Постанова Сумський апеляційний суд № 576/2504/19

Справа №576/2504/19 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сапон О. В. Номер провадження 33/816/167/20 Суддя-доповідач Матус В. В. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2020 року суддя Сумського апеляційного суду Матус В. В. ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 14 лютого 20120 року, якою на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн., - В С Т А Н О В И В: Згідно постанови судді, 16 листопада 2019 року о 2 год. 12 хв. по вул. Терещенків в м. Глухів, водій ОСОБА_1 керував мопедом «Honda Dio» у стані алкогольного сп?яніння, чим порушив п. 2.9 «А» Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з прийнятою постановою судді та просить її скасувати, як незаконну, а провадження по справі закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення Свої вимоги обґрунтовує тим, що в справі відсутнє свідоцтво про державну повірку «Alkotest 6820 ARKM 0648», тому його результати не можуть бути належними та допустимими. В матеріалах справи відсутні докази керування транспортним засобом. Вважає, що суддя суду першої інстанції допустив порушення його права на захист, оскільки безпідставно здійснив розгляд справи у його відсутність. Про день та час розгляду провадження у порядку апеляційної процедури ОСОБА_1 було проінформовано, при цьому клопотання про відкладення не надійшло, а його участь в розгляді провадження судом апеляційної інстанції при перевірці судового рішення, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Перевіривши матеріали справи та доводи поданої апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов?язаний з?ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з?ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за вказане правопорушення настає у разі керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння, а так само за відмову осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан такого сп`яніння. Розглядаючи справу, суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тому вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Факт скоєння вказаного правопорушення за обставин, викладених в постанові суду, підтверджується зібраними доказами, які були всебічно, повно досліджені судом першої інстанції, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 145910 № 145910 від 16 листопада 2019 року, який за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП і сумнівів не викликає (а. с. 1); поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 3 - 4), які пояснили, що саме у їх присутності водієві ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на місці зупинки або ж у медичному закладі, однак останній погодився пройти огляд на місці за допомогою приладу «Аlcotest Drager», який показав позитивний результат - 1,02 ‰. Їхати до медичного закладу водій відмовився; роздруківкою висновку «Alcotest Drager» (а. с. 5), згідно якого у водія ОСОБА_1 було виявлено позитивну пробу на алкоголь - 1,02 ‰; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів (а. с. 6), у якому зазначені виявлені у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, у присутності двох свідків погодився на місці зупинки пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп?яніння за результатами якого було встановлено позитивну пробу - 1,02 ‰; диском з відеозаписами боді-камер працівників патрульної поліції (а. с. 8), на файлах яких зафіксований факт пропонування водієві ОСОБА_1 пройти огляд на встановлення факту сп?яніння. На що останній погодився, при цьому на запитання працівників поліції, що до підстав керування транспортними засобом в стані сп?яніння водій не зміг пояснити винятковості таких причин. Факт проходження огляду водієм ОСОБА_1 відбувався в присутності 2 свідків. Факт проведення огляду працівниками поліції на місці зупинки і виявлення стану алкогольного сп`яніння не заперечується і самим ОСОБА_1 . За таких обставин, суддя дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 , керував транспортним засобом в стані алкогольного сп?яніння, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Безпідставним є посилання ОСОБА_1 на те, що в справі відсутні докази факту керування ним транспортним засобом, оскільки на відеозаписах зафіксовано не лише факт проходження ОСОБА_1 огляду на встановлення стану алкогольного сп?яніння, а й факт визнання ним керування моторолером. Крім того, факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 підтвердив не лише працівникам поліції, а й свідкам оскільки огляд він проходив саме як водій. Наведені обставини свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - керування транспортними засобами особою в стані алкогольного сп`яніння, а невизнання останньою в апеляційній скарзі та в суді апеляційної інстанції своєї вини у вчиненні правопорушення за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, судом розцінюється як спроба уникнути адміністративної відповідальності та адміністративного стягнення за його вчинення. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, як про те ставить питання апелянт, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Твердження апеляційної скарги про обмеження права на захист через розгляд справи суддею у відсутність ОСОБА_1 за наявності клопотання останнього про відкладення розгляду справи є безпідставними, виходячи з наступного. Так, право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним. Право на суд, може бути обмеженим настільки, щоб не було порушено саму сутність цього права, тобто, обмеження повинні мати законну мету і зберігати пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями. Також, відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності своєчасно дізнатись про результати судового розгляду. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 знав про розгляд справи судом відносно нього, оскільки 29 листопада 2019 року направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи призначене на 3 грудня 2019 року. Після цього, судом неодноразово направлялися судові повістки про нову дату судового засідання (а. с. 13 - 16; 19 - 20; 27 - 28), однак всі вони поверталися не врученими з позначкою за закінченням строку зберігання. Крім того, 3 лютого 2020 року (а. с. 21 - 26), 13 лютого 2020 року (а. с. 30 - 31) від ОСОБА_1 на електронну адресу суду надходили клопотання про відкладення розгляду справи на інші дати через його лікування. Разом з тим, на думку суду апеляційної інстанції, суддею суду першої інстанції обґрунтовано здійснено розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , оскільки саме правопорушення мало місце 16 листопада 2019 року, а судове рішення прийнято по справі 14 лютого 2020 року, тобто за декілька днів до закінчення, передбаченого ст. 38 КУпАП строку для накладення адміністративного стягнення. При цьому, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості відвідувати судові засідання, а ходом судового розгляду справи не цікавився. Що стосується клопотань про відкладення розгляду справи на інші дати та медичних довідок, які були долучені до них, то останні викликають обґрунтовані сумніви в їх справжності, оскільки спочатку ОСОБА_1 надає документи про проходження курсу лікування стаціонарно, що перешкоджає йому прибути у судове засідання, а потім надає роздруківки сторінок свого закордонного паспорту що до підтвердження факту перетину ним державного кордону між Україною та РФ. Таким чином, ОСОБА_1 не було наведено переконливих мотивів порушення суддею його процесуальних прав. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу і на рішення від 29 червня 2007 року по справі «О?Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O?Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов?язки у правовому полі», а тому ОСОБА_4 як водій транспортного засобу, крім передбачених законодавством України прав, має певні обов`язки, які мають дотримуватися при експлуатації автомобіля за будь-яких обставин. Не є обґрунтованим і доводи апеляційної скарги з приводу того, що оскільки в справі відсутнє свідоцтво про державну повірку «Alkotest 6820 ARKM 0648», тому його результати не можуть бути належними та допустимими, оскільки з роздруківки висновку «Alcotest Drager» (а. с. 5) вбачається, що останнє його калібрування мало місце 2 серпня 2019 року. Вище зазначений газоаналізтор зареєстрований в Україні згідно «Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення» від 09 листопада 2004 року № 1497, крім того, даний прилад відноситься до засобу вимірювальної техніки та дані про нього містяться у Державному реєстрі вимірювальної техніки, який є відкритим і загально доступним. Оскільки наказ Міністерства внутрішніх справ України від 01 березня 2010 року № 33, який визначав спеціальні технічні засоби для проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану алкогольного сп?яніння, в тому числі, «Драгер», втратив чинність відповідно до статей 3, 16, 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», абзацу п`ятого частини першої статті 5 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 2016 року № 94 «Про затвердження Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки», таким чином використання «Драгеру» можливо за його вчасної калібровки та наявності про нього запису в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки. На даний час законодавством не передбачено наявність свідоцтва про державну повірку, як підставу для можливості використання приладу. Таким чином, оскільки дані про калібровку приладу наявні у справі, а в самому Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки, також є запис про такий прилад, тому у працівників поліції були всі підстави для застосування такого приладу. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 судом першої інстанції накладено у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з дотриманням вимоги ст. ст. 33 - 35 КУпАП, і є достатнім для досягнення мети адміністративного стягнення, зокрема виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нею нових правопорушень. Враховуючи викладене вважаю, що постанова суду є законною і обґрунтованою, а тому законних підстав для її скасування, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не вбачається. На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд - П О С Т А Н О В И В: Постанову судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 14 лютого 2020 року про накладення стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік - залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуМатус В. В.