Постанова 4852 № 280/3712/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 травня 2020 року м. Дніпросправа № 280/3712/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Шлай А.В., Щербака А.А., за участю секретаря судового засідання Іотової А.О., за участю: представника відповідача: Прокоф`єва С.А., представника позивача: Боярської В.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року, (суддя суду першої інстанції Сіпака А.В.), прийняте у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя, повне судове рішення складено 02.01.2020 року, в адміністративній справі №280/3712/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аерлайн» до Запорізької міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, - встановив: 31 липня 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Аерлайн» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 15.03.2019 року №UA112000/2019/000016/2, визнати протиправною та скасувати картку відмови Запорізької митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.03.2019 року №UA112090/2019/00008. Адміністративний позов обґрунтовано тим, що при поданні товарів до митного оформлення позивачем на підтвердження обґрунтованості визначення митної вартості товарів за методом №1 було надано перелік документів, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Надані до митного органу документи не містять розбіжностей, наявних ознак підробки, а також в них наявні всі відомості, що підтверджують відомості щодо ціни товару. Таким чином, на думку позивача, у митного органу були відсутні обґрунтовані сумніви для умов витребування нових документів у декларанта в рамках проведення консультацій. Позивач зазначає, що митний орган дійшов необґрунтованого висновку про неможливість підтвердження митної вартості товару з огляду на не подання декларантом до митного оформлення платіжних документів, що свідчать про проведення передоплати та фактичної оплати товару. З метою додаткового обґрунтування рівня заявленої митної вартості товару на підставі ч. 8 ст. 55 МК України, декларантом було подано до митного органу додаткові документи, а саме: платіжне доручення №91 від 05.12.2018 року на суму 15209.31 дол. США, платіжне доручення №3 від 03.01.2019 року на суму 34652.39 дол. США.; калькуляцію товарів від 25.04.2019 року №25420171123, надану виробником товару. Однак, незважаючи на додатково подані документи, відповідач прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, при цьому при визначенні митної вартості товару на підставі ст. 64 МК України за резервним методом митної вартості, відповідач взяв до уваги наявну у нього інформацію щодо розмитнення подібних товарів. Позивач зазначає, що в рішенні про коригування митної вартості товару, в порушення вимог Угоди про застосування статті УІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, відповідачем не наведено даних, які саме товари імпортувались за МД, використаними як цінова інформація щодо подібних товарів, не вказано в чому полягає подібність товарів, чи є умови поставки товарів аналогічними тим, за якими відбулась поставка товару, який подано позивачем до митного оформлення. Також, на думку позивача, відповідачем не виконано обов`язку стосовно наведення у рішенні про коригування митної вартості товару порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості товару за другорядним методом. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аерлайн» задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товару від 15.03.2019 року №UA112000/2019/000016/2, визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.03.2019 року №UA112090/2019/00008. Стягнуто на користь позивача суму судового збору у розмірі 21131.00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Запорізька митниця ДФС звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення вимог норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за результатом аналізу наданих до митного оформлення документів, посадовою особою митного органу 15.03.2019 року було направлено декларанту повідомлення про необхідність подання додаткових документів. Так, митний орган дійшов висновку, що документи, які подані декларантом до митного оформлення не містять всіх відомостей стосовно ціни товару, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за товар. Митним органом з`ясовано, що у відповідності до п. 3.1 контракту від 23.11.2018 року №20171123, на підставі якого відбулась поставка оцінюваного товару, платежі згідно контракту виконувались шляхом передплати: 30 % при оформленні замовлення, 70 % при приготуванні товару до навантаження. В додатковій угоді до вказаного контракту від 08.01.2019 року б/з передбачено такі умови оплати: 15209.31 грн. дол. США авансом, 34652.39 дол. США сплачуються до відвантаження контейнера з товаром. При цьому, ні банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, ні інші платіжні та/або банківські документи, що підтверджуються вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, декларантом до митного оформлення не надано. Також, у митного органу були наявні підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість товару не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VІІ ГАТТ, оскільки у митниці була наявна інформація стосовно вищих рівнів митної вартості товару, який є подібним, та митне оформлення якого вже здійснено. Відповідач зазначає, що декларантом листами від 15.03.2019 року №2 та №3 було повідомлено митний орган про те, що додаткові документи не будуть подані до митного оформлення. Відтак, митна вартість товару, що імпортується, була визначена із застосуванням резервного методу згідно з наявною у відповідача інформації щодо раніше визнаних митних вартостей. В рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем зроблено посилання на відповідні правові норми та вказано джерела отримання інформації стосовно митної вартості, яка була врахована при коригування митної вартості оцінюваного товару. Товар було випущено в вільний обіг під гарантію відповідно до розділу Х МК України. Відповідач вказує, що протягом терміну, визначеного ч. 8 ст. 55 МК України декларантом було подано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості та повернення фінансової гарантії. Так, у супровідному листі про надання додаткових документів декларантом зазначено, що надаються платіжні доручення від 05.12.2018 року №91 та від 03.01.2019 року №3. Однак, фактично надано тільки два примірника платіжного доручення в іноземній валюті №3, але від 17.01.2019 року, а не від 03.01.2019 року, в свою чергу, платіжне доручення від 05.12.2018 року не надано. На лист про надання додаткових документів відповідачем було надано відповідь, в якій вказано на вищевказані недоліки поданих документів, у зв`язку з чим, повідомлено декларанта про неможливість скасування рішення про коригування митної вартості товару та повернення фінансової гарантії. Також, відповідач наголошує на тому, що судом першої інстанції було неправильно обраховано розмір судового збору, який стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23.11.2017 між позивачем (покупець) та DALIAN ZHAOHUA CONSTRUCTION AND MACHINERY Co.,Ltd (КНР) (продавець) укладено контракт № 20171123, за умовами якого продавець продає, а покупець покупає запасні частини для будівельно-дорожньої техніки, виробником яких є продавець, на умовах, зазначених у додатках до цього контракту. Відповідно до умов контракту (в редакції додаткової угоди від 08.01.2019) покупець придбаває у продавця товар згідно з номенклатурою, кількістю та за ціною, наведеними у специфікації № 3 від 21.11.2018, інвойсі № 20181121 від 21.11.2018 загальною вартістю 49861,70 доларів США. Поставка товару здійснюється на умовах FOB Qingdao (КНР). Оплата за товар здійснюється у наступному порядку: аванс 15209,31 доларів США, 34652,39 доларів США сплачуються до відправлення контейнеру. 15.03.2019 року декларантом до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв`язку згідно ст. 257 Митного кодексу України митну декларацію (далі - МД) в режимі ІМ 40, якій присвоєно № UA 112090/2019/000732 (довідковий номер 1362) на запчастини до тракторів та сільськогосподарської техніки: товар № 1 "Запасні частини для ходової системи трактора Т 170 (в асортименті); країна виробництва та походження - КНР; виробник - "DALIAN ZHAOHUA CONSTRUCTION AND MACHINERY Co.,Ltd.", код згідно з УКТЗЕД - 8708709990, вага 17442 кг - 27704,52 долари США, що є еквівалентом 740167,60 грн.; товар № 2 "Частини зчеплення тракторів та сільськогосподарської техніці (в асортименті); країна виробництва та походження - КНР; виробник - "DALIAN ZHAOHUA CONSTRUCTION AND MACHINERY Co.,Ltd.", код згідно з УКТЗЕД - 8708939098, вагою 3999 кг - 9191,05 долари США, що є еквівалентом 245552,69 грн.; товар № 3 "Стрічка гальма; країна виробництва та походження - КНР; виробник - "DALIAN ZHAOHUA CONSTRUCTION AND MACHINERY Co.,Ltd.", код згідно з УКТЗЕД - 870830999, вагою 1260 кг - 1870,27 долари США, що є еквівалентом 49967,03 грн.; товар № 4 "Хрестовина вентилятора; країна виробництва та походження - КНР; виробник - "DALIAN ZHAOHUA CONSTRUCTION AND MACHINERY Co.,Ltd.", код згідно з УКТЗЕД - 8708999798, вагою 26 кг - 94,24 долари США, що є еквівалентом 2517,73 грн.; товар № 8 "Вали колінчасті; країна виробництва та походження - КНР; виробник - "DALIAN ZHAOHUA CONSTRUCTION AND MACHINERY Co.,Ltd.", код згідно з УКТЗЕД - 8483102190, вагою 340 кг - 746,74 долари США, що є еквівалентом 19950,25 грн.; товар № 10 "Запчастини до коробки передач гусеничних тракторів (в асортименті); країна виробництва та походження - КНР; виробник - "DALIAN ZHAOHUA CONSTRUCTION AND MACHINERY Co.,Ltd.", код згідно з УКТЗЕД - 8708409998, вагою 942 кг - 3285,00 долари США, що є еквівалентом 87763,70 грн. Умови поставки (графа 20 МД № UA 112090/2019/000732 від 15.03.2019) - FOB Qingdao (КНР). До митного оформлення декларантом засобами електронного зв`язку надіслано документи зазначені в гр. 44 МД № UA112090/2019/000732 від 15.03.2019, а саме: 1) Пакувальний лист (Packing list) № б/н від 21.11.2018; 2) Рахунок-фактура (інвойс) (Invoice) № 20181121 від 21.11.2018; 3) Коносамент (Bill of lading) № SZ19010455 від 31.01.2019; 4) Автотранспортна накладна (CMR) № 8296 від 07.03.2019; 5) Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № ССРІТ160 1900520829 19С2102М16 від 31.01.2019; 6) Довідка про транспортні витрати № 211 від 06.03.2019; 7) Прайс-лист № б/н від 21.11.2018; 8) Додаткові угоди до контракту № б/н від 17.07.2018, 18.12.2018, 08.01.2019 та № 4 від 08.01.2019; 9) Контракт № 20171123 від 23.11.2017; 10) Специфікація № 3 від 21.11.2018; 11) Договір транспортно- експедиторського обслуговування № 300 від 11.03.2013; 12) Копія митної декларації країни відправлення № 422720190000080512 від 29.01.2019. Запорізькою митницею ДФС декларанту направлено електронне повідомлення в якому зазначено, що відповідно до положень частини 3 статті 53 Кодексу орган доходів і зборів дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару (зазначені у частині 2 статті 53 Кодексу) не містять всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: відповідно до п. 3.1 контракту від 23.11.2017 № 20171123: "Платежи по настоящему контракту осуществляются в форме предоплаты: 30% при размещении заказа, 70% при готовности товара к отгрузке". В додатковій угоді до зазначеного контракту від 08.01.2019 б/н зазначено наступні умови оплати: 15209,31 дол. авансом, 34652,39 дол. сплачується до відправлення контейнера. При цьому, ані банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, ані інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, декларантом до митного оформлення не подано. Також у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на "дійсній вартості" імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ (Генеральна угода про тарифи й торгівлю). Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на "дійсній вартості" імпортованого товару. Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. При цьому, у митниці наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Листом від 15.03.2019 № 2 декларантом повідомлено митницю, що: "Не маємо можливості надати додаткові документи щодо підтвердження митної вартості". Листом від 15.03.2019 № 3 декларантом також повідомлено: "Не маємо можливості надати документи щодо підтвердження митної вартості, та інші додаткові документи протягом 10 денного терміну не будуть надаватися". З використанням резервного методу митницею було визначено митну вартість товарів з урахуванням наявної інформації щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей з розрахунку: - для товару 1 - 6,16 дол. США за 1 кг (джерело цінової інформації - МД від 04.02.2019 № UA100010/2019/312388, від 11.02.2019 № UA 110150/2019/207841), що складає 107442,72 дол. США (2870492,14 грн. за курсом 26,716488 грн. за 1 дол. США); - для товару 2- 5,01 дол. США за 1 кг (джерело цінової інформації - МД від 12.03.2019 № UA 100010/2019/322861), що складає 20034,99 дол. США (535264,57 грн. за курсом 26,716488 грн. за 1 дол. США); - для товару 3 - 5,02 дол. США за 1 кг (джерело цінової інформації - МД від 05.02.2019 № UA 504170/2019/001808), що складає 6325,20 дол. США (168987,13 грн. за курсом 26,716488 грн. за 1 дол. США); - для товару 4 - 6,16 дол. США за 1 кг (джерело цінової інформації - МД від 06.02.2019 № UA 112090/2019/000354, від 06.03.2019 № UA 807190/2019/007919), що складає 160,16 дол. США (4278,91 грн. за курсом 26,716488 грн. за 1 дол. США); - для товару 8 - 2,29 дол. США за 1 кг (джерело цінової інформації - МД від 05.03.2019 № UA 807190/2019/007811), що складає 778,60 дол. США (20801,46 грн. за курсом 26,716488 грн. за 1 дол. США); - для товару 10 - 6,16 дол. США за 1 кг (джерело цінової інформації - МД від 05.03.2019 № UA 807190/2019/007811), що складає 5802,72 дол. США (155028,30 грн. за курсом 26,716488 грн. за 1 дол. США). Оформлення товару здійснено позивачем з урахуванням Рішення про коригування митної вартості товарів № UA112000/2019/000016/2 від 15.03.2019 і випущено відповідачем у вільний обіг вже за МД №UA12090/2019/000759 від 15.03.2019 під гарантію відповідно до розділу X Митного кодексу України. Листом від 30.05.2019 № 348/5 позивачем на адресу відповідача згідно ст. 55 МК України було додано наступні документи для підтвердження митної вартості. Листом від 05.06.2019 № 504/11/08-70-19-01 відповідач повідомив, що не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та вивільнення фінансової гарантії за митною декларацією UA12090/2019/000759 від 15.03.2019. Не погодившись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товару та картки про відмову в митному оформленні товару, ТОВ «Аерлайн» звернулось до суду з адміністративним позовом. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що умови поставки товару згідно митних декларацій, прийнятих відповідачем в якості джерел визначення митної вартості товару, не відповідають умовам поставки оцінюваного товару, документально відповідачем не доведено того, що ціна товару з моменту оформлення митними деклараціями, які було взято як джерела ціни подібних товарів, не змінилась станом на час поставки оцінюваного товару. Також, відповідачем не обґрунтовано, чому ним взяті як джерело для визначення митної вартості товару окремі митні декларації, та не взяті до увагу інші джерела інформації. Зауважено, що належна до стягнення з відповідача сума сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову становить 21 131.00 грн. Суд апеляційної інстанції частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. За приписами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Як встановлено ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Як передбачено ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч. 4 ст. 53 Митного кодексу). Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Як встановлено ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Вказана правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року (справа № 814/1996/15), від 19.06.2018 року (справа № 826/6346/16), що враховується судом апеляційної інстанції у відповідності до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем спірного рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були висновки відповідача про те, що: - документи, які надані до митного оформлення не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за поставлені товари, а саме: відповідно до п. 3.1 Контракту від 23.11.2017 року № 20171123: «платежі згідно даного контракту здійснюються у формі передоплати: 30% при формуванні замовлення, 70% при приготуванні товару до відвантаження. В додатковій угоді до зазначеного контракту від 08.01.2019 року зазначено наступні умови оплати: 15209.31 дол. авансом, 34652.39 дол сплачується до відправлення контейнера. При цьому, ані платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, ані інші платіжні та/або бухгалтерській документи, що підтверджуються вартість товару, містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару, декларантом до митного оформлення надано не було; - у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на дійсній вартості імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. У митниці наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення вже яких здійснено. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з вказаними висновками відповідача, з огляду на наступне. Відповідно до п. 3.1 Контракту від 23.11.2017 року № 20171123 платежі по дійсному контракту проводяться в формі передоплати: 30% при розміщені замовлення, 70% про готовності товару до відвантаження. 08.01.2019 року між позивачем та DALIAN ZHAOHUA CONSTRUCTION AND MACHINERY Co.,Ltd було укладено додаткову угоду до контракту від 23.11.2017 року № 201701123, якою розділ 3 контракту викладено в наступній редакції: умови оплати: 15209.31 дол. авансом, 34652.39 дол. оплачується до відправки контейнера. З матеріалів справи вбачається, що листом від 30.05.2019 № 348/5 позивач надав на адресу відповідача платіжні доручення № 91 від 05.12.2018 про сплату 15209,31 дол. США та платіжне доручення № 3 від 03.01.2019 про сплату 34652,39 дол. США. Відповідно до платіжного доручення від 05.12.2018 року № 91, позивачем на користь DALIAN ZHAOHUA CONSTRUCTION AND MACHINERY Co.,Ltd було виплачено передоплату відповідно до Специфікації від 21.11.2018 року № 3 до контракту від 23.11.201 року № 20171123 в сумі 15209.31 дол. Згідно платіжного доручення від 17.01.2019 року № 3, позивачем на користь DALIAN ZHAOHUA CONSTRUCTION AND MACHINERY Co.,Ltd було виплачено грошові кошти відповідно до Специфікації від 21.11.2018 року № 3 до контракту від 23.11.201 року № 20171123 в сумі 34652.39 дол. При цьому, посилання відповідача на несвоєчасне подання позивачем наведених документів, колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованими, оскільки останнє не спростовує встановлені обставини справи стосовно сплати позивачем грошових коштів за поставлені товари у розмірі, визначеному контрактом від 23.11.2017 року № 201701123. Відтак, з зазначених обставини справи вбачається відсутність непідтвердженості оплати позивачем товару, поставленого відповідно до Контракту від 23.11.2017 року № 20171123. Що стосується посилань відповідача на наявність у останнього інформації щодо вищих рівнів митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення вже яких здійснено та, як наслідок підстав вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на дійсній вартості імпортованих товарів, то колегія суддів апеляційного суду, що вказані доводи, в межах спірних правовідносин, мають характер припущення та не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, в розумінні приписів ст. 73-76 КАС України, що свідчить про безпідставність їх врахування відповідачем, як обґрунтованої підстави для прийняття спірних рішень. Окрім того, інший (нижчий) рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. З урахуванням викладеного, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності прийняття відповідачем рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 15.03.2019 року №UA112000/2019/000016/2, визнати протиправною та скасувати картку відмови Запорізької митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.03.2019 року №UA112090/2019/00008 та необхідності визнання їх протиправними і скасування. Що стосується обґрунтованості стягнення з відповідача сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 21131.00 грн., то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI. Згідно з приписами ч. 1 ст. 9 Закону України "Про судовий збір", судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", становить 1921 грн. У відповідності до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, судовий збір встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, судовий збір встановлюється у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. У справі подано позовну заяву, в якій заявлено вимоги майнового характеру (визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості) та немайнового характеру (визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення). Вказані правові висновки також відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в ухвалах від 31.01.2019 року по справі № 815/5764/17, від 20.02.2019 року по справі № 808/1776/18, від 21.03.2019 року по справі № 826/4715/16. При цьому, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів, ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні. Вказані правові висновки також відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 16.03.2020 року по справі № 1.380.2019.001962, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Як вбачається з матеріалів справи, різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні становить 702846.64 грн. Відтак, оскільки ціна позову в частині вимог майнового характеру становить 618093.41 грн., то відповідно сума судового збору за подання адміністративного позову в частині вимог майнового характеру становить 10542.70 грн. (702846.64 *1.5%). Поряд з вказаним, оскільки позивачем також заявлено 1 вимогу немайнового характеру, то відповідно сума судового збору за подання адміністративного позову з вказаною вимогою становить 1921.00 грн. Отже, загальна сума судового збору, як підлягала стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, на підставі приписів ст. 139 КАС України, становить 12463.70 грн. (10542.70 +1921.00). З матеріалів справи вбачається, що при поданні адміністративного позову, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 21131.00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 26.07.2019 року № 6865, від 05.07.2019 року № 6864, від 16.08.2019 року № 6865. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що різниця між належною до сплати сумою судового збору у розмірі 12463.70 грн. грн. та фактично сплаченою позивачем сумою судового збору, яка становить 8667.30 грн., за своєю правовою природою є переплаченою сумою судовою збору, порядок повернення якої встановлений приписами ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та яка стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача не підлягає. Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо необхідності зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 317, 321, 325 КАС України суд, - постановив: Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС - задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року в адміністративній справі №280/3712/19 - змінити, виклавши текст абзацу 4 резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аерлайн» сплачений судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 12463.70 грн.». В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року в адміністративній справі №280/3712/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст рішення складено 25.05.2020 року. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя А.В. Шлай суддя А.А. Щербак