Постанова Тернопільський апеляційний суд № 596/1649/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 596/1649/19Головуючий у 1-й інстанції Лисюк І.О. Провадження № 22-ц/817/507/20 Доповідач - Парандюк Т.С. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 травня 2020 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Парандюк Т.С. суддів - Дикун С. І., Щавурська Н. Б., за участі секретаря Кантицька О.І. та сторін представника ОСОБА_1 адвоката Чернецького В.І.; представника ОСОБА_2 адвоката Студеної М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №596/1649/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13 лютого 2020 року, ухваленого суддею Лисюк І.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Копичинецька міська рада Гусятинського району Тернопільської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Копичинецька міська рада Гусятинського району про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу воріт, встановлених на їх спільній межі та встановити ворота безпосередньо на АДРЕСА_2 Словацького. Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13 лютого 2020 року клопотання представника позивача адвоката Чернецького В.І. про призначення судової земельно-технічної експертизи, задоволено. Призначено в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Копичинецька міська рада Гусятинського району Тернопільської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні запитання: 1.Чи відповідає фактичний заїзд до земельної ділянки ОСОБА_1 , на якій розташовано житловий будинку з надвірними побудовами і спорудами по АДРЕСА_1 , що були успадковані нею після смерті ОСОБА_3 - відомостям генерального плану забудови земельної ділянки індивідуального забудовника?

2. Чи відповідає фактичний заїзд до земельної ділянки ОСОБА_2 , на якій розташований житловий будинок з надвірними побудовами і спорудами по АДРЕСА_3 , що були успадковані нею після смерті ОСОБА_4 , - відомостям генерального плану забудови земельної ділянки індивідуального забудовника? Проведення експертизи доручено експертам Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (м. Тернопіль, вул. С.Стрільців, 4). Зобов`язано провести експертизу до 13 квітня 2020 року. Попереджено експертів про кримінальну відповідальність відповідно до вимог ст. ст. 384, 385 КК України. В розпорядження експертів для дослідження надано матеріали цивільної справи № 596/1649/19. Витрати по проведенню експертизи покладено на позивача ОСОБА_1 . Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено. Попереджено сторони про наслідки ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, передбачені ст. 109 ЦПК України. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу Гусятинського районного суду від 13 лютого 2020 року та у задоволенні клопотання представника позивача про призначення судової земельно-технічної експертизи відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 зазначила, що у заявленому клопотанні про призначення експертизи представник позивача жодним чином не зазначає, чому на стадії розгляду справи по суті він заявляє саме таке клопотання про призначення експертизи, оскільки по даній справі вже було проведено два підготовчі засідання, 4 судових засідань щодо розгляду справи по суті, допитано свідків, зокрема представника комісії Копичинецької міської ради, які неодноразово виходили на місце спірних ділянок і видавали однозначні акти обстежень цих ділянок та відповідні покази щодо фактичних обставин та застосування положень законодавства відносно питання відновлення меж. Також представник позивача не обґрунтовує, чому на стадії подання доказів, в підготовчому судовому засіданні він не клопотав про надання йому можливості провести вказану експертизу. Жодних перешкод щодо подання такого ж клопотання на стадії підготовчого судового засідання у нього не було. Всі документи були подані на стадії підготовки справи до судового розгляду. З самого початку відповідачкою позов не визнавався і про це зазначалось у відзиві. Отже, перешкод для призначення вказаної експертизи на стадії подання доказів у представника позивачки не було жодних. Позов заявлено з інших підстав, ніж ті обставини, які можна встановити у результаті призначеної експертизи, а стадія подання доказів по даній справі завершена і відсутня поважна причина як така для подачі нових доказів. Представник ОСОБА_1 адвокат Чернецький В.І. подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 у якому зазначив, що ні у нормах статті 197 ЦПК України, ні у нормах статті 103 ЦПК України не міститься вказівок про клопотання для вирішення питання експертизи, як і зауважень, що відповідне клопотання про призначення експертизи має бути заявлено лише на певному етапі судового процесу і не може бути заявлено за межами, зокрема підготовчого засідання. Аналіз норм статей 103 та 197 ЦПК України дає підстави для висновку, що питання призначення експертизи не залежить виключно від волі учасника справи та може вирішуватися лише за відповідним клопотанням, а може реалізовуватися також за ініціативою суду. Так, слід звернути увагу, що у нормах статті 103 ЦПК України закон передбачає умови (пункти 1 та 2 частини першої статті 103), сукупна наявність яких обумовлює необхідність призначення експертизи, і не містить будь-яких застережень, що експертиза призначається за клопотанням чи до закінчення підготовчого провадження чи до початку першого судового засідання. Таким чином, позивач вважає, що, дійшовши висновку про необхідність обставин, які входять до предмета доказування та відповідних доказів на їх підтвердження (експертизи), суд міг вирішити питання призначення експертизи і норм процесуального закону не порушив. При цьому, вирішення цього питання за участю учасника справи та врахування його клопотання про експертизу, як і його вирішення після проведення підготовчого засідання не змінює самої суті питання, для вирішення якого суд призначає експертизу; скаржником не доводиться, що відповідні обставини не мають значення для предмету доказування чи можуть бути встановлені без необхідності застосування спеціальних знань. У судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Студена М.М. свою апеляційну скаргу підтримала з мотивів, викладених в ній Представник ОСОБА_1 адвокат Чернецький В.І. апеляційну скаргу ОСОБА_2 не визнав, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою. Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_3 шляхом демонтажу воріт, встановлених на спільній межі та встановити ворота безпосередньо на АДРЕСА_2 Словацького. 13 лютого 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 заявив клопотання про призначення земельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставити наступні запитання: 1.Чи відповідає фактичний заїзд до земельної ділянки ОСОБА_1 , на якій розташовано житловий будинку з надвірними побудовами і спорудами по АДРЕСА_3 , що були успадковані нею після смерті ОСОБА_3 - відомостям генерального плану забудови земельної ділянки індивідуального забудовника?; Чи відповідає фактичний заїзд до земельної ділянки ОСОБА_2 , на якій розташований житловий будинок з надвірними побудовами і спорудами по АДРЕСА_3 , що були успадковані нею після смерті ОСОБА_4 ,- відомостям генерального плану забудови земельної ділянки індивідуального забудовника? Задовольняючи заявлене клопотання, суд виходив з того, що для з`ясування обставин, що мають істотне значення по справі, потрібні спеціальні знання, у зв`язку із чим є необхідність призначення судової земельно-технічної експертизи. З таким висновком колегія суддів погоджується. Як убачається із матеріалів справи предметом спору є земельна ділянка між суміжними землекористувача і спір стосується заїзду до будинковолодіння позивачки. Однією з засад судочинства, регламентованих пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. За правилами ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Призначення та проведення експертизи у цивільному судочинстві регулюється ст. ст. 103 - 113 ЦПК України, Законом України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 року № 4038-XII, «Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», що затверджено наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 (далі «Інструкція»). У відповідності до статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та сторонами не надано відповідні висновки експертиз із цих самих питань або висновки експерта викликають сумнів щодо їх правильності. Отже, діючим цивільним процесуальним законодавством передбачено, що експертиза у справі призначається судом у разі необхідності з`ясування фактичних обставин, що становлять предмет доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Зважаючи на предмет спору, обставини, які підлягають доказуванню, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для правильного і об`єктивного вирішення спору між сторонами про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, потребуються спеціальні знання, що реалізується шляхом призначення судової експертизи із-за різнобіжності в наявних доказах, а висновок експерта не може замінити інші засоби доказування. Поставленні в оскаржуваній ухвалі питання на вирішення експертизи є обґрунтованими та висновки по ним дадуть можливість об`єктивно вирішити даний спір. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки ухвалою від 4 грудня 2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду, а тому підстав для призначення судової експертизи при розгляді справи по суті не було, правильних висновків суду першої інстанції не спростовують. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не виконав усі процесуальні дії, необхідні для призначення експертизи, задовольнивши клопотання про призначення експертизи без дослідження усіх наявних доказів в матеріалах справи. Так, відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Жук проти України (Заява N 45783/05) від 21 жовтня 2010 р. (пункт 25) Суд нагадує, що принцип процесуальної рівності сторін, один із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду, вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представляти свою позицію за таких обставин, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище по відношенню до протилежної сторони. Це, в принципі, означає надання сторонам судового процесу можливості ознайомитись з усіма пред`явленими доказами і зауваженнями та прокоментувати їх, навіть якщо вони надані незалежним представником державної юридичної служби з метою здійснення впливу на рішення суду. Як визначив Європейський Суд з прав людини у справі Ноймайстер проти Австрії (1968 рік), кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості та жодна із сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом. Європейський Суд з прав людини визнав порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у випадках, коли національні суди ухвалювали рішення, коли було відмовлено у можливості представити певні докази (справа Мантованеллі проти Франції 1997 рік), зокрема, висновки експертів (справа Бьоніш проти Австрії (п. 32 рішення від 06 травня 1985 року). Ключовим у принципі рівних можливостей є те, що суди мають довести готовність забезпечувати ефективне здійснення прав, гарантованих у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Приписами частини 1 статті 1 Закону України Про судову експертизу передбачено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів (Dombo Beheer B. V.v. the Netherlands) від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33). Доводів, які б спростовували законність та обґрунтованість постановленої судом першої інстанції ухвали, апеляційна скарга не містить. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13 лютого 2020 року про призначення судової земельно-технічної експертизи постановлена з дотриманням вимог процесуального закону, підстави для її скасування - відсутні, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 - ОСОБА_5 залишити без задоволення. Ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13 лютого 2020 року залишити без зміни. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 22 травня 2020 року. Головуюча Т.С. Парандюк Судді: С.І. Дикун Н.Б. Щавурська