Постанова 4851 № 520/94/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2020 р.Справа № 520/94/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О., представника позивача - Нелюби С.А., представника відповідача - Голуб В.В., апелянта - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року (головуючий суддя І інстанції: Мінаєва К.В., повний текст складено 23.03.20 року) по справі № 520/94/20 за позовом приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України , Дисциплінарної комісії приватних виконавців, третя особа: Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, ВСТАНОВИВ: Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила: визнати протиправним та скасувати - рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом №23 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 06.12.2019 щодо застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 1 місяць; - наказ Міністерства юстиції України №4119/5 від 21.12.2019 про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 , що виданий на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформленого протоколом №23 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 06.12.2019 щодо застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 1 місяць. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, Міністерство юстиції України (далі - відповідач 1) подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, що призвело до неправомірного висновку. Зазначає, що факт вчинення дисциплінарного проступку підтверджено належними доказами, рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийнято Дисциплінарною комісією з дотриманням процедури, за участі позивача, обраний вид дисциплінарного стягнення є співмірним вчиненому порушенню. Проте, судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, наданим відповідачем, безпідставно прийнято в якості належного доказу акти від 29.08.2019 про відмову боржника від прийняття арештованого майна, оскільки належним чином волевиявлення боржника не було встановлено . Посилання суду про обов`язок Дисциплінарної комісії відкласти розгляд справи через наявність судового провадження є помилковими, оскільки доказів перебування у суді справи про оскарження дій виконавця на час проведення перевірки та прийняття рішення провадження за скаргою ОСОБА_2 матеріали справи не містять. Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. В відзиві зазначає, під час виконання судового рішення про накладення арешту, нею правомірно передано майно стягувачу, з підстав відмови боржника про взяття на зберігання належного йому майна, а тому дисциплінарного проступку вчинено не було. Крім того , зазначає, що до дисциплінарної відповідальності не притягалася, застосоване до неї стягнення у вигляді зупинення діяльності на 1 місяць не мотивовано відповідачами та є занадто суворим. Дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - відповідач 2), Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (далі - третя особа) не надали відзиви на апеляційну скаргу. Представник відповідача 1 у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Представники відповідача 2 та третьої особи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Третя особа просила розгляд справи проводити за її відсутності. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач з 17.05.2019 є приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області, що підтверджується посвідченням №0353. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 у справі № 922/719/16 задоволено заяву ПАТ "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" про забезпечення позову та накладено арешт на нежитлові приміщення п`ятого поверху № 51-57, 57а, 58, 59, 60, 61, 61а, 62-71, 71а, 72-75, 75а, 76-80, 82, 89, 90, II в літ. «А-5», загальною площею 759,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1846430563101, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1., власником яких є ОСОБА_2 . Зазначене судове рішення набрало законної сили та пред`явлено стягувачем до примусового виконання приватному виконавцю ОСОБА_1 (т. 1 а.с.16) 27.08.2019 приватним виконавцем (позивачем по справі) відкрито виконавче провадження по виконанню ухвали суду № 922/719/16, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження № 59902973 від 27.08.2019 (т. 1 а.с. 20). 29.08.2019 приватним виконавцем, в присутності двох понятих, стягувача, описано та накладено арешт на спірні нежитлові приміщення, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , встановлено обмеження права користування ним, відчуження, псування, знищення. Призначено відповідальним зберігачем ОСОБА_3 , про що винесено постанову ВП № 59902973 (т. 1 а.с. 27). Згідно актів приватного виконавця від 29.08.2019 при виході за спірною адресою, були здійснені заходи, спрямовані на опис та арешт майна належного боржнику, зазначеного в ухвалі суду від 15.08.2019 . Під час здійснення заходів примусового виконання власник майна ОСОБА_2 був відсутній за вказаною адресою. Під час особистого спілкування за допомогою засобів телефонного звязку ( НОМЕР_1 ) власник відмовився взяти на відповідальне зберігання описане та арештоване майно, а також відмовився забезпечити явку свого представника для участі у проведені виконавчих дій та передачі йому на відповідальне зберігання арештованого майна. В другому акті зазначено про відмову ОСОБА_2 прибути за адресою місцезнаходження приміщень .(т.1 а.с.25, 26) 30.08.2019 ОСОБА_2 , не погоджуючись з зазначеними діями приватного виконавця, подав скаргу до Міністерства юстиції України. В скарзі скаржник стверджував, що приватний виконавець перевищила свої повноваження та заборонила користування приміщенням його власнику та орендарям без наявності щодо цього судового рішення, в порушення вимог законодавства позивач передала нежитлові приміщення на зберігання стягувачу без згоди боржника та просив провести позапланову перевірку її діяльності (т. 1 а.с. 29-30) 07.10.2019 Управлінням Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області відповідно до ст. 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» проведена позапланова невиїзна перевірка діяльності позивача щодо здійснення виконавчого провадження № 59902973. За результатами проведеної перевірки встановлено, що приватним виконавцем ОСОБА_1 під час здійснення виконавчого провадження № 59902973, в порушення вимог ч. 1 ст.58 Закону України «Про виконавче провадження» описане та арештоване майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі (т. 1 а.с. 30-34). 14.11.2019 Міністерством юстиції України направлено до Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (т. 1 а.с 35-38). 06.12.2019 Дисциплінарною комісією приватних виконавців прийнято рішення, оформлене протоколом №23, яким задоволено подання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на один місяць (т. 1 а.с. 46-53). На підставі рішення Дисциплінарної комісії 21.12.2019 Міністерством юстиції України прийнято наказ №4119/5 про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 строком на 1 місяць (т. 1 а.с. 55). Не погоджуючись з прийнятими відповідачами рішенням та наказом, позивач звернулася з позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки про порушення позивачем Закону України " Про виконавче провадження" не обґрунтовані, факт та обставини порушення не досліджені під час перевірки,складання та розгляду подання , а тому рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця ОСОБА_1 підлягають скасуванню. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII), Положенням про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 листопада 2017 року № 3791/5 (далі Положення), Порядком проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 22.10.2018 № 3284/5 (далі Порядок) Відповідно до п. 8 ч. 1 ст.17 Закону № 1403-VIII Міністерство юстиції України здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця. Згідно з ч. 1, 2 ч. 3 ст. 34 Закону № 1403-VIII, контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України. Позапланові перевірки проводяться на підставі: письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця. Згідно ст.14, ч.ч.1,2 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», учасниками виконавчого провадження є, зокрема виконавець, сторони, представники сторін. Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення . Відповідно до п. 4 Порядку № 3284/5 позапланова перевірка діяльності приватного виконавця проводиться з підстав, визначених ч.3 ст. 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», та/або у разі надходження від Дисциплінарної комісії приватних виконавців скарги на діяльність приватного виконавця, яка була подана до цієї комісії. Згідно з ч.ч. 4, 7 ст. 34 Закону № 1403-VIII, під час проведення позапланових перевірок з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності. Діяльність Дисциплінарної комісії приватних виконавців врегульована Положенням № 3791/5. Згідно з п. 3 Положення, основними завданнями Дисциплінарної комісії є: розгляд питань про притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків; прийняття рішень про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення. Відповідно до п. 4 Положення Дисциплінарна комісія відповідно до покладених на неї завдань: розглядає подання Мін`юсту, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Мін`юсту чи Раді приватних виконавців України; приймає рішення на підставі подання Мін`юсту чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення. Згідно з п. 13,16 Положення засідання Дисциплінарної комісії вважається повноважним у разі присутності на ньому не менше п`яти членів комісії. Рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії протягом двох робочих днів після засідання Дисциплінарної комісії. Згідно з п. 19 Положення члени Дисциплінарної комісії мають право: вивчати матеріали, подані на розгляд Дисциплінарної комісії; заявляти клопотання, висловлювати власну думку з питань, що розглядаються; брати участь у прийнятті рішення шляхом голосування; висловлювати окрему думку, оформлену в письмовому вигляді. Розгляд подання Мін`юсту чи Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності на засіданні Дисциплінарної комісії починається із заслуховування доповіді члена Дисциплінарної комісії, який попередньо за дорученням голови Дисциплінарної комісії вивчав таке подання, після чого заслуховуються присутні на засіданні члени Дисциплінарної комісії, приватний виконавець та інші запрошені на засідання особи, а також вивчаються та аналізуються необхідні документи (пункт 25 Положення). За результатами розгляду подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності Дисциплінарна комісія приймає рішення про: задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, передбаченого частиною першою статті 41 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»; відхилення подання та направлення матеріалів для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; відхилення подання та відмову в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення (пункт 26 Положення). Відповідно до п. 27 Положення у разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року. Згідно з п. 29 Положення рішення Дисциплінарної комісії про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Мін`юсту. Відповідно до ч. 9 ст. 39 Закону № 1403-VIII рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії. Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону № 1403-VIII, за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:1) попередження; 2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців;4) припинення діяльності приватного виконавця. Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону № 1403-VIII рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України. Судом встановлено, що за скаргою боржника в виконавчому провадженні ОСОБА_2 , поданої до Міністерства юстиції України, було розпочато дисциплінарне провадження, за наслідком якого прийнято рішення Дисциплінарної комісії, оформлене протоколом, про застосування до позивача як до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, а також наказ Міністерства юстиції про введення в дію цього рішення. Підставою для винесення оскаржуваного рішення стало подання Міністерства юстиції України про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, внесене за наслідками проведення перевірки діяльності позивача щодо здійснення виконавчого провадження ВП № 59902973, проведеної за скаргою ОСОБА_2 від 30.08.2019. Позаплановою невиїзною перевіркою встановлено, що позивачем порушено ч. 1 ст.58 Закону України «Про виконавче провадження» щодо передачі на зберігання описаного та арештованого нерухомого майна не боржнику, а іншій особі ( довідка від 07.10.2019 (т.1 а.с.31-34) Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що приватним виконавцем не порушено вимог закону, оскільки передача арештованого майна відбулася не боржнику з підстав його відмови, що підтверджується належними доказами, зокрема актами приватного виконавця від 29.08.2019 Колегія суддів вважає такі висновки суду помилковими, оскільки в матеріалах виконавчого провадження заява боржника або його представника про відмову прийняти нерухоме майно на зберігання відсутня, під час здійснення виконавчих дій боржник був відсутній, перебував за межами України, що підтверджується відомостями наявними в його закордонному паспорті. Письмової заяви про відмови від прийняття на зберігання належним йому приміщень не складав. Висновки суду першої інстанції щодо не встановлення законом виключно письмової форми відмови боржника прийняти нерухоме майно на зберігання, колегія суддів вважає такими, що не спростовують доводів апелянта про необхідність отримання волевиявлення боржника щодо належного йому майна. Відповідно до ч.1 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання). Аналогічна норма зазначена в п. 11 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції країни від 02.04.2012 № 512/54. Судом встановлено, що опис та арешт майна здійснювалися позивачем на виконання рішення про забезпечення позову, а тому відповідно до Закону виконавець зобов`язаний передати на зберігання арештоване майно боржнику або його представнику (якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання). Колегія суддів зазначає, що належних доказів , які б свідчили про з`ясування позивачем волевиявлення боржника у виконавчому провадженні щодо відмови прийняти на зберігання майно, матеріали виконавчого провадження не містять. Як вбачається з матеріалів справи постанову про відкриття виконавчого провадження боржником отримано 10.09.2019., проте як виконавчі дії щодо арешту майна вчинені 29.08.2019, доказів повідомлення про їх вчинення боржника ОСОБА_2 , матеріали виконавчого провадження не містять. В судовому засіданні представник позивача визнав, що зі свого телефону позивач не дзвонила боржнику, телефонний дзвінок здійснювався сторонньою особою на номер телефону НОМЕР_1 , зі слів позивача, особою до якої здійснювався дзвінок був ОСОБА_2 , отже колегія суддів зазначає, що в даному випадку приватним виконавцем не встановлено належним чином особу, з якою здійснювалося спілкування, а отже зазначення в актах від 29.08.2919 відомостей щодо відмови ОСОБА_2 отримати майно на зберігання не є належним доказом волевиявлення боржника. Крім того, зазначений в актах від 29.08.2019 номер телефону НОМЕР_1 , як стверджує боржник йому не належить. Жоден документ, наявний в матеріалах виконавчого провадження не містить номеру телефону боржника, на який здійснювався телефонний дзвінок згідно актів. Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо доведеності отримання позивачем відмови боржника, з підстав співпадіння номеру телефону, зазначеного в актах приватного виконавця з номером телефону, зазначеному у скарзі до Міністерства юстиції України від 30.08.2019 поданої ОСОБА_2 , та що він є одним з офіційних засобів зв`язку, оскільки матеріали виконавчого провадження не містить зазначеного номеру зв`язку ОСОБА_2 , зазначений засіб зв`язку зазначено лише на зверненні від 31.08.2019 до Міністерства юстиції України, а не до приватного виконавця та після проведення виконавчих дій. Висновки суду першої інстанції, що правомірність дій приватного виконавця щодо виконання ухвали суду про забезпечення позову вже були предметом судового розгляду, з посиланням на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.01.2020 по справі № 638/13448/19-ц, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судового рішення, яким встановлено правомірність або протиправність дій приватного виконавця матеріали справи не містять. Крім того, зазначеною ухвалою суду вирішувалося питання підсудності справи, а не питання розгляду справи по суті. Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова зі скаргою на дії приватного виконавця та просив визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 в частині виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 15 серпня 2019 року. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.01.2020 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 на дії приватного виконавця ОСОБА_1 , роз`яснено заявнику, що для вирішення питання необхідно звернутися в порядку господарського судочинства. Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення подання Міністерства юстиції України прийнято 06.12.2019 та введено його в дію наказом Міністерства юстиції України 21.12.2019. Колегія суддів зазначає, що як на час проведення позапланової перевірки (07.10.2019) так і під час прийняття оскаржуваного рішення доказів перебування в провадженні суду справи за позовом ОСОБА_2 до приватного виконавця ОСОБА_1 не надано, рішення по суті справи не приймалося. Судами вирішувалися лише процесуальні питання щодо вирішення підсудності спору. Таким чином, Дисциплінарною комісією не порушено процедуру розгляду питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що неналежне виконання приватним виконавцем ОСОБА_1 своїх обов`язків доведено відповідачем належними доказами, а саме довідкою про результати проведення позапланової невиїзної перевірки від 07.10.2019, поданням про притягнення до дисциплінарної відповідальності від14.11.2019, протоколом № 23 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 06.12.2019. Відповідно до ст.38 Закону України " Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, яким вважається , зокрема, невиконання або неналежне виконання приватним виконавцем своїх обов`язків. Щодо обґрунтованості накладення відповідачем стягнення на позивача у вигляді зупинення діяльності строком на 1 місяць, колегія суддів вказує, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення відповідачем враховані усі обставини вчинення проступку, його наслідки, особу приватного виконавця (щодо притягнення її раніше до дисциплінарної відповідальності) та інші обставини справи. При цьому колегія суддів зазначає, що відсутність у оскаржуваному рішенні обґрунтування щодо обрання зазначеного виду дисциплінарного стягнення не є безумовною підставою для скасування зазначеного рішення, оскільки факт вчинення позивачем порушення вимог ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» є доведеним, а обраний Комісією вид застосованого до позивача дисциплінарного стягнення відповідає характеру вчиненого ним проступку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Доводами апеляційної скарги спростовано висновки суду першої інстанції щодо правомірності спірних рішень. Натомість, позивачем не надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги. Згідно ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку , що відповідачі при прийнятті рішення, оформленого протоколом №23 від 06.12.2019 та наказу від 21.12.2019 р. №4119/5щодо застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення суду з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року по справі № 520/94/20 скасувати. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 25.05.2020 року