Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/1619/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1619/19 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т. суддів:Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., за участю секретаря:Закревської І.Л., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И Л А: 20.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просив: - визнати протиправним та скасувати протокол №42/2 від 16.06.2017 про розгляд заяви для призначення пенсії позивачу; - зобов`язати відповідача розглянути документи позивача та призначити пенсію на пільгових умовах (робота за списком №2, відповідно до п. "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"). Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 позовну заяву залишено без розгляду. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач в заяві про поновлення строку звернення до суду вказує про отримання оскаржуваного рішення лише 23.04.2019, що є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. В той же час, з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №173/Ф-10 від 23.04.2019 вбачається, що позивач в 2018 році звертався до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, і листом №308/Ф-10 від 11.10.2018 йому була надана відповідь. Таким чином, позивач був обізнаний про відмову у призначенні йому пенсії на пільгових умовах принаймні в 2018 році, та не був позбавлений можливості звернутись до суду в межах шестимісячного строку звернення до суду. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, посилаючись на те, що таким рішенням порушені всі міжнародні норми щодо доступу до правосуддя та ст. 55 Конституції України. При цьому, у даній справі вже була скасована аналогічна ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року про повернення позовної заяви і постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року дану справу було направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Однак судом першої інстанції було незаконно не відкрито провадження у даній справі, натомість наведено нові необґрунтовані недоліки з повним порушенням норм процесуального права. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, підставою звернення позивача з позовом до суду стала незгода позивача з протоколом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №42/2 від 16.06.2017 про розгляд заяви для призначення пенсії позивачу. Отже, з червня 2017 року до 20.05.2019 минув майже дворічний термін. Поважність причин пропущення строку обґрунтована тим, що позивач не був ознайомлений з оскаржуваним рішенням, оформленим протоколом 42/2 від 16.06.2017, а також отриманням його 23.04.2019. Як встановлено судом першої інстанції, з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №173/Ф-10 від 23.04.2019 (а.с. 88) вбачається, що позивач в 2018 році звертався до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, і листом №308/Ф-10 від 11.10.2018 йому була надана відповідь. Інформація з названого листа щодо обізнаності позивача про відмову у призначенні йому пенсії на пільгових умовах у 2018 році була покладена в основу оскаржуваного судового рішення. Проте, як вбачається з названого листа, позивача було повідомлено про надання вичерпної відповіді листом №308/Ф-10 від 11.10.2018 відносно наведених позивачем питань у заяві від 09.04.2019, розглянутої відповідно до статті 15 Закону України «Про звернення громадян». Заява позивача від 09.04.2019, як і лист №308/Ф-10 від 11.10.2018, в матеріалах справи відсутні. Зважаючи на викладене та оцінюючи мотиви суду першої інстанції, не є можливим дійти остаточного переконання в правильності його висновків, що наведені у них питання стосувались саме призначення позивачу пенсії на пільгових умовах. Викладене свідчить, що суд першої інстанції, вирішуючи заяву позивача про поновлення строку звернення до суду, такі докази не витребував та не досліджував, про що свідчить їх відсутність в матеріалах справи. Однак, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях. Початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права. Тому, момент визначення початку цього строку підлягає обов`язковому з`ясуванню. Викладене дає підстави стверджувати про неповноту встановлення судом всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення питання щодо причин пропущення позивачем строку звернення до суду, що також вказує на не підтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб. Так, відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Згідно із частиною першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Слід зазначити, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами. У триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків якщо інше прямо не передбачено законом. При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на призначення пенсії за віком), легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07 лютого 2019 року у справі №295/6531/17, від 18 лютого 2020 року у справі №1840/3344/18. Тобто, відносини щодо реалізації конституційного права на соціальний захист у старості між позивачем та пенсійним органом виникли з моменту отримання останнім заяви позивача про призначення пенсії за віком, виходячи із змісту конституційного права на соціальних захист зазначені відносини є триваючими, оскільки право на пенсію гарантується державою, є довічним і не може бути обмеженим неправомірними діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Між тим колегія суддів звертає увагу, що саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. В іншому випадку - виникають підстави для зловживання процесуальними правами. Однак, зважаючи на те, що судом першої інстанції на підставі належних доказів не був встановлений момент початку перебігу строку звернення до суду, який підлягає обов`язковому з`ясуванню, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для залишення даного позову без розгляду, що позбавляє суд апеляційної інстанції можливості погодитись із таким застосуванням норм процесуального права. За змістом ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. За наведених обставин, колегія суддів приходить висновку про наявність законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду. Втім, колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу позивача, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року дану справу було направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду, а не для відкриття провадження у справі. При цьому ухвала від 22 серпня 2019 року не є аналогічною оскаржуваній у даній справі, оскільки ухвалою від 23 грудня 2019 року залишено позов без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, а ухвалою від 22 серпня 2019 року було повернено позовну заяву внаслідок невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху. Згідно частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. За наведених обставин, колегія суддів приходить висновку про наявність законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду. Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, встановлені статтями 328-329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 22 травня 2020 року. Головуючий суддя:Л.Т. Черпіцька Судді:Я.Б. Глущенко О.Є. Пилипенко