Постанова 4857 № 460/3861/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/3861/19 пров. № А/857/3489/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмича С. М., суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М., за участю секретаря Мельничук Б.Б. представника відповідача Кочубей О.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року (постановлену головуючим - суддею Дудар О.М. у м. Рівне о 15 год 17 хв., повний текст судового рішення складено 28 лютого 2020 року) про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 460/3861/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненського обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування рішення Рівненської міжрайонної спеціалізованої онкологічної МСЕК від 19.12.2017 щодо призначення другої групи інвалідності на строк до 01.01.2021, зобов`язання здійснити повторний розгляд питання про призначення другої групи інвалідності без зазначення строку повторного огляду (довічно). Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 позовну заяву залишено без розгляду. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 дізналася про порушення своїх прав ще у грудні 2017 року, але не обґрунтувала наявність об`єктивних перешкод щодо можливості ознайомитись з матеріалами своєї медичної справи у Рівненському обласному центрі медико-соціальної експертизи, знати про порушення своїх прав та своєчасно звернутись до суду за їх захистом. Жодних інших поважних причин пропуску строку звернення до суду з грудня 2017 року дотепер, тобто понад 1 рік 11 місяців, позивачем не наведено. Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що строк звернення до суду з цим адміністративним позовом підлягає поновленню, а причини його пропуску є поважними, оскільки лише після ознайомлення 15.10.2019 зі спірним рішенням від 19.12.2017, у рамках шестимісячного терміну, а саме 05.12.2019 звернулася до суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. В судовому засіданні представник відповідача, заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та надав пояснення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Апелянт в судове засідання на виклик суду не з`явився, явку уповноваженої особи не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Частиною 1 ст. 122 КАС України зазначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як зазначено у ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Згідно з ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Пунктом 8 ч. 1 ст. 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Відтак, згідно з приписами ст. 122 КАС України права позивача підлягають захисту у межах шестимісячного строку звернення до суду. Як зазначив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 була присутньою під час огляду Рівненською міжрайонною спеціалізованою онкологічною МСЕК 19.12.2017, за наслідком якого їй було встановлено другу групу інвалідності на строк до 01.01.2021, про що видано довідку серії АВ №0949143 від 19.12.207 (а.с.7). 19.12.2017 ОСОБА_1 , не погодившись із рішенням Рівненської міжрайонної спеціалізованої онкологічної МСЕК від 19.12.2017, звернулася до Рівненської обласної МСЕК із заявою щодо направлення її на переосвідчення (а.с.127). За зверненням позивача Рівненською обласною МСЕК 16.01.2018 було проведено її переогляд, за наслідками якого підтверджено рішення Рівненської міжрайонної спеціалізованої онкологічної МСЕК від 19.12.2017 про встановлення другої групи інвалідності терміном на три роки. Про це ОСОБА_2 було повідомлено листом Рівненського обласного центру медико-соціальної експертизи від 16.01.2018 №05-31/29 (а.с.126). Вказаний лист надсилався ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з журналу обліку вихідної кореспонденції Рівненської обласної МСЕК №1 (а.с.128-129). Копія такого листа долучена позивачем самостійно до матеріалів позовної заяви (а.с.72). Відтак враховуючи наведене вище колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 дізналася дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав в грудні 2017, а саме 19.12.2017 коли остання не погодившись із рішенням Рівненської міжрайонної спеціалізованої онкологічної МСЕК від 19.12.2017, звернулася до Рівненської обласної МСЕК із заявою щодо направлення її на переосвідчення. Разом з цим суд зазначає, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. У рішенні Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»). Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа «Мельник проти України») погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також указав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Таким чином, суд встановив, що позивач будучи обізнаною про можливе порушення своїх прав, свобод чи інтересів у встановлений строк звернення до суду не звернувся, доказів обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду не надав. З огляду на встановлене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та у відповідності до норм КАС України залишив позовну заяву без розгляду, оскільки судом не встановлено наявності поважних причин за яких позивач не міг дотриматися шестимісячного строку на звернення до Рівненського окружного адміністративного суду. У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 460/3861/19 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 25 травня 2020 року