Постанова 4820 № 686/19656/19

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/19656/19 Провадження № 22-ц/4820/642/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Грох Л.М. секретар судового засідання Дубова М.В. з участю: представника позивача та третіх осіб на стороні позивача, представника відповідача - Акціонерного товариства «Альфа-банк» розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/19656/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2020 року у складі судді Козак О.В. по цивільній справі ОСОБА_1 до Державного реєстратора Хмельницького бюро технічної інвентаризації Дубас Олени Олександрівни, Акціонерного товариства «Альфа-банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в : В липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 45390762, прийняте Державним реєстратором Хмельницького бюро технічної інвентаризації Дубас Оленою Олександрівною 06 лютого 2019 року. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначала, що 08 серпня 2008 року між нею та АКБ СР «Укрсоцбанк» (правонаступником прав та обов`язків якого є АТ "Укрсоцбанк") було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг №880/248-ГД 35, відповідно до п.1 якого Кредитор зобов`язується надавати Позичальнику грошові кошти в межах загального ліміту, що встановлюється в сумі 30000 доларів США, а Позичальник зобов`язується повернути кредит у строки та на умовах, визначених цим договором, сплачувати проценти в розмірі, що передбачені у Додаткових угодах до цього договору, але в будь-якому разі, не більше 15% річних в доларах США. Крім того, в рахунок забезпечення виконання позичальником власних зобов`язань за кредитним договором, 08 серпня 2008 року між нею, ОСОБА_3 та ОСОБА_3 та АКБ СР «Укрсоцбанк» укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Папкою Т.В., зареєстрований в реєстрі за номером 4628, згідно з умовами якого іпотекодавці передають в іпотеку АКБ СР «Укрсоцбанк» наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 та на праві власності належить ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно. Позивач посилалася, що 04 лютого 2019 року рішенням державного реєстратора Хмельницького бюро технічної інвентаризації Дубас О. О. звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , шляхом її передачі АТ «Укрсоцбанк» у власність, а підставою для прийняття зазначеного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є договір іпотеки від 08 серпня 2008 року, зареєстрований в реєстрі за номером 4628. Проте, на думку позивача, оскаржуване рішення державного реєстратора прийнято з порушення вимог ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та п.1 ч.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та не дотримано вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку». Крім того, за наслідками прийнятого рішення відбулося примусове стягнення майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Протокольною ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2020 року залучено до участі в справі в якості відповідача замість АТ «Укрсоцбанк» його правонаступника АТ «Альфа-Банк». Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. ОСОБА_1 не погодилася з таким рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу в якій вказує, що воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що судом не прийнято до уваги, факт відсутності документа, який підтверджує наявність факту завершення 30-ти денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя, а це є доказом, що процедура звернення стягнення на предмет іпотеки банком була порушена, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора. Крім того, банком не було надано висновку про оцінку майна, який відповідає вимогам законодавства про оцінку майна іпотеки,оскільки наданий висновок виготовлений ТОВ «Незалежна експертна компанія» на замовлення АТ «Укрсоцбанк», був виготовлений експертом методичним підходом оцінки майна, без проведення огляду або обстеження об`єкта оцінки, що вказує на наявність підстав для визнання дій суб`єкта оціночної діяльності по проведенню оцінки майна протиправними. Апелянт зазначає, що істотною умовою набуття іпотекодержателем права власності на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» є оцінка предмета іпотеки, яка відповідає вимогам законодавства щодо оцінки майна, а висновок (звіт) про оцінку вартості предмета іпотеки на момент реєстрації права власності на нього банком, державному реєстратору не подавався, що є ще одним порушенням процедури звернення стягнення на предмет іпотеки та підставою для скасування рішення державного реєстратора. Також посилається ОСОБА_1 , що судом при вирішенні даної справи не враховано дію мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті та наслідки прийнятого рішення державного реєстратора у вигляді примусового відчуження майна без згоди власника. З огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. АТ «Альфа-Банк» (правонаступник АТ «Укрсоцбанк») подало відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що посилаючись на дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» апелянт не звертає увагу, що спосіб реєстрації права власності на підставі погодженого добровільно сторонами іпотечного застереження проводиться в позасудовий спосіб, крім того вказаний Закон передбачає примусове стягнення нерухомого житлового майна на підставі рішення суду, тому дія цього Закону не може бути застосована як підстава відмови у державній реєстрації права власності. Крім того, позивачу було надіслано повідомлення від банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості, тобто прощення решти боргу є свідчення того, що за рахунок предмета іпотеки буде повністю погашено заборгованість за кредитним договором, що не дає підстав застосовувати п. 2 частини першої ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункту 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержуваним стягувачем від реалізації предмета іпотеки. Крім того, позивачем не надано жодного доказу використання спірної квартири як місця свого постійного проживання, а також відсутності іншого нерухомого майна, яке придатне для проживання. Також, представник АТ «Альфа-Банк», просить врахувати, що єдиним належним способом захисту у вказаних категоріях справ є не скасування рішення державного реєстратора, а скасування запису про державну реєстрацію, отже позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх порушених прав. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та зміні мотивувальної частини рішення щодо підстав відмови в позові. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права. Так судом встановлено, що 08 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступник якого АТ «Альфа-банк» та ОСОБА_1 було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № 880/248-ГД35, відповідно до умов якого банк надає ОСОБА_1 кредит в межах загального ліміту в сумі 30 000 доларів США, протягом періоду з 8 серпня 2008 року по 7 серпня 2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 % річних. Кредит може надаватись на різні цілі, конкретна сума, що надається за цим договором, визначається у додаткових угодах до цього Договору. Кредит повинен бути повністю повернутий кредитору у кінцеві терміни, що визначаються у Додаткових угодах до цього договору, але в будь-якому разі не пізніше останнього дня строку дії загального ліміту кредитування. Конкретні умови кредитування, зокрема валюта, сума, мета, строк форма надання грошових коштів, розмір процентної ставки та спосіб погашення зобов`язання визначаються Додатковими угодами, які є невід`ємними частинами договору, які і визначають конкретні умови кредитування. В цей же день 08 серпня 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 880/248-РК74 до Генерального договору про надання кредитних послуг № 880/248-ГД35, за умови якої кредитор надає позичальнику кредит на поточні витрати в сумі 30 000 доларів США, зі сплатою за користування кредитними коштами в розмірі 15 % річних, кредит надається на строк з 8 серпня 2008 року по 7 серпня 2018 року включно, повернення кредиту здійснюється рівними частинами в сумі 25 доларів США не пізніше 5 числа кожного місяця та з кінцевим терміном погашення за кредитом не пізніше 07.08.2018 року. Детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне подорожчання кредиту наведено в Додатку № 1 до Додаткової угоди. На забезпечення виконання зобов`язань за даним кредитним договором між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» правонаступник якого АТ «Альфа-банк» в цей же день було укладено договір іпотеки, за умовами якого співвласники квартири ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності по 1/3 частині на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.07.2008 року, виданого управлінням комунального майна Хмельницької міської ради, на підставі розпорядження від 10.07.2008 року. За п.п. 4.1, 4.5 договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені вимоги шляхом звернення на предмет іпотеки. Іпотекодрежатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки кількома способами, один з яких шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленою ст. 37 Закону України «Про іпотеку». В зв`язку із невиконанням зобов`язань за кредитним договором, 10 вересня 2018 року АТ "Укрсоцбанк" на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 було направлено повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням. В даному повідомленні банк вимагав від іпотекодавців сплатити борг за забезпеченим іпотекою кредитним договором від 08 серпня 2008 року, який станом на 28 серпня 2018 року складав 71821,87 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 28.08.2018 року складає 2002770,08 грн., з яких прострочена заборгованість по кредиту 29000 доларів США, строкова заборгованість по кредиту 4,9 доларів США, прострочена заборгованість по відсоткам за користування кредитом 42816,97 доларів США. Також в повідомленні банк попередив, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку АТ "Укрсоцбанк", має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому ст. 37 Закону України "Про іпотеку". У випадку задоволення вимог іпотекодержателя в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодавцям буде прощено (анульовано) залишок непогашеної заборгованості за кредитом, у зв`язку з чим вони будуть зобов`язані сплатити 18% податку на доходи фізичних осіб та 1,5% військового збору з доходу у вигляді основної суми боргу, анульованого кредитором. Однак вказане повідомлення повернулось до банку без вручення з підстав закінчення встановленого строку зберігання. 04 грудня 2018 року за заявою банку ТОВ «Незалежна експертна компанія» було проведено оцінку вартості предмету іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_2 , яка станом на 4 грудня 2018 року складала 340890 грн. 04 лютого 2019 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до державного реєстратора Хмельницького бюро технічної інвентаризації з заявою про державну реєстрацію права власності ПАТ «Укрсоцбанк» на предмет іпотеки на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» квартиру АДРЕСА_2 . 06 лютого 2019 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Хмельницького бюро технічної інвентаризації Дубас О.О. на підставі: заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 04 лютого 2019 року, яку подав представник ПАТ "Укрсоцбанк" за довіреністю; повідомлення АТ "Укрсоцбанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 10.09.2018р.; рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; іпотечного договору від 08 серпня 2008 року було прийнято рішення № 45390762 про проведення державної реєстрації права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк». 10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк». Відповідно до рішення № 5/2019 від 15 жовтня 2019 року було затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступником всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» є АТ «Альфа-Банк». Відповідно до довідки № К-03-31704 від 19 липня 2019 року про склад сім`ї на час звернення позивача до суду в даній квартирі зареєстровано місце проживання шести осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , малолітніх: ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_3 право власності на інше житлове нерухоме майно, крім квартири АДРЕСА_2 , не зареєстровано. Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Отже одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом здійснення позасудового врегулювання є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». Згідно статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Системний аналіз положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку, що згода іпотекодавця про передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, таких як: чинність іпотеки, невиконання або неналежне виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на вказане майно. Реалізація іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки врегульована нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 07 липня 2004 року. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. У відповідності до ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. При цьому мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника). Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, проте є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнень на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності. В даній цивільній справі квартира, що є предметом іпотеки, вибула з власності іпотекодавців без їх згоди, як власників цього майна. Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна. Отже, визначальним при вирішення спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна. Судом беззаперечно встановлено, що рішенням про проведення державної реєстрації права власності іпотекодержателя ПАТ «Укрсоцбанк» квартири АДРЕСА_2 за відповідним застереженням в іпотечному договорі, фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, у постановах Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справах № 127/16726/17-ц та № 607/2754/16-ц (провадження № 61-29694св18). Однак відмовляючи в позові з підстав недоведеності позивачем, що предмет іпотеки використовується іпотекодавцями для постійного проживання та в них відсутнє інше зареєстроване на праві власності житлове приміщення, суд першої інстанції дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи. У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Як вбачається з, наданих позивачем доказів, а саме з довідки №К-03-31704 від 19 липня 2019 року про склад сім`ї на час звернення позивача до суду в спірній квартирі зареєстровано місце проживання іпотекодавців ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - за ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 іншого житлового нерухомого майна на праві власності, крім квартири АДРЕСА_2 , не зареєстровано. В свою чергу відповідач жодним чином не спростовував надані докази. Отже за таких доказів колегія суддів вважає, що спірна квартира використовується іпотекодавцями як місце постійного проживання майнових поручителів, у позичальника та майнових поручителів у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа предмету іпотеки - квартири, площа якої 39,3 кв.м., не перевищує 140 кв. метрів, дана квартира забезпечує кредит в іноземній валюті, а тому на неї в силу Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не могло бути звернуто стягнення як на предмет іпотеки в позасудовий спосіб шляхом реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем без його згоди іпотекодавців на його відчуження. З цих підстав дії державного реєстратора щодо реєстрації державної реєстрації права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк» суперечать вимогам чинного законодавства, а висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими. Крім того як передбачено ст. 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Згідно з частиною першої статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. За змістом статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року N 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину. Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства. У пункті 7.2 кредитного договору та п. 6.2 договору іпотеки договору іпотеки сторони погодили, що усі повідомлення за цими договорами будуть вважатись зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом або вручені особисто за адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача. Однак такі умови договору щодо дати отримання повідомлення датою поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача виписані не конкретно і не дають змоги визначити конкретну дату отримання та початок відліку тридцятиденного строку виконання вимоги, оскільки умовами договорів не вказано яку дату поштового штемпеля необхідно враховувати: дату здачі поштового відправлення позивачем на пошту чи дату по штемпелю про повернення поштового відправлення відправнику з підстав невручення повідомлення. 10 вересня 2018 року АТ "Укрсоцбанк" на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 було направлено відповідні повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору з попередженням, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку АТ "Укрсоцбанк", має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому ст. 37 Закону України "Про іпотеку". Однак вказане повідомлення повернулось без вручення з підстав закінчення встановленого строку зберігання. Отже з врахуванням викладеного слід зробити висновок, що у матеріалах справи відсутні відомості про отримання іпотекодацями письмової вимоги від іпотекодержателя про виконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк та в разі невиконання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, банком порушено вимог договору щодо процедури звернення стягнення на предмет іпотеки а висновки суду про виконання банком вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та умов п. 7.2 кредитного договору та п. 6.2 договору іпотеки є помилковими та не відповідають обставинам справи. В той же час висновок суду першої інстанції, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права шляхом скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірну квартиру є обґрунтованим. У відповідності до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується. Отже з аналізу ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора вбачається, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у відповідності до вимог законодавства в редакції станом на час подання позову у такому разі було не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 20 листопада 2019 року у справа № 802/1340/18-а, у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 758/2524/17, від 05 лютого 2020 року у справі № 759/20387/18. Однак позивач таких позовних вимог суду не заявляв, а суд відповідно до ст. 13 ЦПК розглядає справу лише в межах заявлених позовних вимог. З цих підстав доводи апеляційної скарги щодо вибором позивачем належного способу захисту порушеного права слід відхилити. При цьому слід звернути увагу, що за нормами ст. 26 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції станом на час прийняття оскаржуваного судового рішення і на даний час у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Як вбачається з матеріалів справи вправо власності на спірну квартиру на час ухвалення судового рішення було зареєстровано за відповідачем, однак знову ж таки вимоги щодо припинення відповідача права власності на квартиру суду не заявлялись. Також є необґрунтованими посилання апелянта як на підставу скасування рішення, на ту обставину, що висновок (звіт) про оцінку вартості предмета іпотеки не відповідає вимогам нормативних актів, оцінка проведена з порушенням методики оцінювання, висновок (звіт) про вартість предмета іпотеки державному реєстратору не подавався. Ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Апелянт жодним чином не спростував правомірність висновку (звіт) про вартість предмета іпотеки, свій висновок суду не надав, а тому такі твердження апелянта, в тому числі і про не проведення огляду об`єкту оцінки, не підтверджуються належними доказами, є голослівними і не можуть бути взяті до уваги. З врахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позові з підстав недоведеності позивачем, що предмет іпотеки використовується іпотекодавцями для постійного проживання та в них відсутнє інше зареєстроване на праві власності житлове приміщення, а тому при вирішенні спору не можуть бути застосовані норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», дотримання банком вимог договору щодо процедури звернення стягнення на предмет іпотеки в частині виконання банком вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та умов п. 7.2 кредитного договору та п. 6.2 договору іпотеки щодо направлення і отримання іпотекодавцями відповідної письмової вимоги письмової вимоги від іпотекодержателя дійшов помилкових висновків, такі висновки не відповідають обставинам справи, а тому мотивувальна частина судового рішення підлягає зміні з урахуванням мотивів відмови у задоволенні позову. В даному випадку в позові слід відмовити лише з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права та недоведеності позивачем порушень з боку банку під час проведення оцінки майна, а в іншій частині позовна заява є обґрунтованою. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково Мотивувальну частину рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2020 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови з урахуванням мотивів відмови у задоволенні позову. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 25 травня 2020 року. Судді А.М. Костенко Р.С. Гринчук Л.М. Грох