Постанова Одеський апеляційний суд № 509/74/23

Номер провадження: 33/813/281/23 Справа № 509/74/23 Головуючий у першій інстанції Гандзій Д. М. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.02.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання: Дубрянської Н.О. осіб, які з`явилися до судового засідання:

1. ОСОБА_1 (особа, яка притягується до адміністративної відповідальності)

2. ОСОБА_2 (потерпіла) розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 січня 2023 року, В С Т А Н О В И В: 02 січня 2023 року майором поліції ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області було складено протокол у відношенні ОСОБА_1 щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене 3 ст.154 КУпАП. Так, відповідно до протоколу, 02.10.2022 року о 16.00 годині по АДРЕСА_1 вибігла собака на ім`я ОСОБА_3 , яка належить громадянці ОСОБА_1 та вкусила громадянку ОСОБА_2 . Згідно акту судово-медичного обстеження № 60/120 ОСОБА_2 отримала легкі тілесні ушкодження. Вказана подія є підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за правопорушення, передбачене ч.3 ст.154 КУпАП. Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.01.2023 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст..154 ч.3 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн, з конфіскацією собаки на прізвисько « ОСОБА_3 ». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 536,80 грн. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, підтверджується наявними в справі доказами, а саме даними протоколу про адміністративне правопорушення Серії ВАВ № 122790 від 02.01.2023 року, постановою про закриття кримінального провадження від 22.12.2022 року, актом судово-медичного обстеження № 60/120 та письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Під час судового розгляду знайшла своє підтвердження вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, а тому суд першої інстанції вважав за необхідне кваліфікувати її дії саме згідно цієї норми. Не погоджуючись з такою постановою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.01.2023 року скасувати та закрити провадження у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності, посилаючись на неповне дослідження районним судом матеріалів справи. За вимогами статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Як вбачається з положень ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Згідно до вимог ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Дослідивши матеріали справи та заслухавши під час судового розгляду апелянта ОСОБА_1 та потерпілу ОСОБА_2 , апеляційний суд прийшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних обставин. Матеріалами справи встановлено, що 02.01.2023 року майором поліції ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області було складено протокол у відношенні ОСОБА_1 щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене 3 ст.154 КУпАП. За даними протоколу, 02.10.2022 року о 16.00 годині по АДРЕСА_1 вибігла собака на ім`я ОСОБА_3 , яка належить громадянці ОСОБА_1 та вкусила громадянку ОСОБА_2 . Згідно акту судово-медичного обстеження № 60/120 ОСОБА_2 отримала легкі тілесні ушкодження. Вказані дії ОСОБА_1 співробітниками поліції кваліфіковані, як правопорушення, що передбачене ч.3 ст.154 КУпАП. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 03.10.2022 року потерпіла ОСОБА_2 зверталася до лікаря травматолога зі скаргами на болі, які виникли внаслідок укусу собаки ОСОБА_1 та в результаті огляду лікарем, їй поставлено діагноз «укушенная рана левой молочной железы», призначено відповідне лікування та направлено на консультацію мамолога (а.с.12). Вподальшому, як вбачається з наведеної в акті №60/120 медичної документації, яка досліджувалася судово-медичним експертом, лікарем ОСОБА_4 , 07.10.2022 року ОСОБА_2 звернулася до лікаря-мамолога Одеського обласного онкологічного диспансеру, яким було виявлено у пацієнтки гематому лівої молочної залози та рекомендовано з`явитися на повторний огляд через 1 місяць. 03.11.2022 року ОСОБА_2 було проведено мамографію молочних залоз, відповідно якої встановлено «признаки нерезко выраженного фиброаденоматоза с преобладанием фиброза слева, на границе с аксиллярной областью, на расстоянии 1,3 см от большой грудной мышци, определяется участок уплотнения неоднородной структуры с нечеткими контуром, размером 2,4х1,1 см. Д/З организовавшаяся гематома левой молочной железы». З 21.11.2022 року по 25.11.2022 року ОСОБА_2 перебувала на обстеженні та лікуванні в мамологічному відділенні Одеського обласного онкологічного диспансеру. Відповідно виписки епікризу, ОСОБА_2 звернулася до Одеського обласного онкологічного диспансеру зі скаргами на ущільнення в лівій молочній залозі, яке виявила 1 місяць назад після укусу собаки. Внаслідок проведеного дослідження ОСОБА_2 поставлено діагноз «организовавшаяся гематома левой молочной железы» та 22.11.2022 року їй було проведено операцію «секторальная резекция молочной железы с цитодиагностикой (послеоперационный период без осложнений)». На підставі дослідження медичної документації, судово-медичним експертом, лікарем ОСОБА_4 було зроблено висновок, що у громадянки ОСОБА_2 мала місце гематома та садно лівої молочної залози. Депігментована пляма виникла внаслідок загоєння садна. Виявлені в момент огляду рубцеві зміни лівої молочної залози утворилися внаслідок хірургічного втручання (секторальна резекція лівої молочної залози). Не виключено, що ці ушкодження утворилися від впливу зубів тварини, при укусі різцями та іклами собаки. Гематома та садно лівої молочної залози спричинили за собою розлад здоров`я терміном понад 6 днів, але не більше 21 дня (трьох тижнів) і за цим критерієм, згідно п.2.3.3 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р) відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (а.с.13-15). За таких обставин, доводи апеляційної скарги, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності побудоване на припущеннях судмедексперта ОСОБА_4 щодо ушкодження здоров`я внаслідок укусу собаки є безпідставними. З дослідженої судовим медичним експертом Балабаном С.І. медичної документації та копії довідки травматолога встановлено, що у ОСОБА_2 мала місце травма після укусу собаки за ліву молочну залозу, що спровокувало ущільнення в лівій молочній залозі та як наслідок необхідності в проведенні відповідного обстеження та лікування. Порушення правил утримання ОСОБА_1 собаки, призвело до наслідків ушкодження здоров`я громадянці ОСОБА_2 . Матеріалами справи також встановлено, що 08.11.2022 року ОСОБА_2 зверталася до органів поліції щодо відкриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , однак постановою від 22.12.2022 року кримінальне провадження за ч.1 ст.125 КК України було закрито з тих підстав, що за вказане правопорушення не встановлено кримінальної відповідальності, а може лише вказувати на наявність в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_5 адміністративного правопорушення згідно ст..154 КУпАП (а.с.08-09). В судовому засіданні апеляційної інстанції, апелянт ОСОБА_1 пояснила, що вона є господаркою собаки по імені «Джена». Породи собаки вона не знає, проте за анатомічними та фізіологічними особливостями собака високої породи. Вольєру собака не має, тому знаходиться весь час в подвір`ї будинку під закритою хвірткою. В той день, 02.10.2022 року, її онука не до кінця щільно закрила хвіртку в подвірї, внаслідок чого собака вибігла на вулицю і кинулась на потерпілу ОСОБА_2 , яка в той час проходила повз будинку ОСОБА_1 . Побачивши наведене, ОСОБА_1 кинулась на вулицю, відігнала собаку і загнала її в подвіря. При цьому ОСОБА_1 пояснила, що собака була без намордника та поводка. Оговтавшись від наведеної ситуації, ОСОБА_1 відразу пішла до ОСОБА_2 , щоб з`ясувати, як вона себе почуває. В розмові з потерпілою, вона дізналась, що собака вкусила ОСОБА_2 за ліву молочну залозу, а десь через місяць ОСОБА_2 їй подзвонила та вимагала 500 доларів за операцію. Однак, ОСОБА_1 вважає, що проведена потерпілій операція не повязана з укусом собаки, та вважає, що ОСОБА_2 безпідставно в неї вимагає кошти. При цьому, ОСОБА_1 пояснила, що вона розуміє, що в даному випадку слухається справа про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.154 КУпАП, а не про відшкодування шкоди та разом з тим свою вину за порушення правил утримання собаки визнала, просила апеляційну скаргу задовольнити частково, в частині накладення штрафу не заперечувала, проте просила скасувати постанову в частині конфіскації собаки. Таким чином, ОСОБА_1 визнала, що вона є господарем собаки, яка 02.10.2022 року накинулась на ОСОБА_2 , і що собака в момент нападу перебувала без намордника та поводка. Відповідно до ч.1 ст.154 КУпАП утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях) - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від двадцяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ч.3 ст.154 КУпАП дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин. Таким чином, диспозицією статті ч.3 ст.154 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил утримання тварини (в даному випадку собаки), що стало наслідком заподіяння шкоди здоровю людини. Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» №3447-IV від 21 лютого 2006 року регулює відносини, що виникають у зв`язку з утриманням тварин та поводженням із ними фізичних та юридичних осіб, зокрема утримання домашніх тварин. Відповідно до ст.9 цього Закону, особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана забезпечити домашній тварині необхідні умови, що відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, відповідно до вимог цього Закону. Особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. Дозволяється утримувати домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив`язі або без неї. Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин. Відповідно до ст.22 наведеного Закону, при поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов`язана забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання. Вказаних вимог ОСОБА_1 дотримано не було. Натомість, вищенаведені апеляційним судом докази свідчать про те, що саме ОСОБА_1 є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, оскільки вона, як господар собаки не забезпечила їй необхідні умови (наявність вольєру), не забезпечила наявність намордника чи поводка та не забезпечила безпеку оточуючих людей, що призвело до ушкодження здоров`я ОСОБА_2 . Санкція ч.3 ст.154 КУпАП передбачає відповідальність у вигляді штрафу з конфіскацією тварини, а тому скасування постанови в частині конфіскації собаки є неможливим. Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 с.154 КУпАП, за що передбачена відповідальність у вигляді штрафу 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією собаки, а тому підстав для скасування чи зміни постанови не має. Доводи наведені в апеляційній скарзі, що строк накладення штрафу за адміністративним правопорушенням, яке інкриміноване апелянту минув, є неспроможніми, оскільки відповідно до ч.7 ст.38 КУпАП у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження. Відповідно матеріалів справи, 08.11.2022 року ОСОБА_2 зверталася до органів поліції щодо відкриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , однак постановою від 22.12.2022 року кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12021163380000197 від 09.11.2022 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України було закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (відсутність в діянні складу кримінального правопорушення) із зазначенням, що вказане правопорушення містить ознаки адміністративного правопорушення, та направлено до відділу сектору превенції ВП №1 ОРУП № 2 ГУНП виділені матеріали для вирішення питання про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності згідно ст..154 КУпАП. Таким чином, у розумінні ч.7 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше 22.03.2023 року з дня винесення постанови від 22.12.2022 року про закриття кримінального провадження. Як вбачається з матеріалів справи, постанова Овідіопольського районного суду Одеської області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.3 ст.154 КУпАП прийнята судом 23.01.2023 року, тобто в межах трьохмісячного строку, встановленого ч.7 ст.38 КУпАП, а відтак доводи в цій частині є безпідставними. Доводи апеляційної скарги, що у протоколі про адміністративне правопорушення не вірно вказана адреса прописки ОСОБА_1 не спростовують висновків суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, за що передбачена відповідальність, встановлена ч. 3 ст.154 КУпАП. Разом з тим під час встановлення особи ОСОБА_1 , яка з`явилася 24.02.2023 року в судове засідання, було встановлено, що адреса місця реєстрації ОСОБА_1 , яка вказана у протоколі про адміністративне правопорушення відповідає адресі реєстрації зазначеної в паспорті останньої АДРЕСА_2 . Станом на сьогоднішній день такого поняття як «прописка» у законодавстві України не існує, а натомість існує реєстрація місця проживання. Оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення місце реєстрації ОСОБА_1 вказано, як зазначено в паспорті останньої, доводи в цій частині є безпідставними та взагалі ніяк не впливають на постанову районного суду. Доводи апеляційної скарги, що проведена ОСОБА_2 операція не пов`язана з укусом собаки не є предметом розгляду цієї справи, а тому такі доводи є неспроможніми. За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову районного суду без змін. Відповідно до ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 січня 2023 року - залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе