Постанова Одеський апеляційний суд № 496/5879/22

Номер провадження: 33/813/889/23 Справа № 496/5879/22 Головуючий у першій інстанції Пендюра Л. О. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.06.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання: Дерезюк В.В. осіб, які з`явилися до судового засідання: - ОСОБА_1 (особа, яка притягується до адміністративної відповідальності); - ОСОБА_2 (захисник Парасківи В.А.) розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 26 квітня 2023 року, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 503461 від 19.11.2022 року, водій ОСОБА_1 19 листопада 2022 року о 21 год 30 хв. в с. Усатове по вул. Щегульцової, 7, керував автомобілем марки «Geely», номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Drager 6810» на місці зупинки під відеозапис. Відповідно до результатів огляду у ОСОБА_1 виявлено вміст 0,62‰ алкоголю, тест №34. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою судді Біляївського районного суду Одеської області від 26 квітня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536 грн 80 коп. Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 26 квітня 2023 року та ухвалити нову постанову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. За вимогами статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Як вбачається з положень ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Згідно до вимог ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наведених обставин. Матеріалами справи встановлено, що 19.11.2022 року у відношенні ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення Серії ДПР 18 № 503461 відповідно якого, водій ОСОБА_1 19 листопада 2022 року о 21 год 30 хв. в с. Усатове по вул. Щегульцової, 7, керував автомобілем марки «Geely», номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.01). Відповідно матеріалів справи, огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився поліцейським на місці зупинки ОСОБА_1 із застосуванням приладу Alcotest Drager 6810 ARВL-0790. За результатами проведеного огляду у повітрі, що видихається ОСОБА_1 виявлено 0,62‰ проміле, що перевищує встановлену законом норму 0,2 проміле, що підтверджується дублікатом тесту з драгера № 34 (а.с.02), актом огляду на стан сп`яніння (а.с.03), та відеозаписами з місця події (а.с.42). Крім того, матеріалами справи встановлено наявність ще одного протоколу про адміністративне правопорушення Серії ДПР 18 №503462 від 19.11.2022 року, складеного у відношенні ОСОБА_3 за передачу належного йому на праві власності транспортного засобу марки «Geely», номерний знак НОМЕР_1 , водію ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння. За фактом наведеного, постановою Біляївського районного суду Одеської області від 07.02.2023 року ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Оскаржуючи постанову районного суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, апелянт вказує: - що Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. (р. II п. 7) визначає, що установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Поліцейський не може відступити від вимог даної інструкції, отже має вимірювати рівень алкоголю саме у крові. Але газоаналізатор Драгер вимірює вміст алкоголю у повітрі, що видихається, а не вміст алкоголю в крові. Отже, такий доказ є недостовірним, а відтак не доведено перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. З аналогічних причин не може бути доказом і акт огляду на стан сп`яніння; - відеозаписи, які містяться в матеріалах справи належними доказами бути не можуть, оскільки, по-перше їх збирав суд, а по-друге вони не містять фіксації перебування за кермом автомобіля саме ОСОБА_1 та керування транспортним засобом саме під його водінням; - суд не мав використовувати у якості доказів відеозапис із поясненнями власника автомобіля ОСОБА_3 , оскільки останній перебував у стані алкогольного сп`яніння; - відеозаписи, які були долучені до матеріалів справи це не відеозаписи з нагрудної камери поліцейських або стаціонарної камери автомобіля патрульного, а відеозаписи зроблені на мобільний телефон, що також є недопустимим порушенням, а тому не можуть бути доказами його вини; - ОСОБА_1 не перебував за кермом автомобіля та не керував транспортним засобом, а був у якості пасажира. За кермом автомобіля був його власник ОСОБА_3 ; - він не визнавав скоєння правопорушення, яке йому інкримінується, а лише підписав, що погоджується з результатами огляду на стан сп`яніння, що відображено в акті; - працівники поліції вимагали в нього гроші, а коли встановили, що грошей у нього не має його відпустили та склали протокол. Розглядаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Огляд на стан сп`яніння може проводитися поліцейським на місці вчинення правопорушення або у медичному закладі, що входить до спеціально затвердженого переліку. Огляд на стан сп`яніння у медичному закладі проводиться у разі відмови водія від огляду поліцейським, у разі незгоди з результатами огляду поліцейським, якщо у водія є ознаки перебування під впливом лікарських або наркотичних препаратів, а також якщо водій став учасником ДТП в якому є постраждалі. Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння закріплено у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі Інструкції), та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 № 1103. Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (розділ 1 п.2, 3). Відповідно розділу 1, п.6-7 вказаної Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); - лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я). Відповідно розділу 2 вказаної Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно розділу 3 Інструкції перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров`я України, Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам. Огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук (п.12). Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Аналогічне наведено в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та в ст. 266 КУпАП. В даному випадку, огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди останнього, здійснювався поліцейським на місці зупинки водія за допомогою приладу Alcotest Drager 6810 ARВL-0790. За відкритою та загальнодоступною інформацією, яка розміщена на офіційному сайті компанії виробника алкотестерів Drager розміщена інформація, що засоби вимірювальної техніки Drager Alcotest 6810 постачалися в Україну офіційно через уповноваженого представника з 2007 року по 2014 рік. У вказаний період на зазначені засоби вимірювальної техніки поширювалися вимоги Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998 №113/98-ВР (далі - Закон), який втратив чинність 01.01.2016 року на підставі Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 року №1314-VII та інших нормативно-правових актів і нормативних документів з метрології. Згідно цього Закону ввезення на територію України засобів вимірювальної техніки партіями було можливим, якщо типи цих засобів занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки (п.4 ст.11 Закону). У розумінні цього Закону тип засобу вимірювальної техніки це сукупність засобів вимірювальної техніки одного і того ж призначення, які мають один і той же принцип дії, однакову конструкцію та виготовлені за однією і тією ж технічною документацією. Пунктом 2-1 постанови КМУ від 2 жовтня 2013 року № 753 «Про затвердження Технічного регламенту щодо медичних виробів» установлено, що надання на ринку та/або введення в експлуатацію медичних виробів, які пройшли державну реєстрацію, внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення і дозволені для застосування на території України та були введені в обіг до дати обов`язкового застосування технічного регламенту, дозволяється без проходження процедури оцінки відповідності та маркування національним знаком відповідності. Даний тип засобів вимірювальної техніки був занесений до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення згідно свідоцтв про державну реєстрацію №7261/2007 від 23.11.2007 та №7261/2007 від 10.01.2010. Назва ВМ: Прилади електродіагностичні Alcotest 7410 Plus com, Alcotest 6510, Alcotest 6810. Виробник: Drager Safety AG & Co. KGaA Germany, Свідоцтво про державну реєстрацію №7261/2007 від 10.01.2010 року дійсне до 10.02.2015 року. Між тим, закінчення терміну дії свідоцтва про державну реєстрацію не впливає на можливість використання алкотестеру Drager 6810, оскільки такий прилад був завезений на територію України, реалізований та введений в експлуатацію протягом дії свідоцтва про державну реєстрацію, вже перебував в експлуатації, відповідає вимогам чинного законодавства та може експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення процедур, зокрема повірки. Згідно Міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями, що затверджено Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 року № 1747, міжповірочний інтервал вимірювачів вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається, установлений 1 раз на рік. Як було встановлено з роздруківки (чеку) приладу Drager 6810 датою його калібрування було 04.01.2022 року, в той час, як ОСОБА_1 проходив огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Drager 6810 є 19.11.2022 року, тобто в межах міжповірочного інтервалу. За своїм технічним призначенням Drager Alcotest 6810 / Alcotest 6810 вимірює кількість парів спирту в повітрі, що видихається і перераховує його на кількість алкоголю в крові. При таких обставинах доводи апеляційної скарги, що газоаналізатор Драгер, який вимірює вміст алкоголю у повітрі, що видихається, а не вміст алкоголю в крові і тому результат такого тестування не доводить про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, є неспроможними. При цьому ОСОБА_1 не заперечував результати огляду, внаслідок якого в видихаємому повітрі останнього було виявлено 0,62% проміле, про що свідчить зміст акту огляду на стан сп`яніння «з результатами згоден» підписаний ОСОБА_1 . Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 зазначав, що випив трохи пива, тобто не заперечував перебування його в стані алкогольного сп`яніння, що лише доводить факт перебування його в нетверезому стані. Крім того, якщо ОСОБА_1 мав якісь сумніви щодо використання Драгеру, він не був позбавлений пройти такий огляд в медичному закладі, однак він сам погодився на проведення огляду за допомогою приладу Драгер та не виражав ніяких заперечень щодо його результатів, повністю погодившись з виявленим в його організмі вмісту алкоголю в 0,62 % проміле, заперечуючи не результати проведеного огляду, а факт керування транспортним засобом. Апеляційний суд не погоджується з доводами апелянта, що зібраними у справі доказами не доведено керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , оскільки з матеріалів відеозапису вбачається, що огляд ОСОБА_1 здійснювався поліцейським біля лівої двері автомобіля, тобто з боку водія, в той час, як ОСОБА_3 надаючи пояснення знаходився з правого боку автомобіля біля передньої пасажирської двері. Крім того, надаючи пояснення ОСОБА_3 , під відеозапис поліцейського зазначив, що за кермом автомобіля перебував ОСОБА_1 , а він їхав на пасажирському сидінні збоку справа від нього. Власником автомобіля являється він ОСОБА_3 , але передаючи право керування транспортним засобом ОСОБА_1 він не знав, що той вживав алкоголь, оскільки вони разом не пили, а тому ОСОБА_3 був впевнений, що ОСОБА_1 був цілком тверезий. Відносно вказаної події, а саме за передачу права керування транспортним засобом ОСОБА_1 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, відносно ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення Серії ДПР 18 №503462 від 19.11.2022 року та постановою Біляївського районного суду Одеської області від 07.02.2023 року ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за передачу права керування транспортним засобом особі, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння. Таким чином, наведеними доказами спростовуються доводи апелянта про недоведеність керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння саме ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги, що суд не мав використовувати у якості доказів відеозапис із поясненнями власника автомобіля ОСОБА_3 , оскільки останній перебував у стані алкогольного сп`яніння, є неспроможними, оскільки вказані пояснення ОСОБА_3 досліджувалися судом разом з усіма іншими зібраними по справі доказами, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, складеного у відношенні ОСОБА_3 за передачу ним права керування транспортним засобом ОСОБА_1 який перебував у стані алкогольного сп`яніння та постановою Біляївського районного суду Одеської області від 07.02.2023 року, яка набрала законної сили, про визнання ОСОБА_3 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за передачу права керування транспортним засобом особі, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння. Крім того відеозапис з поясненнями ОСОБА_1 доданий і до матеріалів справи, яка переглядається в апеляційному порядку. Доводи апеляційної скарги, що відеозаписи, які містяться в матеріалах справи належними доказами бути не можуть, оскільки їх збирав суд, є також безпідставними, оскільки суд не збирав докази, а витребував в інспектора поліції один з відеозаписів, який був долучений поліцейським до матеріалів справи, але при його перегляді не відображався через технічні проблеми. При цьому даний запис на диску з відео зазначений в якості додатку до протоколу про адміністративне правопорушення. Доводи апеляційної скарги, що долучені до матеріалів справи відеозаписи не можуть бути належними доказами, оскільки зняті на мобільний телефон є також безпідставними, оскільки по-перше це нічим не доведено, а по-друге огляд поліцейським на місці зупинки водія проводиться з використанням технічних засобів відеозапису, якими може бути й мобільний телефон. Доводи апеляційної скарги, що працівники поліції вимагали в нього гроші, а коли встановили, що грошей у нього не має його відпустили та склали протокол, є також неспроможними, оскільки ним не надано жодних доказів про його звернення до правоохоронних органів із заявою щодо вказаних обставин та неправомірних дій з боку поліцейських. Протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вимог п.2.9а Правил дорожнього руху не містить ремарок про вчинення працівниками поліції вказаного злочину, протокол підписаний ОСОБА_1 без будь-яких зауважень. Всі інші доводи апелянта не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Таким чином, наявні в матеріалах справи докази, в повній мірі свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З огляду на те, що вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ`єктивність дослідження районним судом обставин справи про адміністративне правопорушення, не має підстав вважати, що ним допущена суттєва неповнота судового розгляду. З огляду на зазначене, викладені в обґрунтування поданої апеляційної скарги доводи, з урахуванням наявних по справі доказів, не дають жодних сумнівів в правильності висновків районного суду та не спростовують встановлені судом обставини події, а зводяться виключно до переоцінки доказів і незгоди з остаточним висновком суду. При розгляді справи судом порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом. Відповідно до ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову районного суду без змін. На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову судді Біляївського районного суду Одеської області від 26 квітня 2023 року - залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе