LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4818637/127/20

від 25.05.2020 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Заочне рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 02 квітня 2020 року -змінити.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 637/127/20 Провадження № 22-ц/818/3227/20 25 травня 2020 року м.Харків Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Овсяннікової А.І. суддів - Коваленко І.П., Котелевець А.В. учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» відповідач ОСОБА_1 розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 02 квітня 2020 року в складі судді Тордія Е.Н. по справі № 637/127/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- ВСТАНОВИВ: У лютому 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначає, що 10 березня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитним договором з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. У зв`язку з порушенням позичальником зобов`язань за кредитним договором станом на 26 грудня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 12 263,91 грн., з яких: заборгованість за кредитом (тіло кредиту) - 4 641,89 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 5 971,83 грн.; пеня - 590 грн.; штраф (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 560,19 грн. Просить стягнути вказану заборгованість з відповідача у судовому порядку. Справа розглянута за відсутності сторін. Заочним рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 02 квітня 2020 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 10 березня 2011 року у розмірі 4 641,89 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення мотивовано тим, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Стягненню підлягає лише тіло кредиту. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду в частині незадоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. В іншій частині рішення залишити без змін. Зазначає, що відповідач при укладенні кредитного договору був належним чином повідомлений про умови кредитування, про що свідчить довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка міститься в матеріалах справи. У цій довідці, підписаній ОСОБА_1 , вказано тип кредитної лінії, пільговий період (30 днів), базова відсоткова ставка за користування кредитом - 3% в місяць (36% річних), розмір та строк внесення щомісячних платежів, розмір комісії за зняття готівки, розмір та порядок пені за несвоєчасне погашення заборгованості, розмір штрафу при порушенні строків платежів за грошовим зобов`язанням. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Колегія суддів, вислухав суддю - доповідача, дослідив матеріали справи та обговорив доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню. Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 10 березня 2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір б/н про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.9). За умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг. Згідно наданого банком розрахунку заборгованості у зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором станом на 26 грудня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 12 263,91 грн., з яких: заборгованість за кредитом (тіло кредиту) - 4 641,89 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 5 971,83 грн.; пеня - 590 грн.; штраф (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 560,19 грн.(а.с.5-8) Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з тих обставин, що стягненню підлягає лише заборгованість за тілом кредиту, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, долучені до позовної заяви, не погоджені відповідачем. Повністю погодитися з таким висновком колегія суддів не може, оскільки він не відповідає обставинам справи і вимогам закону. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Банк свої вимоги виконав, надавши кредитні кошти шляхом відкриття карткового рахунку. Позивачем надано довідку, з якої вбачається, що ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 10 березня 2011 року отримав кредитні картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 зі строком дії останньої до останнього дня листопада 2021 року (а.с.83). ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, про що свідчать виписки по картам, проте умови договору належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість. В матеріалах справи міститься виписка з рахунку позичальника, що відображає деталі операцій, проведених з використанням кредитних коштів, сум відповідних операцій та залишок на картці після відповідних операцій, що не спростовані відповідачем. (а.с.77-81) Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції обмежився лише посиланням на те, що в кредитному договорі, підписаному відповідачем, не були погоджені умови кредитування, зокрема розмір відсотків за користування кредитом, пені та штрафів. Вказані обставини спростовуються матеріалами справи. Окрім анкети-заяви, відповідно якої ОСОБА_1 виявив бажання отримати кредит шляхом встановлення ліміту на кредитну картку, банком також було долучено до позовної заяви довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти від 10 березня 2011 року, яка містить особистий підпис відповідача. Указаною довідкою, з умовами якої погодився відповідач, передбачена базова процентна ставка в місяць - 3 %, розмір щомісячних платежів, строк їх внесення, розмір комісій, штрафів, пені, тощо. (а.с.10) Тобто сторони визначили у письмовому вигляді умови користування кредитними коштами. Разом із цим, із розрахунку заборгованості вбачається, що банком в односторонньому порядку була підвищена процентна ставка з квітня 2015 року. Як на підставу зміни процентної ставки позивач посилався на Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, розміщені на його сайті, які не можуть бути доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. Беручи до уваги, що відповідач допустив прострочення сплати заборгованості 26 березня 2017 року, обумовлена сторонами процентна ставка становить 3% на місяць (0,1% в день), за період 26 березня 2017 року по 26 грудня 2019 року мають бути нараховані відсотки у сумі 4688,31 грн., ( 4641,89 грн .(тіло кредиту) х 0,01 (відсотки за день) /100 х 1010 (кількість днів прострочених відсотків). Із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем на погашення заборгованості за відсотками було сплачено 3 435,43 грн. (колонка 11). З відповідача підлягають стягненню відсотки за користування кредитом у сумі 1 252,88 грн. (4 688,31 грн.-3 435,43 грн.) Що стосується вимог про стягнення пені та штрафів, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року по справі № 6-2003цс15. Отже, підстави для стягнення штрафів з відповідача за умови нарахування пені відсутні, оскільки це є подвійним стягненням. У довідці про умови кредитування зазначено, що розмір пені становить 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. на місяць. Згідно розрахунку заборгованості пеня нараховувалась банком за період з березня по грудень 2019 року (10 місяців), вона підлягає стягненню із ОСОБА_1 у сумі 464,18 грн. (4641,89 грн. х1% /100 х 10 місяців). Таким чином загальна сума заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на корить АТ КБ «ПриватБанк» становить 6 358,95 грн., з яких : 4641,89 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1252,88 грн. - відсотки за користування кредитом, 464,18 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості. На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що місцевим судом при ухваленні рішення не повно було з`ясовано фактичні обставини справи та норми закону, що регулюють дані правовідносини, з огляду на що рішення суду першої інстанції підлягає зміні. В частині задоволених позовних вимог про стягнення тіла кредиту рішення не оскаржувалось і судом апеляційної інстанції не переглядалось. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст. ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Заочне рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 02 квітня 2020 року -змінити. Збільшити суму стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 10 березня 2011 року з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» з 4641,89 до 6 358,95грн., з яких : 4641,89 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1252,88 грн. - відсотки за користування кредитом, 464,18 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судовий збір за подання позовної заяви 1004,96 грн. та за подання апеляційної скарги 1507,44 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 25 травня 2020 року. Головуючий - А.І. Овсяннікова Судді: І.П. Коваленко А.В. Котелевець

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»