Постанова Одеський апеляційний суд № 496/91/20

Номер провадження: 33/813/549/20 Номер справи місцевого суду: 496/91/20 Головуючий у першій інстанції Драніков С. М. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.05.2020 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д. за участю секретаря судового засідання Фабіжевської Т.С., за участі правопорушника: ОСОБА_1 розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Біляївського районного суду Одеською області від 18 березня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 88-1 ч.1 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. без конфіскації об`єктів тваринного світу, В С Т А Н О В И В: 28 грудня 2019 року о 11:30 в на ринку «Покрова» в с. Дачне Біляївського району, ОСОБА_1 здійснював продаж живої риби без дозвільних документів, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.88-1 ч.1 КУпАП. В судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину не визнав, пояснив, що він продавав на ринку живу рибу, яку придбав на іншому ринку. В нього відбулася конфліктна ситуація з керівництвом ринку у зв`язку з можливою конкуренцією, внаслідок чого був викликаний особисто зацікавлений громадський інспектор, якій склав незаконний протокол. ОСОБА_1 надавав йому для перевірки дозвільні документи на торгівлю, але інспектор не звернув на них уваги. Також, інспектором було вручено йому копію протоколу, яка відрізнялася від оригіналу, в тому числі, було вказано порушення ст.88 ч.1, до якої він не має жодного відношення. Крім цього, на думку ОСОБА_1 , громадський інспектор не мав права складати протокол про порушення правил торгівлі. Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав його доводи та правову позицію. Викликаний в судове засідання громадський інспектор з охорони довкілля ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_1 здійснював продаж живої риби на ринку без дозвільних документів. Постановою судді Біляївського районного суду Одеської області від 18 березня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 88-1 ч.1 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. без конфіскації об`єктів тваринного світу, стягнено судовий збір у розмірі 420,40 грн. Постановою судді Біляївського районного суду Одеської області від 18 березня 2020 року внесено виправлення у постанову Біляївського районного суду Одеської області від 18 березня 2020 року щодо скасування судового збору. Не погоджуючись з постановою суду про притягнення до відповідальності, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що постанова судді Біляївського районного суду Одеської області від 18 березня 2020 року є незаконною, просить її скасувати та прийняти нову, якою закрити провадження у справі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що стаття з позначенням 88/1 КУпАП в кодексі відсутня і що під ним позначається він не знає; протокол про порушення ст. 88-1 ч. 1 КУпАП не складався; документи для здійснення торгівлі (свідоцтво про зайняття приватно-підприємницькою діяльності, накладна та довідка санітарного лікаря) в нього були в наявності. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зазначені вимоги закону судом першої інстанції були дотримані належним чином, вирішивши справу в точній відповідності з законом. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 88-1 КУпАП є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. З матеріалів справи вбачається, що 28 грудня 2019 року о 11:30 в на ринку «Покрова» в с. Дачне Біляївського району, ОСОБА_1 здійснював продаж живої риби без дозвільних документів, без наявності документів, які підтверджували б законність їх придбання та реалізації. На підставі вищевикладеного, 28 грудня 2019 року громадським інспектором з охорони довкілля ОСОБА_2 складено протокол №Г-000056 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 88/1 КУпАП. Як вбачається з листа Державної екологічної інспекції в Одеській області та пояснень громадського інспектора ОСОБА_2 , останнім була допущена механічну помилка, а тому вважати вірним у протоколі посилання на ч. 1 ст. 88-1 КУпАП. Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Відповідно до п. 2.1 Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №88 від 27.02.2002р. (далі - Положення), роботу громадських інспекторів організовують Держекоінспекція України та її територіальні органи (Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, державні екологічні інспекції в областях, містах Києві та Севастополі, Державна Азовська морська екологічна інспекція, Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція, Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря) (далі - органи Держекоінспекції). Згідно п. 4.1. Положення громадські інспектори працюють у тісній взаємодії з органами Держекоінспекції, які призначили їх і видали посвідчення громадського інспектора з охорони довкілля, іншими державними органами, які здійснюють контроль за охороною, раціональним використанням та відтворенням природних ресурсів, органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, громадськими екологічними (природоохоронними) організаціями. Наказом Державної екологічної інспекції в Одеській області №665 від 20.11.2019р. призначено ОСОБА_2 громадським інспектором з охорони довкілля Одеської області з 21 листопада 2019 року. Підпунктом 3 пункту 5.1. встановлено, що громадські інспектори мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення при виявленні порушень природоохоронного законодавства, відповідальність за які передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення, і подавати їх відповідному органу Держекоінспекції для притягнення винних до відповідальності; Статтею 255 КУпАП визначено, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення має право складати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (частини друга, четверта та п`ята статті 85, статті 85-1, 88, 88-1, 88-2, 90, 91, 91-5, 164 - в частині порушення порядку провадження господарської діяльності, пов`язаної з раціональним використанням, відтворенням та охороною природних ресурсів (земля, надра, поверхневі води, атмосферне повітря, тваринний та рослинний світ, природні ресурси територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, добування і використання риби та інших водних живих ресурсів), поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, порушення вимог законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля. Таким чином, згідно вищезазначених вимог закону громадський інспектор ОСОБА_2 діяв у відповідності з чинним законодавством України та в межах своїх повноважень. Пункт 1 ст. 88-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення порядку придбання, збуту чи розповсюдження об`єктів тваринного або рослинного світу. Статтею 7 Закону України «Про тваринний світ» визначено, що об`єкти тваринного світу, вилучені із стану природної волі, розведені (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі або набуті іншим не забороненим законом шляхом, можуть перебувати у приватній власності юридичних та фізичних осіб. Законність набуття у приватну власність об`єктів тваринного світу (крім добутих у порядку загального використання) повинна бути підтверджена відповідними документами, що засвідчують законність вилучення цих об`єктів з природного середовища, ввезення в Україну з інших країн, факту купівлі, обміну, отримання у спадок тощо, які видаються в установленому законодавством порядку. У передбаченому законом порядку права власників об`єктів тваринного світу можуть бути обмежені в інтересах охорони цих об`єктів, навколишнього природного середовища та захисту прав громадян. Згідно ст. 27 Закону України «Про тваринний світ» у порядку загального використання об`єктів тваринного світу громадянам, у випадках, передбачених законодавством, дозволяється безоплатне любительське і спортивне рибальство для особистого споживання (без права реалізації) у визначених відповідно до законодавства водних об`єктах загального користування у межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову і за умови додержання встановлених правил рибальства і водокористування. В інших випадках любительське і спортивне рибальство здійснюються на праві спеціального використання об`єктів тваринного світу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до цього та інших законів. Відповідно до ст. 31 Закону України «Про тваринний світ» тварини, вилучені з природного середовища за відповідним дозволом чи іншим документом та за визначену у встановленому законодавством порядку плату, є власністю підприємств, установ, організацій та громадян, яким цей дозвіл чи інший документ було видано. Дикі тварини, що утримуються підприємствами, установами, організаціями та громадянами у напіввільних умовах чи в неволі без відповідного дозволу чи інших документів на право вилучення їх з природного середовища, що засвідчують законність їх набуття, вважаються незаконно набутими. Згідно ст. 63 Закону України «Про тваринний світ», порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні в: порушенні встановленого законодавством порядку надання об`єктів тваринного світу в користування; незаконному вилученні об`єктів тваринного світу з природного середовища. Незаконно добуті (зібрані) об`єкти тваринного світу, виготовлена з них продукція, знаряддя правопорушень підлягають безоплатному вилученню в установленому законом порядку. Таким чином, у разі невиконання вимог статей 7, 27 Закону України «Про тваринний світ», передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 88-1 КУпАП. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів. Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 88-1 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення №Г-000056 від 28.12.2019р., ойго пояснення та пояснення громадського інспектора. Судом першої інстанції вірно досліджена виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, згідно якої ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем; основний вид економічної діяльності - 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами. Проте, збут продовольчих товарів на ринку передбачений дозволом 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; такого дозволу ОСОБА_1 не отримував. Згідно ч.ч. 10, 11 Загальних положень Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, суб`єкт господарської діяльності повинен мати санітарні правила, зареєстрований санітарний журнал, особисті медичні книжки працівників, асортиментний перелік товарів, що реалізуються. Усі харчові продукти і продовольча сировина в суб`єкта господарської діяльності повинні бути з документами, наявність яких передбачена чинними нормативно-правовими актами. Харчові продукти і продовольча сировина, які надходять у торговельну мережу, повинні відповідати вимогам чинного законодавства, чинних нормативно-правових актів і нормативних документів щодо показників якості та безпеки харчових продуктів, упаковки, маркування, транспортування, приймання і зберігання. Суб`єкт господарської діяльності повинен реалізовувати харчові продукти, які підлягають обов`язковій сертифікації, за умови наявності в документах, згідно з якими вони надійшли, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідні харчові продукти. Згідно п.6.1. Особливостей продажу окремих груп товарів Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, на кожну партію свіжої риби та інших гідробіонтів, призначених для реалізації в межах адміністративного району, повинна бути ветеринарна довідка, а для реалізації в межах України - ветеринарне свідоцтво. Зазначені документи ані інспектору під час перевірки, ані суду під час судового засідання надані не були. Не є таким документом надана суду розрахункова квитанція. Апеляційний суд не може визнати належним доказом видаткову накладну №111 від 26.12.2019р., оскільки вони не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 88-1 КУпАП, оскільки на момент перевірки 28 грудня 2019 року ОСОБА_1 не мав документів, підтверджуючих законність придбання живих водних біоресурсів. Крім того, апелянт стверджує, що довідку ветеринарного лікарня про якість риби надав до клопотання про закриття адміністративної справи (а.с. 10). Однак вказана довідка не долучена як додаток до клопотання та відсутня в матеріалах справи. Отже, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 88-1 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи та є обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги правильності цього висновку не спростовують. За таких обставин, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови судді Біляївського районного суду Одеської області від 18 березня 2020 рокую. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. На підставі викладеного й керуючись ст.293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Біляївського районного суду Одеською області від 18 березня 2020 року залишити без змін. Постанова остаточна та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік