Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/2135/19

Дата документу 20.05.2020 Справа № 336/2135/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/2135/19 Головуючий у 1-й інстанції: Щаслива О.В. провадження № 22-ц/807/667/20 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В., суддів Кочеткової І.В., Подліянової Г.С. при секретарі Путій Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» у особі представника Іванісова Володимира Сергійовича на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про відновлення залишку коштів на банківському рахунку, В С Т А Н О В И В: У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про відновлення залишку коштів на банківському рахунку, вимоги по якому уточнила 10 червня 2019 року, 14 серпня 2019 року. З урахуванням уточненої позовної заяви зазначила, що 5 грудня 2012 року між нею та відповідачем укладено договір про відкриття та обслуговування рахунку «Зарплатний» № НОМЕР_1 . Відповідно до підписаної нею заяви про приєднання № 510186 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) сторони домовилися викласти укладений між ними Договір від 05.12.2012 року в новій редакції. 17 листопада 2018 року номер карткового рахунку позивача з № НОМЕР_1 було змінено на № НОМЕР_2 . Відповідно до заяви про приєднання № 1357160 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) та заяви від 25.04.2018 року на встановлення відновлювальної кредитної лінії акціонерне товариство «Ощадбанк» відкрило їй поточний рахунок № НОМЕР_3 , надало платіжну картку та встановило кредитний ліміт в сумі 60 000 грн. під 35% річних. 17 листопада 2018 року номер карткового рахунку було змінено з НОМЕР_3 на НОМЕР_4 . 13.01.2019 року з її рахунку «Зарплатний» № НОМЕР_2 відбулося несанк- ціоноване, без її відома та згоди, списання грошових коштів, а саме: переказ коштів з рахунку у сумі 1900 грн., а з урахуванням комісії у сумі 1924 грн., через UKR KYIV MOBILE BANKING. В цей же день з її поточного (карткового) рахунку № НОМЕР_4 для обслуговування кредитної лінії відбулося несанкціоноване списання кредитних коштів шляхом переказів коштів з рахунку через UKR KYIV MOBILE BANKING у сумах 19 000 грн., 19 000 грн., 10 000 грн., 11 000 грн., 350 грн., а загалом 59 350 грн., з урахуванням комісії 59 968 грн. 50 коп., внаслідок чого утворився кінцевий баланс у сумі « 61 743 грн. 07 коп.». Грошові кошти були виведені з її карткових рахунків на карти АТ «Приватбанк» з IP address 185.229.233.45. Проте відомостей про свої персональні дані вона нікому не повідомляла, карту не вручала, нікого не уповноважувала здійснювати означені транзакції, а в зазначений день після отримання кількох телефонних дзвінків з номеру НОМЕР_5 її телефон розрядився та вимкнувся, а після зарядження телефону та його увімкнення вона з`ясувала, що її сім-карта заблокована. Після дзвінка оператору Vodafone отримала рекомендацію щодо блокування банківських карток, якщо користування ними пов`язано з використанням цього номеру. По вказаному факту вона подала заяву до Запорізького районного відділення поліції Дніпровського відділу поліції головного управління Національної поліції в Запорізькій області, на підставі якої було зареєстровано кримінальне провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12019080230000055 за статтею 192 ч. 1 КК України. Також нею було подано звернення до Департаменту кіберполіції Національної поліції України, яке зареєстроване за номером 56090. Також головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000074 від 30.01.2019 року, за фактом несанкціонованого втручання в систему дистанційного банківського обслуговування клієнтів акціонерного товариства «Ощадбанк», наслідком чого є перерахування коштів з банківської карти без відома її держателя на інші карткові рахунки, за ознаками кримінально караного діяння, що передбачене ч. 2 ст. 361 КК України. Її звернення в січні та лютому 2019 року до центрального офісу акціонерного товариства «Ощадбанк» в м. Київ та до філії Запорізького обласного управління «Ощадбанк» із заявами про несанкціоноване списання грошових коштів з її рахунків та проханням переказати на її картковий рахунок списані без її відома та згоди грошові кошти увінчалось відповіддю фінансової установи від 31.01.2019 року про відсутність правових підстав для задоволення цієї вимоги через те, що вона як клієнт самостійно повідомила реквізити платіжної картки третім особам. 19 лютого 2019 року вона отримала вимогу банку про відкликання кредиту від 12.02.2019 року № 107.20/2-260/812/2019/07/с, відповідно до якої відповідач вимагає повернення всієї суми кредиту (простроченої суми кредиту) та здійснення платежів за нарахованими процентами за користування кредитом та інших платежів у сумі 62 433 грн. 12 коп. В подальшому відповідачем був встановлений ліміт на зняття готівки в розмірі 5 грн. на один день, що позбавило її можливості розпоряджатися власними коштами. Крім того, 31 травня 2019 року відбулося безспірне списання коштів у сумі 7 397 грн. 79 коп., а 7 червня 2019 року - у сумі 4 809 грн. 35 коп. для погашення заборгованості перед банком. Вказувала, що відповідач, який відповідно до умов договору виконує функцію зберігання грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, та несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів, які належать клієнту, за умови списання та зняття з рахунку грошей всупереч його волевиявленню та невиконання ним покладених на нього обов`язків повинен відновити стан, що існував. Зазначила, що такі дії відповідача є протиправними, оскільки розпорядження про списання грошей з її рахунку, яке в силу ст. 1071 ЦК України є обов`язковим, вона не давала, просила зобов`язати відповідача повернути їй безпідставно списані 7397 грн. 79 коп. та 4809 грн. 35 коп. Крім того, просила зобов`язати відповідача: - зарахувати на рахунок «Зарплатний» № НОМЕР_2 безпідставно списані кошти в сумі 1924 0 грн.; -відновити кошти кредитного ліміту на картковому рахунку № НОМЕР_4 в сумі в сумі 62 433 грн. 12 коп.; - припинити нарахування за картковим рахунком № НОМЕР_4 процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) 13 січня 2019 року; - скасувати нараховані за картковим рахунком № НОМЕР_4 проценти, пеню та інші штрафні санкції за користування використаним кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) 13 січня 2019 року; - припинити безспірне списання грошових коштів із рахунку «Зарплатний» № НОМЕР_2 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2019 року позов задоволено. Зобов`язано акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» зарахувати на рахунок ОСОБА_1 «Зарплатний» № НОМЕР_2 безпідставно списані внаслідок проведення операцій (транзакцій) 13 січня 2019 року кошти в сумі 1 924 грн. Зобов`язано акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» відновити кошти кредитного ліміту на картковому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 в сумі в сумі 60000 грн. Зобов`язано акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» припинити нарахування за картковим рахунком № НОМЕР_4 процентів, пені та інших штрафних санкцій за користування використаним кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) 13 січня 2019 року. Зобов`язано акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» скасувати нараховані за картковим рахунком № НОМЕР_4 проценти, пеню та інші штрафні санкції за користування використаним кредитним лімітом, що утворилися внаслідок проведення операцій (транзакцій) 13 січня 2019 року. Зобов`язано акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» припинити безспірне списання грошових коштів із рахунку «Зарплатний» № НОМЕР_2 . Зобов`язано акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» зарахувати на рахунок ОСОБА_1 «Зарплатний» № НОМЕР_2 безпідставно списані 31 травня 2019 року та 7 червня 2019 року грошові кошти у сумі 7397 грн. 79 коп. та 4809 грн. 35 коп. Стягнуто з акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь держави 1921 грн. судового збору. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» у особі представника Іванісова В.С. подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що банк не несе відповідальність за списання коштів, яке відбулось 13 січня 2019 року, оскільки позивачем ОСОБА_1 неналежним чином виконувались умови договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Дії самого позивача призвели до незаконного використування ПІНу. Позивач розголосив третім особам персональні дані, одноразові паролі до системи веб-банкінгу. У зв`язку із наявністю вказаних обставин були використані кошти кредитного ліміту та з`явилась заборгованість за кредитом. Тому, банк був змушений нараховувати проценти на неустойку, а також списувати кошти з рахунку позивача для погашення заборгованості за кредитом, що передбачено умовами Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Таким чином, відсутні підстави для відповідальності банку за проведені платіжні операції та звільнення позивача від сплати кредиту та нарахованих відсотків і неустойки. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення позивача та її адвоката, які заперечували проти апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за такими підставами. Судом встановлено, що 5 грудня 2012 року сторонами укладено договір про відкриття та обслуговування рахунку «Зарплатний» № НОМЕР_1 . Відповідно до заяви про приєднання № 1357160 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки), заяви від 25.04.2018 року на встановлення відновлювальної кредитної лінії (кредиту) акціонерне товариство «Ощадбанк» відкрило позивачу поточний рахунок № НОМЕР_3 , надало платіжну картку та встановило кредитний ліміт в сумі 60 000 грн. під 35% річних. 17 листопада 2018 року номер карткового рахунку з НОМЕР_3 було змінено на НОМЕР_4 . 13 січня 2019 року з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 «Зарплатний» відбулося списання грошових коштів, а саме: переказ коштів у сумі 1 924 грн. через UKR KYIV MOBILE BANKING. В цей же день з поточного (карткового) рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 для обслуговування кредитної лінії відбулося списання кредитних коштів шляхом переказів коштів з рахунку через UKR KYIV MOBILE BANKING у сумах 19 000 грн., 19 000 грн., 10 000 грн., 11 000 грн., 350 грн., а загалом 59 350 грн., з урахуванням комісії 59 968 грн. 50 коп. Ці кошти просила позивач зобов`язати повернути банк на її рахунки як списані без її розпорядження, а також зобов`язати банк припинити нараховувати та скасувати вже нараховані відсотки, пеню, оскільки кредитні кошти нею використані не були, а були переказані банком безпідставно на рахунки третіх осіб. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. У відповідності до ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Згідно із ст. 1071 ЦК України банк може списувати кошти з рахунка на підставі розпорядження клієнта, за виключенням, коли грошові кошти можуть бути списані без розпорядження клієнта, а саме: на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом. На правовідносини сторін про відкриття банківського рахунку з використанням електронної платіжної картки розповсюджується дія Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який відповідно до його преамбули визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами. За змістом п. 14.16 вказаного Закону втратою електронного платіжного засобу є неможли- вість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його рекві- зитів. Обов`язок користувача після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором, встановлено п. 14.16 цього Закону. Розподіл ризиків збитків та відповідальність у випадку неправомірного використання засобу платежу також встановлений вказаним пунктом Закону і полягає в тому, що до моменту повідомлення користувачем банку про факт неправомірного використання електронного платіжного засобу ризик збитків від здійснення операцій та відповідальності несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Пунктом 6 розділу УІ «Положення про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» № 705 від 05.11.2014р. передбачено, що користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач. а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу у цьому пункті підзаконного нормативного акту вважається неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів. Таким чином, тільки клієнт може ініціювати списання коштів, а банк, в свою чергу, зобов`язаний ідентифікувати його особу. Встановлення, що власник рахунка та ініціатор списання коштів є однією особою це запорука належного виконання банком умов договору. Саме тому у випадку незаконного списання грошей з поточного рахунку клієнта, фінансова установа повинна нести відповідальність. Під час розгляду справи судом не було встановлено, що позивач вчиняв розпорядження щодо списання/перерахунку коштів 13.01.2019р. через UKR KYIV MOBILE BANKING та вчиняв будь-які інші дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з його рахунків. Навпаки, судом першої інстанції було встановлено, що позивач виконала дії, приписані наведеними вимогами закону та підзаконного акту і умовами договору, а саме: в день, коли сталися несанкціоновані транзакції, вона повідомила оператора відповідача про вчинені неналежні перекази та заявила клопотання про блокування рахунків, що і було здійснено; за її заявою про вчинене кримінальне правопорушення, зробленою в той же день, уповноваженими особами Запорізького районного відділення поліції Дніпровського відділу поліції головного управління Національної поліції в Запорізькій області за номером 12019080230000055 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінально каране діяння, що передбачене ч. 1 ст. 192 КК України, за ознаками заподіяння значної майнової шкоди шляхом заволодіння персональними даними особи; позивач негайно повідомила посадових осіб фінансової установи про вказані обставини (а. с. 17-32). Крім того, позивачем було подано звернення до Департаменту кіберполіції Національної поліції України, яке зареєстроване за номером 56090. Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000074 від 30.01.2019 року, за фактами несанкціонованого втручання в систему дистанційного банківського обслуговування клієнтів акціонерного товариства «Ощадбанк», у результаті чого здійснено перерахування ко- штів з банківської карти без відома її держателя на інші карткові рахунки, за ознаками вчинен- ня кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України. статтею 1073 ЦК України унормовано, що у випадку безпідставного списання коштів банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта, сплатити відсотки та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 3 ст. 1092 ЦК України, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону. Отже, положення спеціального закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Цивільного Кодексу, підзаконного нормативно-правового акту - «Положення про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» передбачають прямий обов`язок банку в разі виявлення незаконного списання коштів повернути їх на рахунок клієнта. У відповідності до ст. 39 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" суб`єкти переказу зобов`язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем. Еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів. Пунктом 32.3.2 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" передбачено, що у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку, повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому, неналежний отримувач це особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Згідно з Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів. Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів. Відповідно до п. 8 та п. 9 Розділу VI Постанови НБУ № 705 від 05.11.2014 року "Про здійснення операцій з використання електронних платіжних засобів": емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції (п. 8). Згідно з п. 9 розділу VІ вказаного Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Згідно зі ст. 7 та п. 38.1 і 38.4 ст. 38 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійсненні розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів та створенні системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання. Аналіз вищенаведених норм вказує, що, крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів. Згідно з п. 39.2.3 ст. 39 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" відповідач не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов`язань перед позивачем, як володільцем банківського рахунку. Зважаючи на аналіз вищенаведеного законодавства та на правильно встановлені обставини у цій справі, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності покладення відповідальності на банк з повернення на рахунки позивача коштів, які були безпідставно списані з них, а також щодо необхідності припинення дій банку з нарахування позивачеві відсотків та неустойки на неотримані позивачем кредитні кошти, які банк неправомірно переказав як кредитний ліміт на користь неналежного отримувача. Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У рішеннях Верховного суду від 23.01.2018 року у справі № 202/10128/14-ц (ЄДРСРУ № 71807586), від 01.02.2018 року у справі № 758/7327/14-ц (ЄДРСРУ № 72044195) та від 12.02.2018 року у справі № 592/2386/16-ц (ЄДРСРУ № 72199299) досліджувалися питання щодо стягнення з банківської установи на користь споживача (позивача) безпідставно списаних коштів з карткового рахунку. У вказаних рішеннях Верховний суд вказував на те, що, задовольняючи позов споживача, суд має враховувати положення статей 1068, 1071, 1072, 1073 ЦК України, статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", пункту 9 розділу ІV «Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, та діяти на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені. Вищезазначений висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13.05.2015 року у справі № 6-71цс15, згідно з яким: «не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, відсутні підстави для цивільно-правової відповідальності позичальника". Крім того, згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам статей 76, 81 ЦПК України. Таким чином, враховуючи те, що банком не доведено відсутності його вини у списанні 13.01.2019 року коштів з карткового рахунку позивача ОСОБА_1 , яка не порушувала умови договору про обслуговування карткового рахунку, а також негайно повідомила обслуговуючий банк про несанкціоноване списання грошових коштів з її зарплатного рахунку та звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність у справі підстав для задоволення позову та покладення на відповідача обов`язку з повернення безпідставно списаних з її рахунку коштів. Стосовно вимоги про поновлення коштів кредитного ліміту на картковому рахунку № НОМЕР_4 , то судом першої інстанції було обґрунтовано задоволено цю вимогу в сумі 60000 грн., оскільки саме в такій сумі був встановлений ліміт на підставі заяви клієнта від 25.04.2018 року, і відновлення цієї суми буде поновленням становища, яке існувало. Серед іншого, судом першої інстанції правомірно з урахуванням вимог п. 9 «Положення про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» було задоволено вимогу щодо припинення безспірного списання грошових коштів із рахунку «Зарплатний» № НОМЕР_2 та зарахування на рахунок «Зарплатний» безпідставно списаних 7397 грн. 79 коп. та 4809 грн. 35 коп. на погашення кредиту, який позивач не отримувала. Крім того, скаржником не доведено, що умови саме договору банківського рахунку між сторонами містять право на списання коштів без дозволу клієнта, а тому суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що списання коштів у сумі 7397 грн. 79 коп. 31 травня 2019 року та у сумі 4809 грн. 35 коп. 7 червня 2019 року є безпідставним. Доводи, які наводяться в апеляційній скарзі, ретельно досліджувались в ході розгляду справи судом першої інстанції як заперечення проти позову, та правильно визнані неспроможними, оскільки не знайшли свого підтвердження зібраною доказовою базою у справі. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги відповідача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» у особі представника Іванісова Володимира Сергійовича залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2019 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Строк на касаційне оскарження продовжується на час дії карантину, запровадженого для запобігання поширенню інфекції коронавірусу в Україні. Повний текст постанови складений 22 травня 2020 року. Головуючий: Маловічко С.В. Судді: Кочеткова І.В. Подліянова Г.С.