Постанова КЦС ВС № 824/150/19

Постанова Іменем України 14 травня 2020 року м. Київ справа № 824/150/19 провадження № 61-2587ав20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є., за участю: секретаря судового засідання - Коваль А. В., учасники справи: заявник (особа, яка не брала участі у розгляді справи) - ОСОБА_1 , позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у складі судді Невідомої Т. О. у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 19 серпня 2014 року у справі № 1091/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст заяви У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Київського апеляційного суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 19 серпня 2014 року у справі № 1091/14. Заява мотивована тим, що 19 серпня 2014 року Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків у справі № 1091/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») до ОСОБА_2 прийнято рішення, яким позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за договором кредиту в сумі 806 193,40 грн та третейський збір у сумі 8 416,93 грн. Зазначала, що вказане рішення безпосередньо стосується її прав та інтересів як особи, яка не брала участі у розгляді вказаної справи, оскільки вони з ОСОБА_2 у період із 17 вересня 2005 року до 09 січня 2013 року перебували у шлюбі і саме у період шлюбу, 05 жовтня 2007 року, між її чоловіком ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту № 834/18-27/35/7-169 на суму 83 798,00 дол. США з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 04 жовтня 2022 року зі сплатою відсотків у розмірі 12% річних. Відповідно до умов договору, кредит надавався на інвестування у будівництво будинку. У забезпечення виконання кредитного договору у цей же день між сторонами також було укладено іпотечний договір № 834/19-27/35/7-247, предметом якого, відповідно до договору про внесення змін № 1, стала квартира АДРЕСА_1 . Вона, будучи дружиною ОСОБА_2 , надавала свою згоду на укладення договорів кредиту та іпотеки, а тому, на підставі частини четвертої статті 65 СК України, зазначені договори були укладені в інтересах сім`ї та створювали обов`язки для кожного з подружжя, отже квартира, на яку звернуто стягнення за вказаним вище рішенням третейського суду, була придбана сторонами за час перебування у шлюбі за рахунок коштів, отриманих у спільних інтересах і, відповідно, є спільним майном подружжя. Вказувала також, що про існування рішення третейського суду вона дізналась лише у липні 2019 року, отримавши акт приватного виконавця виконавчого округу Харківської області про реалізацію предмета іпотеки. Оскільки оскаржуване рішення нею було отримано лише 30 липня 2019 року, вважала, що строк на звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду нею не пропущений. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Київський апеляційний суд від 24 грудня 2019 року заяву ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 19 серпня 2014 року у справі № 1091/14 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості повернуто. Ухвала мотивована тим, що ОСОБА_1 , будучи обізнаною про укладання кредитного та іпотечного договорів, які створювали обов`язки для кожного з подружжя, не була позбавлена можливості цікавитись та отримувати інформацію у будь-який не заборонений законом спосіб щодо свого майна або щодо наслідків виконання/невиконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором, а тому зазначені нею обставини не змінюють встановлений законом строк для подачі заяви про скасування рішення третейського суду. Крім того, апеляційний суд виходив із того, що оскільки виконання судового рішення в порядку виконавчого провадження передбачає такі стадії як відкриття виконавчого провадження, опис та арешт майна, що підлягає стягненню, і як наслідок вчинення таких дій - реалізація майна, яке підлягає стягненню, ОСОБА_1 , будучи власником квартири, не могла не знати про її арешт та подальшу реалізацію, що підтверджує безпідставність доводів заявниці щодо поважності причин пропуску нею строку для звернення до суду. Аргументи учасників справи Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу У лютому 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року та передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що Київським апеляційним судом неправильно застосовано норми процесуального права, зокрема пункт 2 частини п`ятої статті 454 ЦПК України, відповідно до якого вона, як особа, яка не брала участі у справі, у разі, коли третейський суд вирішив питання про її права та обов`язки, мала право подати заяву про скасування рішення третейського суду протягом дев`яноста днів з дня, коли вона дізналася або могла дізнатися про прийняття рішення третейським судом, що вона й зробила у серпні 2019 року, дізнавшись про існування рішення третейського суду у липні 2019 року, отримавши копію рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 19 серпня 2014 року тільки 30 липня 2019 року, на підтвердження чого надала суду належні та допустимі докази. Тобто перебіг строку на звернення до суду з відповідною заявою почався з дня, коли вона довідалась про існування рішення, а не з дня його ухвалення третейським судом. Однак апеляційним судом вказане до уваги взято не було. Крім того, заявник зазначає, що третейський суд розглянув справу, яка йому не підвідомча. Позиція інших учасників справи Заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходило. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 17 вересня 2005 року до 09 січня 2013 року перебували у шлюбі. 05 жовтня 2007 року, у період шлюбу, між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту № 834/18-27/35/7-169 на суму 83 798,00 дол. США, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 04 жовтня 2022 року, з сплатою відсотків у розмірі 12 % річних. Відповідно до умов договору, кредит надавався на інвестування у будівництво будинку. На забезпечення виконання кредитного договору у цей же день між сторонами було укладено іпотечний договір № 834/19-27/35/7-247, предметом якого, відповідно до договору про внесення змін № 1, стала квартира АДРЕСА_1 . Кредитний та іпотечний договори укладені між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 у період перебування останнього у шлюбі з ОСОБА_1 . Оскаржуване ОСОБА_1 рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 19 серпня 2014 року у справі № 1091/14, яким з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором та третейський збір, ухвалене після розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла висновків, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Одним зі способів захисту прав суб`єктів цивільних правовідносин є звернення до третейських судів, що передбачено статтею 21 ЦПК України. Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених цим законом. Відповідно до положень Закону України «Про третейські суди» від 11 травня 2004 року № 1701-IV «Про третейські суди» державними судами розглядається дві основні категорії справ, що безпосередньо пов`язані з діяльністю третейських судів: 1) справи про видачу виконавчого документа на рішення третейського суду; 2) справи про скасування рішення третейського суду. Стаття 2 Закону України «Про третейські суди» визначає, що сторонами третейського розгляду є позивач та відповідач. Позивачами є фізичні та юридичні особи, що пред`явили позов про захист своїх порушених чи оспорюваних прав або охоронюваних законом інтересів. Відповідачами є фізичні та юридичні особи, яким пред`явлено позовні вимоги. Згідно зі статтею 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ. Частиною 4 статті 51 Закону України «Про третейські суди» в редакції, чинній на час прийняття Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків рішення від 28 грудня 2010 року, було передбачено, що заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейського суду. Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів на час звернення ОСОБА_1 до суду із заявою у цій справі регулюється розділом VIIІ глави 3 ЦПК України. Так, відповідно до частини першої статті 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду. Особами, які не брали участі у справі, у разі, якщо третейський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев`яноста днів з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом. Пункт 5 частини другої статті 458 ЦПК України передбачає скасування рішення третейського суду у разі, якщо третейський суд вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі, тобто не були учасниками справи в розумінні статті 34 Закону України «Про третейські суди», проте суд вирішив питання про їх права та обов`язки. Згідно з частиною п`ятою статті 42 ЦПК України у справах про оскарження рішення третейського суду, оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу та про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу учасниками справи є учасники (сторони) третейського розгляду, особи, які не брали участі у третейському розгляді, якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, а також сторони арбітражного розгляду. За змістом положень статті 34 Закону України «Про третейські суди» учасниками третейського розгляду є сторони та їх представники. Апеляційний суд, діючи як суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 не була стороною третейського розгляду справи № 1091/14 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, дійшов висновку, що вона є особою, питання про та обов`язки якої вирішено рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 19 серпня 2014 року, ухваленим у цій справі, оскільки квартира, на яку звернуто стягнення, була придбана сторонами під час перебування у шлюбі за рахунок коштів, отриманих у спільних інтересах і, відповідно, є спільним майном подружжя, однак ОСОБА_1 пропущено строк на звернення до суду з цією заявою та не доведено, що такий строк пропущено з поважних причин, а відтак - заява підлягає поверненню. Однак, з висновком апеляційного суду про повернення заяви ОСОБА_1 у зв`язку з пропуском строку на звернення до суду колегія суддів погодитись не може та вважає, що таких висновків апеляційний суд дійшов передчасно, з порушенням норм процесуального й матеріального права, не з`ясувавши належним чином, чи взагалі має ОСОБА_1 право на оскарження рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 19 серпня 2014 року, чи дійсно вказаним рішенням вирішено питання про її права та обов`язки і вважає, що ухвалу апеляційного суду, як суду першої інстанції, про повернення заяви ОСОБА_1 слід скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду. Під час розгляду заяви ОСОБА_1 апеляційному суду слід взяти до уваги, що можливість оскарження рішення третейського суду залежить від наявності у особи, яка ініціює таке питання, прав та обов`язків, пов`язаних із предметом третейського розгляду, а враховуючи, що предметом третейського розгляду було стягнення з ОСОБА_2 , колишнього чоловіка ОСОБА_1 , заборгованості за кредитним договором, укладеним між ним та ПАТ «Укрсоцбанк», питання щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 третейським судом не вирішувалось, отже у зв`язку з вирішенням вказаного позову права ОСОБА_1 не зачіпались. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з пунктом 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на те що Київським апеляційним судом, як судом першої інстанції, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, ухвала суду про повернення заяви у зв`язку з пропуском встановленого строку на оскарження рішення третейського суду підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ураховуючи наведене, встановивши підстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати й направити справу до Київського апеляційного суду для продовження розгляду. Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 374, 379, 381 - 384, 458 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Київського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року скасувати. Справу за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 19 серпня 2014 року у справі № 1091/14 за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості направити до Київського апеляційного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Повний текст судового рішення складено 20 травня 2020 року. Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська