Постанова 4872 № 915/91/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/91/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Аленіна О.Ю. суддів: Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г. секретар судового засідання: Герасименко Ю.С. Представники учасників справи у судове засідання не з`явились розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 30.07.2019 у справі №915/91/18 за позовом Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)" про передання обладнання загальною вартістю 646620,00 грн. ВСТАНОВИВ У лютому 2018 Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" (далі - ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Державної установи «Арбузинська виправна колонія (№83)» (далі - ДУ «Арбузинська виправна колонія (№83)») в якій просило зобов`язати відповідача передати за актом приймання-передачі обладнання, з обов`язковою наявністю апаратури, що містить дорогоцінні метали, загальною вартістю 646620,00 грн. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.03.2018 за клопотанням позивача замінено первісного відповідача ДУ «Арбузинська виправна колонія (№83)» у справі №915/91/18 на належного відповідача Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№83)" (далі - ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№83)"). Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2018 позов задоволено, зобов`язано ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)"передати ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" за актом приймання-передачі обладнання в кількості 52 одиниці, з обов`язковою наявністю апаратури, що містить дорогоцінні метали, загальною вартістю 646620,00 грн. Дане рішення не оскаржувалося та набрало законної сили 31.08.2018. 04.09.2018 судом першої інстанції видані відповідні накази на виконання судового рішення. У липні 2019 ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№83)" звернулося до суду першої інстанції з заявою про перегляд рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2018 у справі №915/91/18 за нововиявленими обставинами, в якій заявник просив суд скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2018 у справі №915/91/18 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на лист Міністерства юстиції України від 30.05.2019 в якому надано роз`яснення, що ДП "Підприємство ДКВС України (№83)" не є правонаступником ІН-316/83 УІН УВС в Миколаївській області та/або будь-яких інших юридичних осіб, а також зазначає, що справу було розглянуто судом без належного представника підприємства. Заявник вважає, що позивач фактично ввів суд в оману, а тому суд був позбавлений можливості встановити істотну для вирішення справи обставини. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.07.2019 у задоволенні заяви ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)" про перегляд рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2018 у справі №915/91/18 за нововиявленими обставинами відмовлено, рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2018 у справі №915/91/18 залишено в силі. В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що лист Міністерства юстиції України від 30.05.2019, на який посилається заявник, за своєю правовою природою фактично є новим доказом, який не може вважатися нововиявленою обставиною. Судом першої інстанції зазначено, що 28.03.2018 здійснено заміну неналежного відповідача ДУ "Арбузинська виправна колонія (№83)" на належного - ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)". Тобто заявнику (відповідачу) в процесі розгляду справи могли та повинні були бути відомі обставини щодо обсягів його відповідальності, а отже його правовий статус по спірним відносинам. За твердженням місцевого господарського суду, відзиви ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)", які наявні в матеріалах справи, підписані керівником відповідача, містять позицію останнього, відповідно до якої підприємством визнається факт правонаступництва. Посилання заявника, як на нововиявлену обставину не те, що ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№83)" не є правонаступником установи ІН-316/83, на переконання місцевого господарського суду, не може бути нововиявленою обставиною в розумінні статті 320 ГПК України, оскільки факт такого правонаступництва був предметом дослідження під час розгляду справи і прийняття рішення від 03.08.2018. Щодо обставин представництва суд першої інстанції відзначив, що довіреність ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№83)" від 27.03.2018, яка підписана виконуючим обов`язки директора підприємства установи - заступником начальника установи з виробництва - С.В. Тимушем, видана саме юрисконсульту ОСОБА_1 з усіма правами, наданими відповідачу до 31.12.2018. Саме дана особа - ОСОБА_1 і була присутня в судових засіданнях. Таким чином, станом на час розгляду справи з прийняттям відповідного рішення, повноваження представника відповідача були перевірені та підтверджені судом. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими та не можуть вважатися умовою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, в розумінні приписів статті 320 ГПК України. Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулося ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 30 липня 2019 року у справі №915/91/18 та прийняти рішення, яким задовольнити заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2018 року у справі №915/91/18 та відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування свої вимог скаржник зазначає, що місцевий господарський суд діяв одностороннє, оскільки права позивача діяти від імені сторони договору від 1985 року перевірив на підставі передбачених законом доказів, зокрема, на підставі відповідного запису в статуті позивача, а заміну відповідача по справі, здійснив без встановлення правового зв`язку між «учреждением ИН-316/83» та ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№83)", не дивлячись на те, що в матеріалах справи містився статут ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№83)", в якому відсутній, запис про те, що підприємство є правонаступником «учреждения ИН-316/83». За твердженням апелянта, листом Міністерства юстиції України від 30.05.2019 року надано роз`яснення, що ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№83)" не є правонаступником ІН-316/83 УІН УВС в Миколаївській області та/або будь-яких інших юридичних осіб. Лист Міністерства юстиції України підприємством було отримано 05.06.2019. Таким чином, про існування обставини, що підприємство не є правонаступником сторони договору від 15.05.1985 р. - «учереждения ИН- 316/83», підприємство дізналося лише 05.06.2019 року з листа Міністерства юстиції України від 30.05.2019. Скаржник відзначає, що у встановлені законом строки, звернувся до Господарського суду Миколаївської області з заявою про перегляд рішення від 03.08.2018 р. за нововиявленими обставинами, враховуючи нововиявлену 05.06.2019 обставину, що підприємство не є правонаступником установи ІН 316/83, зокрема по правам та обов`язкам, що випливають з договору від 15.05.1985 року, ця обставина має всі ознаки нововиявленої, а саме: ця обставина існувала, під час розгляду справи; ця обставина не була відома заявникові та суду; ця обставина є істотною для розгляду справи, оскільки, якби, вона була встановлена чи відома, суду, то суд прийняв би інше судове рішення. Також апелянт наголошує, що в своїй заяві про перегляд підприємство, з посиланням на докази та конкретні норми закону, звертало увагу суду, що ОСОБА_1 в силу приписів ч.2 сі. 59 ГПК України і в незалежності від будь-яких дій інших посадових осіб підприємства, не могла, бути допущена судом здійснювати представництво підприємства в суді, оскільки представляла у цій справі інтереси, первісного відповідача, інтереси якого прямо суперечать інтересам підприємства. На думку апелянта, в оскаржуваній ухвалі суд ніяким чином не спростував існування нововиявленої обставини, а обмежився лише цитуванням норм закону та практики Європейського суду з прав людини. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №915/91/18 за апеляційною скаргою ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 30.07.2019 та призначено справу до розгляду на 20.05.2020. 08.05.2020 судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" в якому позивач просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування свої заперечень позивач зазначає, що на момент розгляду справи довіреність представника відповідача була чинна, а в особи, що згідно з ЄДРПОУ на момент розгляду справи керували відповідачем, могли видавати та підписувати довіреності та особисто представляти інтереси відповідача в суді, а тому у суду не виникало сумнівів щодо легітимності повноважень ОСОБА_1 . Позивач вважає, що керівник відповідача не був позбавлений права контролювати хід справи, самостійно заявляти свої доводи, погоджуватись чи не погоджуватись з позицією позивача та представляти інтереси в суді. На думку позивача така підстава для скасування судового рішення, як висновки перевіряючого органу та скасування довіреності представника відповідача є формальними та покликаними створити прецедент, який має бути використаний відповідачем в подальшому для затягування виконання рішення суду та ухилення від господарсько-правової відповідальності. Позивач також відзначає, що в разі незгоди з рішенням суду від 03.08.2018 р. відповідачу був наданий час для оскарження судового рішення до апеляційного суду згідно з вимогами ГПК України, проте своїм правом він не скористався. Ще одним формальним приводом для звернення відповідача до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, як вважає позивач, став лист Міністерства юстиції України. Зазначений лист, як вважає позивач, по суті є доказом, яким відповідач намагається спростувати доводи позивача стосовно правонаступництва відповідача. На думку позивача, дії відповідача спрямовані па затягування та перешкоджання будь-якими способами виконанню рішення суду, а не на реальне встановлення істини по справі, винесення обґрунтованого, об`єктивного та законного рішення. 20.05.2020 судом апеляційної інстанції отримано заяву ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№83)» в якій відповідач зазначає, що з моменту утворення підприємства, воно не мало ніяких правовідносин з ІН 316/18, а також не укладало будь-яких договорів з позивачем та його правовпопередником. Як стверджує відповідач, саме в архівах ДУ «Арбузинська виправна колонія (№83)» (яка була первісним відповідачем), після отримання роз`яснень/повідомлень Міністерства юстиції України були знайдені документи, які свідчать, що ІН 316/83 в ході реорганізації передавала майно, людей, засуджених та документацію до ДУ «Арбузинська виправна колонія (№83)». Натомість, в архівах підприємства відсутні будь-які документи, які б свідчили про наявність правовідносин з ІН 316/83 та його правонаступником. Позивач, як вважає відповідач, не надав суду будь-якого документу, який би свідчив про перехід прав і обов`язків ІН 316/83 до підприємства в частині виконання договору оренди від 15.05.1985 року. На думку відповідача, місцевий Господарський суд також, не звернув уваги на те, що представник установи ОСОБА_1 , в силу приписів ч.2 ст.59 ГПК України, і в незалежності від будь-яких дій інших посадових осіб підприємства, не могла бути допущена судом здійснювати представництво підприємства в суді, оскільки представляла у цій справі інтереси первісного відповідача, інтереси якого прямо суперечать інтересам підприємства. З огляду на викладене, відповідач просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 30 липня 2019 року та прийняти рішення, яким задовольнити заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2018 року та відмовити у задоволенні позову, що не позбавляє позивача можливості звернутися з позовом до належного відповідача. 20.05.2020 до суду апеляційної інстанції надійшла заява (клопотання) ДУ «Арбузинська виправна колонія (№83)» в якому заявник просить залучити (повернути) установу до участі у справі та апеляційну скаргу «нового» відповідача задовольнити. Колегією суддів дана заява ДУ «Арбузинська виправна колонія (№83)» залишена без розгляду, оскільки чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено вчинення судом таких дій як залучення (повернення) вибувшого учасника до участі у справі. До того ж, колегія суддів зазначає, що за приписами ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Однак, ДУ «Арбузинська виправна колонія (№83)» не є учасником у даній справі. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив розгляд справи проводити без участі його представника. Відповідач у своїй заяві від 20.05.2020 також просив розглянути справу без участі його представника. У судове засідання від 20.05.2020 представники учасників справи не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)" підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. У відповідності до приписів ч.4 ст.320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 920/1077/16 та від 15.01.2020 у справі № 916/24/17). Водночас нововиявлена обставина - це юридичний факт, передбачений нормами права, який тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового акта, то вона обов`язково вплинула би на остаточні висновки суду; юридичний факт, наявний на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомим ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані із вимогою у цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими, а не нововиявленими обставинами. Дослідження обставин і перевірка доказів наявності нововиявлених обставин у розумінні положень процесуального законодавства не може мати наслідком нової правової оцінки обставин, які вже були предметом дослідження судів при вирішенні спору по суті, та кваліфікації таких обставин як нововиявлених. Звертаючись з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, відповідач зазначив, що після проведення аудиту на підприємстві, він звернувся 23.05.2019 з листом до Міністерства юстиції України щодо надання роз`яснення. З наданої суду копії листа Міністерства юстиції України від 30.05.2019 за вих. №26098/Г-13519/19.2.2, 05.06.2019 відповідачеві стало відомо про те, що ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)" (відповідач у даній справі) не є правонаступником установи ІН-316/83 та/або інших юридичних осіб. Вивчивши матеріали справи та надані скаржником докази, колегія суддів дійшла висновку, що наданий заявником лист Міністерства юстиції України за своєю правовою природою є новим доказом, за допомогою якого заявник має на меті переоцінити докази, яким судом першої інстанції вже була надана оцінка. Так, звертаючись із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)" зазначило, що з листа Міністерства юстиції України від 30.05.2019 йому стало відомо про те, що підприємство не є правонаступником ІН-316/83 УІН УВС в Миколаївській області та/або будь-яких інших юридичних осіб. Як вбачається з наявних матеріалів справи, ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" звернулося із позовом про повернення майна із незаконного володіння до ДУ «Арбузинська виправна колонія (№83)». В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у період з 1981 по 1989 роки передав ДУ «Арбузинська виправна колонія (№83)» у тимчасове користування обладнання у кількості 52 одиниці загальною вартістю 646 620 грн. Крім того, 15.05.1985 між сторонами був укладений договір оренди. Проте, станом на час звернення із позовом, відповідач не повернув передане йому у тимчасове користування обладнання, чим позбавив позивача права користуватися належним йому майном. У відзиві на позовну заяву ДУ «Арбузинська виправна колонія (№83)» (т.2, а.с. 12-14) зазначило, що на підставі наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 22.11.1999 №165 установа ІН-316/83 була перейменована у Арбузинську виплавну колонію №83 управління Державного департаменту України питань виконання покарань у Миколаївській області. В ході реформувань, станом на час звернення із позовом має назву ДУ «Арбузинська виправна колонія (№83)». Ідентифікаційний код юридичної особи 08564038. Вподальшому, за твердженням ДУ «Арбузинська виправна колонія (№83)», 20.03.200 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрована Арбузинська виправна колонія №83 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Миколаївській області, код 08680537, яка станом на час звернення із позовом, має назву ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)". У березні 2018 ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" звернулося до суду першої інстанції із клопотанням про заміну неналежного відповідача належним в якому просило замінити неналежного відповідача - ДУ «Арбузинська виправна колонія (№83)» на належного - ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)". Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.03.2018 замінено первісного відповідача ДУ «Арбузинська виправна колонія (№83)» у справі №915/91/18 на належного відповідача - ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)". Як відзначено в означеній ухвалі, представники позивача та відповідача під час судового засідання не заперечували проти задоволення клопотання про заміну неналежного відповідача належним. В наявних матеріалах справи також містяться відзив ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)" підписаний В.о. директора підприємства установи - заступника начальника установи з виробництва - Тимушем С.В. Так у відзиві від 28.03.2018 (т.2, а.с. 120-123) відповідач зазначив, що ним не заперечується наявність на позабалансовому рахунку обладнання у кількості 52 одиниці та просив, з метою врегулювання спору та укладення мирової угоди, продовжити підготовче провадження. У відзиві на позовну заяву від 18.04.2018 (т.2, а.с. 151-155) ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)" визнало позовні вимоги частково. 26.06.2018 ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№83)" надано до суду першої інстанції відзив (остаточний) на уточнену позовну заяву (т.2, а.с. 180-185). В означеному відзиві, який підписано В.о. директора підприємства установи - заступника начальника установи з виробництва - Тимушем С.В., зокрема зазначено, що на момент укладення договору від 15.05.1985 між позивачем та установою ІН 316/83, установа мала дві юридичні особи з різними ідентифікаційними кодами. Договір зі сторони орендатора підписав директор установи ІН-316/83, тобто, правонаступником ІН-316/83 за договором від 15.05.1985 є ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№83)", яке є належним відповідачем. В означеному відзиві відповідач визнавав позов частково, а саме - в частині повернення обладнання, окрім пресу однокривошипний К-2130; інв. № 012512, Довіреність № 05.03.1984, який передано іншій установі, а саме ІН-316/53, загальною балансовою (залишковою) вартістю 73,71 грн. 01.08.2018 представник ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)" надав до Господарського суду Миколаївської області заяву про визнання позову відповідачем (т.2, а.с. 256). 03.08.2018 Господарським судом Миколаївської області було прийнято рішення згідно з яким позов задоволено; зобов`язано ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)" передати ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" за актом приймання-передачі обладнання в кількості 52 одиниці, з обов`язковою наявністю апаратури, що містить дорогоцінні метали, загальною вартістю 646620,00 грн (за переліком). Відповідач своїм правом на оскарження даного рішення в апеляційному та касаційному порядку не скористався. Отже, як свідчать наявні матеріали справи, питання щодо правонаступництва та заміни неналежного відповідача, належним, було предметом розгляду у даній справі. До того ж, відповідач ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)", не заперечував проти його заміни в якості належного відповідача та визнав заявлені позовні вимоги. Слід відзначити, що відзиви на позовну заяву, в яких відповідач не заперечував проти того, що він є належним відповідачем у справі та частково визнав заявлені позовні вимоги, підписані уповноваженою особою, а саме В.о. директора підприємства установи - заступника начальника установи з виробництва - Тимушем С.В. Даною особою підписана також й заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Відтак, ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)" в процесі розгляду справи могли та повинні були бути відомі обставини щодо обсягів його відповідальності, а отже його правовий статус по спірним відносинам. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що посилання заявника, як на нововиявлену обставину не те, що ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)" не є правонаступником установи ІН-316/83 не є, та не може бути нововиявленою обставиною в розумінні статті 320 ГПК, оскільки факт такого правонаступництва був предметом дослідження під час розгляду справи і прийняття рішення судом першої інстанції рішення від 03.08.2018. Вищенаведене спростовує твердження апелянта з приводу не встановлення судом першої інстанції обставин правонаступництва. З приводу твердження ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)" про те, що ОСОБА_1 в силу приписів ч.2 ст. 59 ГПК України не могла здійснювати представництво підприємства в суді, оскільки представляла у цій справі інтереси первісного відповідача, інтереси якого прямо суперечать інтересам ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)", колегія суддів зазначає наступне. У відповідності до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником (виконуючим обов`язки директора) ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)", як станом на час розгляду справи у суді першої інстанції, так й на теперішній час є Тимуш Сергій Володимирович . 27.03.2018 ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)" видано довіреність №6-1/102/ТМШ (т.2, а.с. 125), якою уповноважено юрисконсульта Крістофоль Оксану Сергіївну представляти інтереси підприємства , зокрема в місцевих господарських судах з усіма правами, наданими законодавством позивачу (заявнику, кредитору), відповідачу (заінтересованій особі, відповідачу), третій особі. Означена довіреність видана без права передоручення строком до 31.12.2018 (включно) та підписана В.о. директора підприємства установи - заступника начальника установи з виробництва - Тимушем С.В. Як свідчать наявні матеріли справи, зокрема протоколи судових засідань, саме ОСОБА_1 була присутня у судових засіданнях та представляла інтереси ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)". За приписами ч.2 ст. 59 ГПК України особа не може бути представником, якщо вона у цій справі представляє або представляла іншу особу, інтереси якої у цій справі суперечать інтересам її довірителя. Жодних заперечень, з приводу представництва ОСОБА_1 інтересів ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)", наявні матеріали справи не містять. Як не містять наявні матеріали справи й доказів уповноваження ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)" іншої особи на представництво інтересів підприємства. Відтак, станом на час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 була повноважним представником ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)", що підтверджується наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем. Наведене спростовує твердження апелянта щодо розгляду справи судом першої інстанції без належного представника ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)". Судова колегія відзначає, що наведені ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)" у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинам підстави фактично свідчать про незгоду відповідача з прийнятим рішенням суду першої інстанції. Проте, у разі незгоди із прийнятим судом першої інстанції рішенням, у тому числі й щодо заміни неналежного відповідача та представництва інтересів не уповноваженою особою, ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)" не було позбавлено можливості скористатися своїм правом на оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2018 в апеляційному та касаційному порядку. Проте, як свідчать наявні матеріали справи, своїм правом відповідач не скористався. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі апеляційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі заявником не зазначено й не обґрунтовано. При цьому, процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (див. пп. 27 - 34 рішення Суду у справі "Праведная проти Росії" від 18 листопада 2004 року). Відтак, перевіряючи обґрунтованість наведених заявником доводів щодо наявності нововиявлених обставин для перегляду рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2018, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що наведені ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 83)" обставини не є нововиявленими в розумінні вимог ст. 320 ГПК України, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58). Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок. Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 30.07.2019. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника. Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 30.07.2019 по справі №915/91/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови складено та підписано 25.05.2020. Головуючий суддя Аленін О.Ю. Суддя Лавриненко Л.В. Суддя Філінюк І.Г.