Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/3887/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3887/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т. суддів:Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., за участю секретаря:Закревської І.Л., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії з урахуванням для обчислення пенсії довідки № 1610 від 07.12.2016 про заробітну плату для обчислення пенсії виданої ПАТ «НОРД». Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмовляючи у здійсненні перерахунку пенсії починаючи з дня її призначення - 08.12.2016, з урахуванням довідки № 1610 від 07.12.2016 про заробітну плату для обчислення пенсії, виданої ПАТ «НОРД» з підстав відсутності можливості перевірити первинні документи, на підставі яких видана довідка, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області діяло протиправно, порушило права, охоронювані законом інтереси та соціальні гарантії позивача. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року адміністративний позов задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з дня призначення пенсії - 08.12.2016, з урахуванням довідки № 1610 від 07.12.2016 про заробітну плату для обчислення пенсії, виданої ПАТ «НОРД». Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що рішення було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивачу ще при призначенні пенсії у 2016 році було відомо про неврахування довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, виданої ПАТ «НОРД», проте судом першої інстанції правова оцінка пропущення позивачем строку не надавалась. А також у відповідача відсутня можливість перевірити первинні документи, на підставі яких видана довідка № 1610 від 07.12.2016, так як вони зберігаються на території тимчасово не підконтрольній українській владі та рекомендовано в разі не згоди звернутися з оскарженням до органу чи посадової особи вищого рівня або вирішити в судовому порядку. У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтовані, просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці шістдесят років звернувся до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (на даний час Головне управління Пенсійного фонду України) з проханням призначення пенсії віком. Згідно поданої заяви з 08.12.2016 пенсію йому було призначено та видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 . При проведенні нарахування пенсії Чернігівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України не було враховано заробітну плату для обчислення пенсії за період роботи позивача в Публічному акціонерному товаристві «НОРД» в період з грудня 1992 року по 30 червня 1996 року. В зв`язку з цим 09.11.2017 позивач звернувся до управління з заявою про проведення перерахунку пенсії з урахуванням для обчислення пенсії довідки № 1610 від 07.12.2016 про заробітну плату для обчислення пенсії виданої ПАТ «НОРД» та копії табуліграм за вищевказаний період завірені ПАТ «НОРД». Листом № 33111106 від 18.12.2017 відповідач відмовив позивачу в здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням для обчислення пенсії довідки № 1610 від 07.12.2016 про заробітну плату для обчислення пенсії виданої ПАТ «НОРД» оскільки у відповідача немає можливості перевірити первинні документи, на підставі яких видана довідка № 1610 від 07.12.2016, так як вони зберігаються на території тимчасово не підконтрольній українській владі та рекомендовано в разі не згоди звернутися з оскарженням до органу чи посадової особи вищого рівня або вирішити в судовому порядку. Позивач звертався з заявами та скаргами до органів вищого рівня, таких як Головне управління Пенсійного фонду України Міністерства соціальної політики України та Департамент пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України. Вказані установи надали відповідь, в яких вказали на відсутність підстав для врахування довідки, виданої ПАТ «НОРД» № 1610 від 07.12.2016 про заробітну плату для обчислення пенсії. Судом першої інстанції також встановлено, що згідно даних розміщених на офіційному сайті ПАТ «НОРД», згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровано 15.06.1993 до окупації території Донецької та Луганської областей, що свідчить про законність утворення товариства. В той же час, при призначенні пенсії відповідач визнав та врахував період роботи позивача на ПАТ «НОРД», зазначений в трудовій книжці. Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів. Згідно п. 3 ч. 2.1 Порядку № 22-1 для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Відповідно до п. 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Відомості про дохід особи підтверджуються на підставі відповідних довідок, виданих на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. Колегія суддів щодо спірного питання зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій. Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території. Частиною першою статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна. Згідно із статтею 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII. Згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону № 1207-VII державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Водночас, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів». Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать». При цьому, на думку колегії суддів, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Окрім того, колегія судів також вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення. Зважаючи на наведене у сукупності, колегія суддів вбачає законні підстави погодитись з висновком суду першої інстанції про неправомірність відмови позивачу у врахуванні при призначенні пенсії первинних документів, доданих позивачем до заяви про призначення пенсії у вигляді особових рахунків. В свою чергу, факт роботи позивача з грудня 1992 року по червень 1996 роки в ПАТ «НОРД» підтверджується копією трудової книжки, що наявна в матеріалах справи та дійсність якої не ставиться під сумнів відповідачем. В матеріалах справи наявні особові рахунки, в яких відображаються відомості про отримуваний позивачем дохід у зазначений період. Отже, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Аналогічна правова позиція вже була висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №701/1196/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №227/414/17. Між іншим, колегія суддів звертає увагу скаржника на правову позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування строків звернення до суду у спорах стосовно призначення пенсії, викладену у постанові від 18 лютого 2020 року у справі №1840/3344/18 : «...відносини щодо реалізації конституційного права на соціальний захист у старості між позивачем та пенсійним органом, що виникли з моменту отримання останнім заяви позивача про призначення пенсії за віком, виходячи із змісту конституційного права на соціальних захист зазначені відносини є триваючими, оскільки право на пенсію гарантується державою, є довічним і не може бути обмеженим неправомірними діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.» Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 25 травня 2020 року. Головуючий суддя:Л.Т. Черпіцька Судді:Я.Б. Глущенко О.Є. Пилипенко