеними апеляційним судом порушеннями норм процесуального права, оскаржувану судову ухвалу необхідно скасувати і направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Щодо розподілу судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий судовий розгляд та не ухвалює нове рішення, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. О. Кузнєцов Судді: В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов